Впевнений, що цей прецендент стане класичним і вже за пару місяців студенти будуть ритися в бібліотеках у пошуку “Google China 2010 Case”. Історія така: Гугл звинуватив уряд Китаю в тому, що звідти на його сервери була здійснена потужна хакерська атака з метою отримати доступ на скриньки китайців, які мають опозиційні погляди. Терпець йому увірвався і крім протесту Гугл заявив, що не бажає більше цензурувати доступ китайців до своїх пошукових потужностей. На цю кориду між двума гігантами: бізнесу і геополітики, у світі дивилися з цікавістю, аж допоки у справу не втрутилася держсекретар США пані Гілларі Клінтон. Безкомпромісна заява примусила уряди геополітично стурбованих країн вишикуватися у бойові ряди.

Саме на цьому факті, що уряд США втрутився на підтримку ліберальної позиції свого бізнес гіганта, наголошують більшість експертів і дозвонювачів в студії в останній програмі ВВС “World Have Your Say“. Останній випуск цієї передачі (25.01.2009, можна завантажити mp3) цілковито присвяченій конфлікту. Взірцева журналістика від BBC дозволила висловлюватися всім найпоширенішим думкам з усього світу:

Проти Гугл: “Якщо ви входите на ринок якоїсь країни – приймайте його правила гри”, так, зокрема, наголошувала пані професор китайського університету.

За США: “США за 30 останніх років зробили багато, щоб Китай піднявся і став одним з нас. Але те, що ми бачимо, що Китай не хоче бути одни з нас.” – говорить чоловік з американським акцентом.

За Китай: “Китайці задоволені своїм урядом, вони його все більше підтримують – такі дані дослідження міжнародних інституцій. Тому і в випадку зі свободою слова правильно поважати думку самих китайців про свій уряд” – говорив англомовний чоловік з голосом професора соціології. Йому відразу зауважили, що в північно-західному Китаї багато людей (нац. меншини, як уйгури, тібетці) думкою яких взагалі мало хто цікавиться.

За Гугл: “Доступ до інформації це елементарне право будь якої і кожної людини.” “Ми пишаємося нашим Гуглом! Так тримати!”

За Гугл, але проти втручання США: “Навіщо втрутилася пані Клінтон? Нам не можна сваритися з Китаєм за такі дрібниці. У нас є серйозніші проблеми, як Іран, Сірія,..” говорить інший.

Як водиться у ВВС в ефірі звучать переважно розумні і впевнені голоси. Між цією штовханиною професорів від геополітики резонансом звучить дзвоник молодого чоловіка, який сам пожив в Китаї. “Люблю Китай,.. Відкрив там блог в якому нічого критичного не писав… Втратив доступ на цей блог через три місяці… Прикро… Підтримую що робить Гугл.”

Як регіональну альтернативу можна ще послухати на російській мові спец. випуск програми Точка на радіо “Ехо Москви” (випуск 24.01.2010). Як говориться “відчуйте різницю”. На цьому виплеканому московськими інтелектуалами і викупленому войовничим Гaзпромом “острівці російської демократії” на цей раз не було дзвінків в студію – є питання в яких всім росіянам мати альтернативну думку просто зась. “Американським агресорам” дзвінкими комсомольськими голосами провідники Рунету дали “достойний атвєт”. По ходу не червоніючи визнаючи присутність руки їх уряду на всіх їх аднакласніках, вкантактах і яндексах.

Не зайве нагадати, що за декілька місяців до цього розвідка США оголосило Китай, Росію і ще декілька країн, як причетних до “вісі зла”, головним чином якраз за їх причетність до кібератак. Хтось мав сумніви що це не пустопорожні балачки?

Заклик толерувати особливість національних урядів звучить прекрасно, коли це не стосується тоталітарного втручання держави у життя людей, цілих груп людей. Голодомор був би неможливий, якщо б світ мав можливысть спостерігати за продразвєрсткой в режимі онлайн і українці вели свої журнали. Те, що ми бачимо можна назвати “холодною війною цивілізацій”. Я не знаю, чи історія знає щось подібне, але очевидно, що країни Західної цивілізації зустрілися сьогодні з сплеском протистояння зі сторони країн з “імпортованим Інтернет”, для яких принципи свободи слова і особистості поняття якщо не ворожі, то чужі.

Вже перші консультації з обуреними користувачами ЖЖ підштовхують до логічного і правильного висновку – питання не “Куди”, а “Як” йти з ЖЖ. Головне уберегтися в майбутньому від продажу змісту вашого журналу або принаймні від продажу його в управління тоталітарних країн. На допомогу поспішає той самий RSS. Вірніше RSS трансляція або трансляція до блогів.

Варіант 1. Зберігаємо щоденник в Мережі але в захищеному місті.

Наразі першим на думку приходить… Звичайний Google Documents. Заведіть там папку “Мій щоденник” і пишіть свої повідомлення туди. Там є функція “Трансляція” яка автоматично буде висилати ваш щоденник на основні світові блоги. Є там і LJ. Чи продадуть Google колись свій Google Documents? Малоймовірно. Але для вашої блогосфери це вже нічого не змінить. За бажанням ви просто поміняєте свій транслятор на інщий, а щоденник-документ перепишете на DVD. Google Documents публікують як у особистий журнал так і у спільноти ЖЖ за вашим вибором.

Варіант 2. Не тусоватися з групою підвищеного ризику

Відкрити блог на порталі де малий відсоток блогерів з тоталітарних країн. Звісно тре подивитися чи є там можливість трансляції і чи підтримується українська мова (напр. Unicode). В принципі Live Journal був якраз тим виключенням з великим відсотком російськомовних. Але в рейтингах світових блогів Live Journal опускається все нижче.

Декілька разів я вже пробував робити трансляцію до ЖЖ замість писати напряму. Наприклад ось.

3. Транслювати у блоги просто з свого комп’ютера

Можна встановити просто на комп безкоштовну програму Microsoft Windows Live Writer – Blog Publishing Tools – яка буде робити те саме з вашого компа і всі оригінальні повідомлення дання будуть завжди на вашому диску. Перед відправкою ви навіть можете зробити прев’ю і публікувати (транслювати) на десяток блогів відразу.

4. Амбітно. Не просто профайл, а власний блог з унікальною адресою.

Інсталювати власний блог з транслятором. Тут у вас з’являється вибір – заборонити коментарі у ЖЖ і підштовхнути користувачів до активності на вашому персональному блозі. Багато відомих українських користувачів ЖЖ вже давно і успішно роблять це, подивіться журнали тих самих , давно так і роблять.

Для тих, хто переймається підтримкою вітчизняного домену бажаним був би перехід у якийсь .ua агалог ЖЖ. Наразі на хвилі протесту хтось би міг стати досить популярним інвестувавши у створення українського аналога Живого Журналу.

З українських поважних імен в блоговому напрямку все більше рухається Українська Правда. Їх Народна Правда це вже специфічний (соціально-політичний) блог з специфічною трансляцією (вручну копіюєш приготовлений код і вставляєш).