Прийшов час обновити теги з іменами політиків, яких я записав в небезнадійні і за якими тепер з цікавістю спостерігаю.

Віталій Кличко в Запоріжжі запустив в політ свою партію Удар, яскраво червоного коліру. В той же вечір вдале енергійне, насичене месаджами інтервю на Шустер Live. Віталій нагадує мені раннього Януковича. Того, за якого я колись наївно радів, який вчив мову, вчився розмовляти, вигравав дебати у Ющенка, тримав удар… Але Вітілій не Янукович, мені здається, він з дещо іншого тіста і найголовніше у нього правильно заточений в США і ФРН вектор. У нього може вийти.

Арсеній Яценюк хоча б в тому самому інтервю, в діалозі з Кличком на Шустер Live, якось не так щоб провально, але і не цікаво. Саме він став лідером обєднанної опозиції, це плюс. От би він повернувся став тим Яценюком, коли він став головою ВР. Також, наче з правильного тіста, але стільки невдалих виступів, популізм також.

Фемен вийшли на якусь міжнародну орбіту. Позаяк в Україні їх мало хто розуміє дівчата завойовують світ і правильно роблять. Креативні акції в Москві (український прапор на Газпромі), Турції (з повним виправданням), десяток у старій Європі і, звісно, вдома – chapeau, знімаю шляпу пані.

Доній Олесь, залишається чистим і правильним. Досить активний в своєму колі. Нуль популізму, наробляє гарну карму, репутацію. Можливо одного дня у таких як він буде шанс. А якщо не буде у таких шансу, то нічого доброго не буде.

Просто в цей момент слухаю включення Яценюка в ефірі Шустер Live з Давосу. Вибачте, вийде трохи емоційно… Що трапилося з цією молодою людиною після травня 2009-го?.. Його виступ це якийсь… крик неврівноваженої людини переповнений негативістською, депресивною риторикою. Цей роздратований і крикливий тон. Це зовсім не той Арсеній, який виступав в Торонто і Нью Йорку в 2007-му: розумний, кмітливий, успішний і з голосом людини яка знає що робити (у контраст до голосу людини, якій все не подобається). Українці фактично втрачають Арсенія як серйозного і перспективного політика, такого, що здатен генерувати правильні месаджі і інформаційні посили.

Втім і включення Кличка не дуже відрізняється інформаційною збалансованістю… Не бачу розуміння, що всі дискусії в Давосі сьогодні відбуваються на фоні СВІТОВОЇ КРИЗИ і ні у кого там немає особливо райдужних настроїв. Окрема розмова лідери Китаю з їх локально культивованим оптимізмом… Але відповідальні світові політики виходять на публіку з інформаційно збалансованими заявами, їх принаймні приєино слухати, за ними хочеться йти, бо йти ж все одно потрібно, жити, обирати шлях і стратегію, планувати.

ПС. І в кінці виступу Арсеній говорить про “молодих лідерів які здатні переконати українців”… Арсеній! Ви особисто нездатні цього зробити з такою риторікою, дисонансним тоном голосу і негативізмом. Нажаль.

ПСС. Ех… Як красиво він відповів про англійську мову пану Кармазіну! Зі сльозинкою в горлі, чесно, емоційно і не крикливо. Боги політики, поверніть мені Арсенія зразка 2008-го! :-) Ось, що він, власне, сказав:

… Жоден з чинних українських політиків, які декларують про те, що вони дуже чудово знають, які європейські цінності, що вони хочуть, щоб Україна була сильна, що вони хочуть на рівних розмовляти як з Росією так і з Брюселем, так і з Вашингтоном – ЖОДЕН З НИХ НЕ РОЗМОВЛЯЄ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ!.. Жоден з них не розмовляє німецькою чи французькою!..

А я очікував, що Арсеній Яценюк стане “українським Обамою” на цих виборах. Все, що я про нього читав і чув до 2009-го року було напрочуд прогресивним і цікавим. Саме його новий стиль, політичні смаки і харизма спонукали мене до того, що в перший день 2008-го року я розмістив на YouTube саме його новорічне привітання, а не діючого президента скажімо.

Схоже, що Арсеній Яценюк вирішив будь за що стати президентом саме на цих виборах. Заявив він про це у травні і саме з цього часу його імідж драматично змінився. Я написав того ж місяця на форумі Фронту Змін: “Поверніть мені Яценюка якого я любив і в якого вірив… Що ви робите з його іміджем? Звідки раптом ця попсовість у його поведінці? Він ніколи не зможе бути кращим популістом ніж ЮТ і ніколи не зможе трясти повітря кулаками краще ніж ВЯ“. Цей мій коментар навіть не пройшов пре-модерацію форума… Через деякий час я перестав писати на тому форумі, як і перестав слухати виступи пана Арсенія, читати його статті. Для мене його новий штучний імідж виглядає, як complete failure, відверта помилка. Арсенію не потрібно було йти “прагматичним шляхом перевірених політтехнологій”, а з огляду на свій зростаючий рейтинг залишитися самим собою підібравши в свою команду більше санітарів ніж хірургів. Потрібні були лише косметичні послуги, замість пластичної операції. Я не знаю деталей кухні, але схоже на нього працюють вітчизняні технологи або навіть російські, яких лише останній собака не обгавкав за хронічну візантійшину і довгострокову програшність їх підходу до справи.

Дивлячись на падаючий рейтинг Яценюка, хтось говорить про тактичні помилки: невдала рекламна кампанія на щитах, низькоефективна команда, тощо. Але я переконаний, що все це могло бути лише коливаннями його високого особистого рейтингу, якби не було зроблено тієї драматичної помилки у травні з перевтіленням головного рекламного матеріалу: природнього стилю і слогу самого Арсенія.

До речі, згадавши про обамаманію і її вплив політичну моду: сусідам молдаванам схоже є шанс вскочити на підніжку цього глобального тренду. Лідер Ліберальної партії Молдови Маріаном Лупу головний кандидат на посаду президента в Молдові. З того, що я про нього чув він тієї ж ґенерації, того ж кістяка, тих же політичних смаків, що й Арсеній.

Однозначно, що за будь яких результатів політична кар’єра АЯ лише починається – він так і залишається чи не одноосібним уособленням нової ґенерації в топ ешелоні української політики. Поки що важко назвати цю ґенерацію своїм іменем, але Арсеній зразка 2008-го це вже був НЕ пост-радянський політик. Прикро звісно, що поламавши свій імідж, а з ним і динаміку росту свого рейтингу він вже практично не має шансів на виборах 2010.

Politics With New Bones

Міністр Яценюк, схоже, трохи сп’янів від загальної любові і міжнародних перельотів заявивши, що “Назва документа не має жодного значення – Угода про розширену, базову чи ще якусь співпрацю“. Якраз назви і важливі у відносинах з ЄС. Зайдіть на сайти присвячені ЄС і, як кажуть, відчуйте різницю між позицією Чорногорії і України, бо у останньої в документі чітко визначена можливість вступу в ЄС. Тому чиновники ЄС вимушені співати славицю Чорногорії, бо чорногорські депутати стануть їх начальниками завтра-післязавтра. Отак-то, пане міністре. Це цікава ситуація з ЄС, це як бар”єр, як тільки ти формально отримав перспективу членства, як ті самі чильники ЄС почнуть тебе автоматично інакше характеризувати. Ще б пак, хто говорить пагано про своїх роботодавців. СУмно, що в Україні ці прості хитрощі, схоже, ніхто не розуміє.