Сьогодні по радіо Ехо Москви почув, як російські націоналісти в Латвії радіють, позаяк назбирали необхідну кількість голосів для проведення референдуму по статусу російської мови. Росіян в Латвії 40%, більшість, як кажуть, і не збираються вчити латвійську (в російській студії це нікого не засмутило). Кажуть: “Ах, в країні Фінляндії лише 8% етнічних шведів і всеодно шведська там друга офіційна мова, і це не дивлячись на всі складні відносини між Ф і Ш в минулому!”

Милі російські ліберали, які в національному питанні відразу перетворюються на хижаків… Справа якраз в тому, що складні відносини між шведами і фінами не просто в минулому – дві країни належать до однієї цивілізації. В тій самій цивілізації, де більшість переймається проблемами меншин, де свобода слова, де расизм і ксенофобія моветон. Україна і Росія, навпаки, офіційно прагнуть жити в різних цивілізаціях. Росія будує щось своє,.. таке моторошне з присмаком нацизму, але своє. Україна декларує інтеграцію в євроспільноту, а значить до західної цивілізації. Між цими двома цивілізаціями страшенна прірва, яка лише збільшується. Пара Фінляндія-Швеція танцює в їх мовному екстазі десь збоку.

Доречі, закріпити російську мову в Україні, означає закріпити всі ці тренди, всі тенденції і цивілізаційні напрямки, які домунують в сьогоднішній Росії: з радикально правими (скажімо мяко) типу Дугiна або Рогозiна, які не вилізають з кремлівських нарад, з мілітарістськими маршами, з фальшивими виборами… Це розуміють в ЄС (російська стане однією з офіційних мов Європи, у разі набуття статусу офіційної в Латвії), це повинні розуміти і українські еліти.

ПС. Українці, бдлск, зробіть своє розмовне радіо, щоб почувши чергову розчарувалку на Ехо можна було б надовго переключитися.

New wings for the Western Civilization

Впевнений, що цей прецендент стане класичним і вже за пару місяців студенти будуть ритися в бібліотеках у пошуку “Google China 2010 Case”. Історія така: Гугл звинуватив уряд Китаю в тому, що звідти на його сервери була здійснена потужна хакерська атака з метою отримати доступ на скриньки китайців, які мають опозиційні погляди. Терпець йому увірвався і крім протесту Гугл заявив, що не бажає більше цензурувати доступ китайців до своїх пошукових потужностей. На цю кориду між двума гігантами: бізнесу і геополітики, у світі дивилися з цікавістю, аж допоки у справу не втрутилася держсекретар США пані Гілларі Клінтон. Безкомпромісна заява примусила уряди геополітично стурбованих країн вишикуватися у бойові ряди.

Саме на цьому факті, що уряд США втрутився на підтримку ліберальної позиції свого бізнес гіганта, наголошують більшість експертів і дозвонювачів в студії в останній програмі ВВС “World Have Your Say“. Останній випуск цієї передачі (25.01.2009, можна завантажити mp3) цілковито присвяченій конфлікту. Взірцева журналістика від BBC дозволила висловлюватися всім найпоширенішим думкам з усього світу:

Проти Гугл: “Якщо ви входите на ринок якоїсь країни – приймайте його правила гри”, так, зокрема, наголошувала пані професор китайського університету.

За США: “США за 30 останніх років зробили багато, щоб Китай піднявся і став одним з нас. Але те, що ми бачимо, що Китай не хоче бути одни з нас.” – говорить чоловік з американським акцентом.

За Китай: “Китайці задоволені своїм урядом, вони його все більше підтримують – такі дані дослідження міжнародних інституцій. Тому і в випадку зі свободою слова правильно поважати думку самих китайців про свій уряд” – говорив англомовний чоловік з голосом професора соціології. Йому відразу зауважили, що в північно-західному Китаї багато людей (нац. меншини, як уйгури, тібетці) думкою яких взагалі мало хто цікавиться.

За Гугл: “Доступ до інформації це елементарне право будь якої і кожної людини.” “Ми пишаємося нашим Гуглом! Так тримати!”

За Гугл, але проти втручання США: “Навіщо втрутилася пані Клінтон? Нам не можна сваритися з Китаєм за такі дрібниці. У нас є серйозніші проблеми, як Іран, Сірія,..” говорить інший.

Як водиться у ВВС в ефірі звучать переважно розумні і впевнені голоси. Між цією штовханиною професорів від геополітики резонансом звучить дзвоник молодого чоловіка, який сам пожив в Китаї. “Люблю Китай,.. Відкрив там блог в якому нічого критичного не писав… Втратив доступ на цей блог через три місяці… Прикро… Підтримую що робить Гугл.”

Як регіональну альтернативу можна ще послухати на російській мові спец. випуск програми Точка на радіо “Ехо Москви” (випуск 24.01.2010). Як говориться “відчуйте різницю”. На цьому виплеканому московськими інтелектуалами і викупленому войовничим Гaзпромом “острівці російської демократії” на цей раз не було дзвінків в студію – є питання в яких всім росіянам мати альтернативну думку просто зась. “Американським агресорам” дзвінкими комсомольськими голосами провідники Рунету дали “достойний атвєт”. По ходу не червоніючи визнаючи присутність руки їх уряду на всіх їх аднакласніках, вкантактах і яндексах.

Не зайве нагадати, що за декілька місяців до цього розвідка США оголосило Китай, Росію і ще декілька країн, як причетних до “вісі зла”, головним чином якраз за їх причетність до кібератак. Хтось мав сумніви що це не пустопорожні балачки?

Заклик толерувати особливість національних урядів звучить прекрасно, коли це не стосується тоталітарного втручання держави у життя людей, цілих груп людей. Голодомор був би неможливий, якщо б світ мав можливысть спостерігати за продразвєрсткой в режимі онлайн і українці вели свої журнали. Те, що ми бачимо можна назвати “холодною війною цивілізацій”. Я не знаю, чи історія знає щось подібне, але очевидно, що країни Західної цивілізації зустрілися сьогодні з сплеском протистояння зі сторони країн з “імпортованим Інтернет”, для яких принципи свободи слова і особистості поняття якщо не ворожі, то чужі.

4302 American soldiers died in Iraq
За що загинули ці хлопці і дівчата з найзаможнішої країни в світі? Їх батьки скажуть за рідне місто і за Америку. Їх політики скажуть за Америку і за демократію. На мій погляд, вони загинули за Цивілізацію. За цю цивілізацію з її вічно недосконалими урядами і президентами, з її вірусами, щепленнями і Інтернетом. З її автобанами, кавярнями, аеродромами, товстими підручниками і її схудлими дітьми в Африці… Чи вони загинули за те, щоб зберегти цей статус-кво? Ні. Вони загинули за шанс це все покращити, адже покращити можна лише те, що існує. Всі ці революціонери, винахідники власного шляху,.. Дай Боже, щоб хоч зі світлим помислом,.. але сьогодні не їх день.

Сьогодні в Америці День Памяті (Memorial Day). В цей день згадують солдат, які загинули на війнах. 18 солдат України, які загинули в Іраку – сьогодні також і їх день. Вони також загинули за Цивілізацію у цій від початку нерозумно розпочатій війні.

PS. 118 канадців загинули в Афганістані, за Канаду і за нашу спільну цивілізацію. Героям Слава, як кажуть українці.

India: the largest democracy goes vote

В ці дні в Індії відбуваються 15-ті демократичні вибори в історії цієї старовинної країни. «Найбільша демократія в світі йде на вибори» – багато світових новин виходять саме з таким заголовком. В Індії більше 700 млн. виборців, на вибори йдуть дві основні партії з високим рейтингом і десятки маленьких. Саме від маленьких партій, пророкують, і залежаиме доля майбутньої індійської коаліції. В Індії багато дискусій на тему «розчарування в демократії», але разом з тим саме в найбідніших її районах найактивніші виборці.

На фото: підтримка Бхартія Джанта (BJP) в індійському місті Ахмадабад. З сайту www.sky.com

Розділені географічно Індія і Україна мають на перший погляд багато спільного. В обох країнах відбулися мирні демократичні революціїї. Ну і санскрит, які відомо, має багато спільних слів з українськими: «тато», «буття», «багато»…

З мого особистого досвіду індуси надзвичайно демократичні і… різні люди. Маю товариша індуса-католика: народженого в Індії, в католицькій родині… Доречі, в Індії є також своя автокефакльна православна церква … Мав начальника свого часу, молодого індуса сігха у тюрбані – одна з найбільш працьовитих і світлих людин, яких я зустрічав… А потім працював з страшенно лінивим хлопцем родом з півночі Індії. Індуси різні, так само, як різні українці. Але і українці, і індуси, і канадійці, і американці належать сьогодні до однієї цивілізації.

Все. що ми бачимо зараз довкола перенесення пам”ятника невідомому солдату у Талінні це нерозуміння між різними цивілізаціями, світоглядами. Як таке може статися у нашому вже глобальному світі?

Причина таких конфліктів завжди одна – різниця світоглядів вихованих різними інформаційними середовищами. Простими словами російськомовні не дивляться естонське ТБ, не ходять на естонські сайти, а естонці навпаки на російські.

Як запобігти такому бодай в Україні де інформаційний розрив між україномовними і російськомовними лише починає формуватися? Відразу скажу – простих відповідей немає. Та й не може бути. Домовитися елітам про те, що не приймаємо контроверсійних рішень замало. Хоча б тому, що Україна може законсервуватися без різких рухів, без політичних криз і це теж буде мати не менш негативні наслідки.

Можливо виходом з таких ситуацій буде Вміння Жити З Кризами, в тому числі зі світоглядними кризами аж такими як у Талінні. Можуть бути бійки довкола пам”ятників, потрібно міліції навчитися вгамовувати таки спалахи. Потрібно навчитися терпіти біль поразки, щоб завтра стати стійкішими і мудрішими. Щоб завтра дати шанс перемозі. В принципі Україна вже йде цим шляхом.

Повертаючись до інформаційної розірваності громад. На противагу світоглядним протиріч, яких не уникнути, потрібно шукати Об”єднавчі Новини. Як то перемога національної збірної, перемога у тендері (напр. ЧЄ-2012). Потрібно прошивати, спаювати українське суспільство такими новинами. Навіть якщо жовто-сині перемогли у бадмінтон у Монголії, потрібно робити з цього телевізійну помпу. Тоді такий позитив буде компенсувати неминучий негатив протистояння. Ну і не депресувати нарешті з першого ліпшого приводу.