Все почалося, як ранковий жарт в моїй RSS стрічці.

Новина виявилася крутішою, ніж на перший погляд. Особливо, коли в Америці цьому дали серйозний хід. Розкішний коментар від республіканця і можливого кандидата в президенти Мітта Ромні, який в піку демократу президенту (на відео Обама шепоче Мєдвєдєву, що готовий “стати гнучким” після виборів в листопаді) назвав Росію головним геополітичним ворогом (стало новиною дня на CNN). Далі коментар темношкірого аналітика на CNN декілька хвилин тому: “Уявіть собі , як цей шепіт президентів слухають в Польщі”. В Україні, думаю, навряд чи щось помітять переглядаючи улюблені серіали. В Канаді, у якої тисячі кілометрів спільного арктичного кордону з Росією, на першій сторінці CBC World лише благостний репортаж про Дмітрія Мєдвєдєва і Кофі Анана. Тож, крім республіканця Ромні, світ спить і бачить сни.

PS. Я один з небагатьох, хто помітив як незвично коряво прошепотів російський президент англійською: “I will transmit it to Vladimir” (“Я передам це Володимиру”). Справа в тому, що transmit, хоч дослівно і означає “передати”, але означає механічну ретрансляцію контенту, сигналу. Жоден відповідальний високопосадовець не міг сказати так, подумалося мені відразу, це дуже принизливо звучить. Людина, що себе поважає мала б сказати: “I’ll talk about it to Vladimir…”, “I’ll let Vladimir know”, але механчіна передача важливої інформації не рівень діючого президента.

Їздив на вихідні в Штати. Люблю їздити в Штати і вся моя родина любить. Прекрасні люди, чудовий сервіс і суперова інфраструктура для цивілізованого відпочинку. Взагалі, це якийсь нонсенс, що з таким розкішним мяким і різноманітним кліматом там в США ще й сучасне розвинуте інформаційне суспільство, як в якійсь холодній Швеції чи Норвегії :)

Пройшлися старими вуличками Сіетла, відвідали декілька музеїв. З новинок – The EMP at Seattle Center. Розкішний сучасний музей, з величезними екранами, зручними кімнатками і експозиціями присвяченими індустрії розваг. Два поверхи це маленькі студії, де відвідувачі можуть спробувати себе як музикантів, співаків…

Мапа намальована від руки в музеї ЕМР: сотні рок гуртів, які народилися в американському Сіетлі і околицях. Мапа знаходиться у куточку присвяченому Курту Кобейну і його легендарній Нірвані

Трохи Європи в американському Сієтлі

Так отож… Де ж ховається Криза? Я її поки що не бачу. В Каліфорнії в магазинах забитих під стелю найдешевшим в світі якісним алкоголем за два тижні я побачив лише одну пані напідпитку, та й та турист пенсіонер з Канади :) Я не знаю, та й ніхто не знає на якому етапі знаходиться ця чергова криза в США, але я переконаний, що ніде в світі немає більш сильного, стійкого ліберального суспільства як в США. Канада напевне найкраща країна в світі, щоб ростити дітей, працювати і відпочивати на розкішній чистій диковинній природі. Але канадець, як і європеєць скоріше тече по течії, народ досить мейнстрімний і залежний від соціальної гармонії. В очах американця не просто впевненість у собі, а й готовність боротися за себе, свою родину, свою країну, всю цю планету просто зараз. При цьому можна бути товстим і сентиментально рюмсати під час перегляду The American Idol, але подивіться яких стійких фріків піднімає на хвилю навіть це народне шоу!

В Сіетлі, на центральній площі Піонерів (Pioneer Place) ми побачили місцевий варіант руху “Захопимо Волл Стріт”. Голос Америки каже, що на ці вихідні демонстрації відбулися в 250-ти містах. Cеред демонстрантів багато симпатичних людей, хоча є і волоцюги. Багато мрійників готових боротися за свою версію “америкаснької мрії”. Але в усякому разі, це не соціальний протест, а скоріше соціалістичний, лівацький. Я не побачив в натовпі якогось збіднілого середнього класу, якого “хвиля безробіття викидає на узбічча”, як переконує всіх Russіа Tоday. Якщо ця демонстрація і кризова, то скоріше політична. Втім, ніякого сміття, все як завжди і довкола стоять не менш симпатичні молоді поліцейські в вітровках.

Та сама "Захопи Уолл Стріт" в Сіетлі

У вікні в центрі Сіетлу

Якщо світ охопить якась відчутна криза, то як би там не було, але найпершими з кризи вийдуть США – такі мої особисті враження. Такої якості ці люди. Поки що ніякої кризи не видно, а скоріше навпаки – цікаве енергічне сучасне суспільство. Поки що всі ці кризові страшилки вигадка збуджених рвачів з телеканалу Russіа Today. Нехай вони, ці “дюранті сьогодення” горять в пеклі і Gоd Bless America якою я її бачу.

Ми щойно повернулися з відпустки. Їздили автомобілем від канадського Ванкуверу до американського Сан Дієґо, що на кордоні з Мексикою. Від кордону Канади і назад вийшло 5005 км, спочатку на південь трасою HW101 South, а поверталися за тиждень по HW5 North відповідно.

Десь в пустелі Каліфорнії на HWY5

Треба було б написати розлогий текст… Можливо і напишу, букв в голові, картинок крутиться багато. А поки що викладу декілька фотографій та накидаю трохи тексту, можливо трохи хаотично…

Вашингон Не Канада
Дивно, як найближчий до Канади американський штат відрізняється від Канади. Можливо тому, що контраст краще видно на короткій відстані, але за кордоном Канади в США відразу якось все стає “вестернізованіше”, спрощеніше, пряміше, урбаністичніше. Ну так, все таки щільність населення в штаті Вашингтон і Каліфорнії відчутно більша ніж в Канаді. Цей урбаністичний контраст тим помітніший, що клімат, флора і фауна такі самісінькі, як в Британській Колумбії. Ну, це я неправильно сказав…. Пророда, флора і фауна така ж багатюща і зеленюща, що в “Завжди Зеленому” (девіз штату: Evergreen Washington) штаті Вашингтон, що в “Красуні” провінції Британська Колумбія (Beautiful British Columbia).

Так чи інкаше фотографій в цих красивних місцинах я не зробив. Ми їхали за чимось новим, а тут така ж сама краса, як в ВС. За штатом Вашингтон починається штат Ореґон.

Орегон Це Як Шматочок Канади… ну майже
Після ділового, швидкого, урбанізованого штату Вашингтон штат Орегон здався мені розслабленим і шалено привітним. Ще б пак, вся західна Канада і Америка вам відразу скаже чому – в Ореґоні немає податків на продаж! Таким чином ВСІ продукти, речі, послуги виходять десь на 7-13% менше ніж в Канаді і на 7% менше ніж в сусідніх штатах.

Я б сказав, що саме розслаблені і привітні мешканці Ореґону є його візитною карткою, а дивовижна природа є лише прекрасним додатком.

Температура на узберіжжі в Ореґоні, Вашингтоні і в сусідній Північній Каліфорнії практично увесь рік 15-20 С. Так було і під час нашої подорожі.

Ореґон. Вигляд на океанське узберіжжя з траси 101

Ореґон. Якщо відїхати декілька кілометрів від узберіжжя починається дивовижний ліс з дивовижними тваринами

Каліфорнія: північна, південна і степова
В принципі західне узберіжжя США за ландшафтом нагадують величезний півострів Крим. Для подорожувальника з півночі такий собі теплий південний край, мальовничі гори нависають просто над водою, хвилі, сонце, степ з помідорними і виноградними полями. Все більшого розміру, більших масштабів і, звісно, більшої вдачі, ніж в Криму.

Штат Каліфорнія безумовно перлина Заходу. Місце поклоніння байкерів і рокерів, Голлівуд, хайтехова Силиконова Долина – дійсно, в Каліфорніє є все. Тим більше це вражає, якщо зрозуміти, що ще років сто назад тут пракчтино нічого не було.

Кажуть, що в Каліфорнії зараз великі фінансові проблеми. Ми практично цього не побачили. Золотий усміхнений край, дуже дешевий якісний алкоголь, але на вулицях жодної людини напідпитку. Ділові і підтягнуті, розслаблені і круті, усміхнені каліфорнійці, ви зробили наш відпочинок прекрасним, дякую.

Південна Каліфорнія, узберіжжя

Південна Каліфорнія. Автопортрет на пляжі :)

Впевнений, що цей прецендент стане класичним і вже за пару місяців студенти будуть ритися в бібліотеках у пошуку “Google China 2010 Case”. Історія така: Гугл звинуватив уряд Китаю в тому, що звідти на його сервери була здійснена потужна хакерська атака з метою отримати доступ на скриньки китайців, які мають опозиційні погляди. Терпець йому увірвався і крім протесту Гугл заявив, що не бажає більше цензурувати доступ китайців до своїх пошукових потужностей. На цю кориду між двума гігантами: бізнесу і геополітики, у світі дивилися з цікавістю, аж допоки у справу не втрутилася держсекретар США пані Гілларі Клінтон. Безкомпромісна заява примусила уряди геополітично стурбованих країн вишикуватися у бойові ряди.

Саме на цьому факті, що уряд США втрутився на підтримку ліберальної позиції свого бізнес гіганта, наголошують більшість експертів і дозвонювачів в студії в останній програмі ВВС “World Have Your Say“. Останній випуск цієї передачі (25.01.2009, можна завантажити mp3) цілковито присвяченій конфлікту. Взірцева журналістика від BBC дозволила висловлюватися всім найпоширенішим думкам з усього світу:

Проти Гугл: “Якщо ви входите на ринок якоїсь країни – приймайте його правила гри”, так, зокрема, наголошувала пані професор китайського університету.

За США: “США за 30 останніх років зробили багато, щоб Китай піднявся і став одним з нас. Але те, що ми бачимо, що Китай не хоче бути одни з нас.” – говорить чоловік з американським акцентом.

За Китай: “Китайці задоволені своїм урядом, вони його все більше підтримують – такі дані дослідження міжнародних інституцій. Тому і в випадку зі свободою слова правильно поважати думку самих китайців про свій уряд” – говорив англомовний чоловік з голосом професора соціології. Йому відразу зауважили, що в північно-західному Китаї багато людей (нац. меншини, як уйгури, тібетці) думкою яких взагалі мало хто цікавиться.

За Гугл: “Доступ до інформації це елементарне право будь якої і кожної людини.” “Ми пишаємося нашим Гуглом! Так тримати!”

За Гугл, але проти втручання США: “Навіщо втрутилася пані Клінтон? Нам не можна сваритися з Китаєм за такі дрібниці. У нас є серйозніші проблеми, як Іран, Сірія,..” говорить інший.

Як водиться у ВВС в ефірі звучать переважно розумні і впевнені голоси. Між цією штовханиною професорів від геополітики резонансом звучить дзвоник молодого чоловіка, який сам пожив в Китаї. “Люблю Китай,.. Відкрив там блог в якому нічого критичного не писав… Втратив доступ на цей блог через три місяці… Прикро… Підтримую що робить Гугл.”

Як регіональну альтернативу можна ще послухати на російській мові спец. випуск програми Точка на радіо “Ехо Москви” (випуск 24.01.2010). Як говориться “відчуйте різницю”. На цьому виплеканому московськими інтелектуалами і викупленому войовничим Гaзпромом “острівці російської демократії” на цей раз не було дзвінків в студію – є питання в яких всім росіянам мати альтернативну думку просто зась. “Американським агресорам” дзвінкими комсомольськими голосами провідники Рунету дали “достойний атвєт”. По ходу не червоніючи визнаючи присутність руки їх уряду на всіх їх аднакласніках, вкантактах і яндексах.

Не зайве нагадати, що за декілька місяців до цього розвідка США оголосило Китай, Росію і ще декілька країн, як причетних до “вісі зла”, головним чином якраз за їх причетність до кібератак. Хтось мав сумніви що це не пустопорожні балачки?

Заклик толерувати особливість національних урядів звучить прекрасно, коли це не стосується тоталітарного втручання держави у життя людей, цілих груп людей. Голодомор був би неможливий, якщо б світ мав можливысть спостерігати за продразвєрсткой в режимі онлайн і українці вели свої журнали. Те, що ми бачимо можна назвати “холодною війною цивілізацій”. Я не знаю, чи історія знає щось подібне, але очевидно, що країни Західної цивілізації зустрілися сьогодні з сплеском протистояння зі сторони країн з “імпортованим Інтернет”, для яких принципи свободи слова і особистості поняття якщо не ворожі, то чужі.

4302 American soldiers died in Iraq
За що загинули ці хлопці і дівчата з найзаможнішої країни в світі? Їх батьки скажуть за рідне місто і за Америку. Їх політики скажуть за Америку і за демократію. На мій погляд, вони загинули за Цивілізацію. За цю цивілізацію з її вічно недосконалими урядами і президентами, з її вірусами, щепленнями і Інтернетом. З її автобанами, кавярнями, аеродромами, товстими підручниками і її схудлими дітьми в Африці… Чи вони загинули за те, щоб зберегти цей статус-кво? Ні. Вони загинули за шанс це все покращити, адже покращити можна лише те, що існує. Всі ці революціонери, винахідники власного шляху,.. Дай Боже, щоб хоч зі світлим помислом,.. але сьогодні не їх день.

Сьогодні в Америці День Памяті (Memorial Day). В цей день згадують солдат, які загинули на війнах. 18 солдат України, які загинули в Іраку – сьогодні також і їх день. Вони також загинули за Цивілізацію у цій від початку нерозумно розпочатій війні.

PS. 118 канадців загинули в Афганістані, за Канаду і за нашу спільну цивілізацію. Героям Слава, як кажуть українці.

Ви можете уявити фермера з Херсонщини який пише про відносими між Венесуелою і США?.. в США фермери і водії траків активно користуються Інтернет,.. По-друге, США це така собі одурєнно велика країна з досить високою густотою населення і до тогож дуже насичена різними подіями. Там насправді багато всього відбувається на 3-4х рівнях (держ, провінц, муніціпальний) і міжнародний рівень це лише один з них. Це як, якби Харків народив ще одного Скрипку і Херсон двох Вакарчуків де вони б і співали у клубах, і десь на ФМ станції у Полтаві працював Ганапольський… Тобто дуже велика концентрація різнобарвної еліти і подій високої якості. На цьому фоні те що відбувається у Росії або Грузії воно наче й видко, але не таке вже й сексі – своє американське цікавіше, реально якісніше, гарячіше і цікавіше. От звідки і маємо в Україні таке уявлення, що в США “тупі”, не цікавляться подіями в світі,.. що НЕ Є правдою ні на йоту.

І ще… Чим більше я бачу справжньої “середньої Америки”, чим більше я розумію чим вони дихають і як вони працюють, тим більше переконуюся – це дуже тверда нація, надзвичайно сильна і креативна, їх дуже набагато вистачить. Це гарна новина для українців, бо ставлення американців до українців неупереджено позитивне. Тут, як і всюди, є свої опеньки: расисти, імперіалісти і відсоток їх достатній, щоб граючи на почуттях просто нормальних патріотів перобрати Дж. Буша наприклад… Але я не про це наразі. Це дуже сильний народ, вони живуть дуже цікавим (своїм) життям, вони дуже політкоректні і, тому, нам лише вчитися і дружити з ними.