Шлапак прогнозує створення зони вільної торгівлі з ЄС до квітня 2010-го – це свіжа стаття в Економічній Правді. Реально в Україні багато людей розуміє, що це означає? Означає це, що вам буде все одно куди продавати продукт вашої поліграфічної агенції зі штатом у два чоловіка або картоплю, яку ви накопали на власному городі. Приїде авто з албанськими номерами і водій в забризьканіій дорожній курточці скаже ламаною мовою: “Do you have some potato to sell?”

А ви, ваша фірма готова до вільної торговлі з ЄС? У мене таке враження, що в Україні практично ніхто не розуміє, що зі вступом в СОТ, а пізніше з утворенням зони вільної торгівлі з ЄС почнуться зовсім інші справи. Вірніше розуміють це лише великі індустріальні компанії, а от за порогом їх офісів з охороною в білих краватках цього не розуміє ніхто. Ні найвищі чиновники українські не розуміють, як близько підібрався великий глобальний світ до України, ні студенти, ніхто.

Коли я чую, як важко, як синтетично розмовляють вчителі англійської мови з України, коли я бачу, що український президент не робить найменших зусиль, щоб сказати Бушу просто ввічі англійською мовою своє українське: “Do you know George what Ukraine really is?”, я розумію, що ніхто в вус не дує, щоб стати успішними в сучасному світі. Я вже думаю, чи не розпочати вести свої подкасти своєю ще сирою англійською, бо ж хоч щось потрібно робити, щоб українці опанували єдину насправді інтернаціональну мову. Я не хочу робити цього англійською, просто тому, що довкола мене і так забагато цієї мови. Але я б з задоволенням підтримав тих, хто почне вести англомовний журнал з України.

Ну от, прориває Україну у відкритий світ. Важко, без особливого натхнення громадян, без особливих зусиль еліти (скільки з них розмовляє англійською?) але всеж відбувається те, що не може не відбуватися у європейській країні з демократичним ладом, якою є Україна насправді. Потрібний і правильний крок, важливий крок.

Закликаю свідомо купувати українські товари. Зі вступом до СОТ від такої свідомості залежатиме ще більше. Особисто у мене годинник, піджак і “парадні” туфлі українського виробництва. Я міг би купити за ті ж гроші більш мейнстрімні речі, але я отримаю задоволення від самого факту. На днях пійду в один українських продуктових магазинів у нашому місті (їх чотири і тепер може бути і більше) і отримаю задоволення від чергової мікроінвестиції в українську економіку. Втім, нічого особливого, мільйони етнічних італійців, греків, поляків в Північніій Америці вже давно цим займаються, такою буденною підтримкою вітчизняних виробників і з не меншим задоволенням.

Якщо вже така розмова, то поздоровляю також з двома українками на тенісному олімпі. Як той, хто дивився це видовищне… зойкання дівчат тенісисток, я щиро задоволений, що у фіналі так вдало відзойкали саме українки сестри Бондаренко :-)

* Фото з citizen.co.za