У сусідній кімнаті двоє інтелліґентних українців пенсійного віку слухають якийсь різдвяний концерт з України. Чи то на “Інтер”, чи то на “ICTV”. Чую крутять носом, не подобається примітив, нахабне жлобство ведучих і заслужених артистів, нещирість… Але дивляться цю фальш не відриваючи очі, з якоюсь релігійною залежністю… В цьому вся пост-радянська Україна.

Міг би тихо промовчати, звісно. Мої друзі знають, що 8.03 і 23.02 для мене не свято вже років надцять. Але… Прикро. Прикро що українці, назагал, не хочуть нічому вчитися і нічого міняти у собі. У такі дні особливо сумно, бо відчуваєш духовний розрив з (сучасною) Україною.

Дуже гарна стаття. Для мене це влучна стаття проте, що маємо у спадок (домінування “місцевих” (у автора), креолів (у Отара) ), про те чим різняться “місцеві” від україномовних ЖЖ-стів (“справжніх українців” за автором :-) ) Вдало підмічено і наголошено на закритості україньського суспільства, що мене особисто дуже турбує,.. виходить не одного мене турбує. З усього [...]

То був для мене щасливий час першого року закордоном, коли все ще було довкола цікавим і користування Transport Publique de Montreal здавалося романтичним мистецтвом :-) Я брав в Університеті досить цікавий курс слухачами якого були виключно іноземці. 8 березня тут, у Монтреалі, був звичайний робочий день. Коли я прийшов в Універ, я відразу відчув збуджений [...]