Живу в Глобальному Світі » протест

Український протест має стати привабливим

Станіслав — Sat, 19 Nov 2011 00:49:21 +0000

Написав колись, але залишилося в чернетках. Після відставки Берлусконі додав пару абзаців і публікую.

Український протест має стати привабливим, модним, молодіжним, сексуальним. В принципі це те саме, чого хочуть прогресивні політики в Європі і Америці: суспільству потрібно, щоб молодь займалася політикою, інакше обрані політики представляють інтереси покоління, яке відходить. Розмови про інновації і модернізацію пустопорожня балаканина, якщо середній політик/виборець думає про пенсію, а не про престижну роботу, якісне життя, спорт і секс. Якщо молодь не ходить на рутинні вибори, то… рано чи пізно вона виходить на злі протести.

Українські мітинги виглядають занадто сіро, непривабливо. Рівень графічного креативу на нулі, плакати злі і намальовані на шматках паперу, протестуючі одягнені в чорно-сірі куртки з шкіри вбитих тварин. Виборець дивиться на це і каже: “хай вже краще те, що є, ніж така альтернатива”. Інвестор дивитися на картинку по ТБ і каже: “У цієї країни немає майбутнього”. Нікому це не потрібно.

Картинки з Помаранчової Революції 2005-го року облетіли увесь світ і захопили серця мільйонів телеглядачів. Також не останнім чином завжякі картирці: на замороженому асфальті рухалися, співали, танцювали не депресивні бабці, не збуджені фріки, а молоді усміхнені люди з яскравою помаранчовою символікою.

Звісно, з блискучістю в масштабах країни можна перегратися, і Берлусконі, якого нарешті здихалися італійці, яскравий тому приклад. “Він перетворив країну митців і науковців – Італію, на країну сексуально стурбованих макараноїдів” – приблизно так реагують італійці на імя політика, який поставив за мету розвеселити країну, зробивши її веселою і сексуальною, і… “заземлив”, зробив тупим і примітивним спочатку центральні канали італійського ТБ, а згодом і все суспільство.Співпадіння або пророцтво, але серед тих, хто допоміг блискучому Берло пійти у відставку і святкував online політичнгу перемогу на вулицях Риму були дівчата з українського руху “Фемен”. Консерватори можуть засуджувати демонстрацію оголених грудей, але вся Європа в захваті від візуальної привабливості українських феміністок. Європа і Америка шукають нових форм взаємодії громадянського суспільства, мас медіа, еліт і держави.

Сьогодні найбільш ефективні протести ненасильницькі і фотогенічні. Проти кульного протесту, флешмобу, дотепного месаджу дуже важко діяти силою, в інформаційному суспільстві практично неможливо. Відеокамера любить продумані чіткі месаджи, яскраву картинку, а суспільство любить телевізори і яскраві картинки в Інтернеті. А значить – усміхайтесь, протестуйте красиво, слідкуйте за тим, як одягнуті і що написано на вашому яскравому плакаті, взагалі, на мітинг потрібно ходити як суспільно корисну забаву: легко і красиво, і тоді шанс, що це спрацює набагато більший.

“Проти чого ваш протест?!”

Станіслав — Sun, 19 Jun 2011 06:43:32 +0000

В заголовку цитата того хлопчини біля розбитого електромобіля.

Підписи на малюнках.

Сомалі: Наш уряд застосовує тортури і вбиває нас!
Лівія: Наш уряд атакує нас з винищувачів!
Єгипт: Наш уряд залякує нас!
Ванкувер: Наш уряд витратив мільйони доларів, щоб встановити величезний екран і організувати свято в центрі міста для нас!

Вся бідність і дурість людська в чотирьох картинках.

Політичні погляди не бувають такими

Станіслав — Sun, 04 Apr 2010 20:10:16 +0000

Я передивився три чи чотири телешоу з участю пана Табачника, прочитав з десяток статей і не можу зрозуміти, що відбувається. Після дико-релігійної середньовічної Хмельниччини, чорносотенного шабашу на початку минулого сторічча, гітлерівських етнічних чисток, Бабиного Яру, сталінського Голодомору і депортацій цей багатостраждальний народ врешті почав вчитися, що ксенофобія, нетерпимість до інших етнічних груп це неприпустимо. Пан Тягнибок вилетів з парламенту за якісь лічені дні, пан з Ужгорода… забув його ім’я та й не хочу його знати,.. хто спробував оцінювати політика по його національній приналежності тепер може лише мріяти про попадання в якісь владні структури. У контраст до цих випадків пан Табачник не просто запрошений у владу, у нього, виявляється, у владі багато прихильників.

Тепер, у 2010-му в Україні раптом виявляється, що відверто образливі висловлення на національну тему можна списати на “політичні погляди”! Пан Табачник повторює як заведений, що ксенофобські вислови про “немиті руки”, народ “лакеїв” це ніщо інше як “політичні погляди”. Все це під акомпонімент махрових російських націоналістів, які повилазили зі своїх нір і кричать на всю широту розгортки екрана українського телевізора про те, що “українців не існує”. Та не біда з цими націоналістами, нехай кричать на вулиці – це вільне суспільство. Але що роблять зараз дійсні політики з цим народом? Чи не розуміє українська еліта, що толерування такого явища, як політик ксенофоб при владі може повторити найсумніші сторінки української історї знову і знову? Що завтра антисемітизм, українофобія, нацизм так само може стати просто політикою. Скільки ж можна.

Я ніколи не вважав Партію регіонів якоюсь драконівською організацією, неодноразово позитивно висловлювався про окремі особисті чесноти її лідера. Але тепер, якщо пан Табачник дуже швидко не пійде з влади, або принаймні не вибачиться перед галичанами і всіми українцями публічно, я мушу сказати – я не розумію чому ця людина є міністром і що на цьому конкретному етапі відбувається в українскьому суспільстві.

Тут в Канаді був схожий момент, коли з другої спроби (першу провалили) на чолі Ліберальної партії став онук київського губернатора пан Майкл Ігнатьєфф. До нього також у української громади були претензії щодо стилю його письма на українську тематику. Але, по-перше, пан Ігнатьєфф в своїх ранніх творах, написаних ще за часів СРСР, не дозволяв собі давати таких жорстких характеристик, як пан Табачник, по-друге, українською, польською і англійськими мовами на своєму офіційному сайті і в численних зустрічах з лідерами громади він вибачився перед українцями за “можливі образи”, по-третє, його рейтинг й досі настільки хитає, що він навряд чи колись стане при владі в Канаді. Пан Табачник при владі, його характеристики щодо українців неймовірно жорсткі і він відмовляється вибачатися – такому поліику не місце при владі в жодній країні цивілізованого світу.

Диригент Симфонічного оркестру Ванкувера відмовляється грати під фонограму

Станіслав — Fri, 18 Dec 2009 16:31:37 +0000

Диригент Симфонічного оркестру Ванкувера пан Bramwell Tovey відмовляється грати під фонограму на відкритті Олімпіади 2010. А раптом хтось з музикантів візьме фальшиву нотку… Насправді, пояснень від організаторів немає. Але поза сумнівом один з резонів “за фанеру”, що так грати прогнозованіше, безпечніше. Залишається чекати коли хтось запропонує сісти людям на візочок з кнопочками, адже ходити ногами так небезпечно, завжди можна послизнутися і впасти :-)

Насправді питання не риторичне. Надлишкова боротьба різних функціонерів за “додаткову безпеку” коштує людству великі гроші і робить наше життя все більше пластиковим. Вся надія на таких от диригентів, які одного дня можуть протиставити своє визнане ім’я ненажерній машині номенклатурного комфорту. І лише вони, бо прищаві панки і анархисти, що буцаються з поліцією перед телевізійними об’єктивами, нічого вирішити не можуть. Панки розумнішають і з роками стають відповідальними начальниками в ЄС.

На додаток послухайте розкішну серію подкастів від CBC, де той самий пан диригент розшифровує музику (всі девять симфоній!) Бетховена.

Невдоволений контентом українських новин

Станіслав — Thu, 17 Jul 2008 16:48:19 +0000

У мене, як у щоденного читача українських новин проблема. Я відкриваю свій RSS почитач, перегортаю 2-3 улюблених сервера новин і не знаходжу, що прочитати. Я хочу читати на українських сторінках дискусії про інтеграцію українських підприємств у світові процеси, я хочу читати про реальні проблеми і реальні успіхи реальних підприємців в Україні. Хочу читати наприклад, що багато полей в Україні цього року засіяно ріпаком і де його тепер будуть переробляти, хто перетворить його на біопаливо і як будуть виглядати “зелені заправки” на дорогах України. На нещодавній конференції YES у Ялті такі гіганти європейської політики, як Н. Саркозі та Т. Блер озвучили своє оптимістичне бачення європейської перспективи України. Я хочу бачити хоча б по одній аналітичній статті на кожному українському новостійному ресурсі про це. Але все чим мене годують це або якісь деталі рутинних конфліктів чиновникив, панічні опуси про довколакримінальні події або передруковки з іноземних ЗМІ. Інформаційна депресія надалі квітне і я слабо розумію, як я її можу сам зупинити.

Україна, ти ще раз вистоїш

Станіслав — Thu, 08 May 2008 22:50:19 +0000

9 травня державне свято в Україні. Колись дійсно позитивне радянське свято перетворюють на вакханалію українофобії, навіть інтернаціонального масштабу. Хтось фінансує такі брудні статті в європейських газетах, хтось з палаючими очима роздає геoргієвські стрічки, які мали б символізувати героїзм воїнів східного фронту, а їх брудно і цинічно використовують як зброю українофобів. Мій дідусь, той, що загинув, і другий, той, що пройшов всю війну і вижив, вибачте… Вас знову використовують на війні і я не знаю, що з цим можна зробити.

PS. На вимогу Харківської правозахисної організації газети і журнали Deutsche Welle, The Daily Mail, The Daily Telegraph і телеканал BBC зняли дезінформацію передруковану з російських масмедіа з своїх офіційних веб сторінок. Браво харківяни!

.ru мислення

Станіслав — Sun, 10 Feb 2008 23:59:38 +0000

У спільноті найбільшого київського університету – Київського Політеха на найбільшому в світі сайті для зустрічей друзів Facebook “аж” 170 зареєстрованих учасників. Більше половини з них турки, араби, німці. І не тому. що в КПІ вчиться так багато іноземних студентів. Просто українці (чомусь) не реєструються на інтернаціональних веб сервісах.

На Facebook не зареєстровано жодної середньої школи з України, більшість вишів не зареєстровано. Невисока активність і на вітчизняних клонах, як www.connect.com.ua Українці заповзято, як колись БАМ і Сибір, розбудовують аналогічний російський ресурс – Odnоklаsniki.ru. На вулиці 2008-й рік, але нічого не міняється в пріоритетах українців. І ні газове знущання, ні українофобія, ні грубість яка царює на ru домені, нічого не пробиває середнього українця у його повсякденному виборі. .ru мислення, примара домену .su тримає середньостатичного українця, як дитину за підтяжки.

Коли я все це бачу, я розумію, що євроінтеграція України все це “на рівні шумів”, як кажуть електронщики. Немає ще української свідомості в Україні, “свідомості” вистачає, а от свідомості як явища немає. Тобто шум то великий, бажання то є, а от елементарного усвідомлення скільки залежить від твого особистого повсякденного вибору ще немає.

Проблема України і українців в інформаційній площині, в тому маленькому в кожному з нас, що не вимірюється грошима, не фіксується в постановах і бюджетах, але що працює невпинно, як секундна стрілка годинника, невпинно, невідворотньо, складаючи крихти життя маленькою людини в епохи.

PS. Ховді, я ненавиджу повідомлення як це, що я написав вище…

В принципі про любов

Станіслав — Mon, 26 Nov 2007 22:19:00 +0000

That’s all about love…

Хто небуть пробував підрахувати з яким рахунком ми програємо медіа війну росіянам? 1000:5? Я дивлюся трейлери всіх цих тарасобульб, мультфільми про киян у косоворотках і мені не смішно. Совок 2.0, перезавантаження. А тим часом на українському літературному форумі тебе облиє лайном замість очікуваної критики самодовольна україномовна богема, будь які спроби творити контент з маси якого тільки і може народитися такий бажаний україномовний мейнстрим натикається на цілковите нерозуміння і лінь натиснути кнопку підтримки… Років пару назад я написав “ми програЄмо”. Тепер я все краще і краще бачу чомУ. І все більше і більше люблю сучасну українську еліту, якою б вона не була в Україні, за кордоном, я буду їх любити. Хоч щось.

Anybody estimated how much Ukrainians lose the media war to Russians? 1000:5? I watch all that trailers of bulky tarasobulbas, cartoons about Kyians wearing traditional Muscovite costumes and not able to laugh. Sovok 2.0, propaganda reloading. Meanwhile Ukrainian literators' web community rather make laugh on you then make drop of critics. Any attempt to make something creative is about to collapse because no one is going to drop a mouse click in support… Few years ago I wrote “we are losing” now I know why. Therefore I like more and more Ukrainian largely criticized elite. At least something real.

Вбивчий цинізм журналіста

Станіслав — Fri, 23 Nov 2007 21:37:00 +0000

Cynical journalist is truly mass killer

Я шокований, я думав він просто помилявся… Але він, журналіст Вальтер Дюранті, був цинічною тварюкою,.. ні, тварини не бувають цинічними. Я перечитав статтю у Вікіпедії про Вальтера Дюранті. Я знаю він горить у пеклі поруч зі Сталіним.

I am shocked. I thought he just made mistake, but in reality he was a cynic monster. This is about Mr. Walter Duranty, reporter for New York Times. I read about him an article in Wikipedia. I know he is in the hell now, behind his idol Iosif Stalin.

Так програють сучасні інформаційні війни

Станіслав — Tue, 30 Oct 2007 23:42:00 +0000

How to lose a modern informational war

Перегляньте ось цю добірку статей на тему дії екстремістів на Говерлі. Типова українська добірка, перегляньте текст. Цитування екстремистів в українських медіа перевищує (!) за обсягом цитування української сторони.Тепер подивіться на цю статтю про Російсько-Грузинське протистояння очевидно підгтовлену і поширену грузинськими інформаційними агенціями. Переконайтесь що вона 100% прогрузинська, навіть якщо отримана ч-з російську (!) агенцію РБК. І це типова грузинська стаття, втім як типова для будь якої країни яка зіткнулася з зовнішньою агресією.Україна втрачає інформаційний вплив навіть ч-з крихи своїх медіа.

Take a look to this list of Ukrainian articles on Russian extremists action at Ukrainian mountain Hoverla. Citations of extremists are exceeding volume of Ukrainian side citations (in Ukrainian media!).Look now at this article on Russia-Georgia conflict in Ukrainian, but made in Georgia. Even distributed to Ukraine through Russian agency RBK it is 100% pro-Georgian. And this is typical for Georgian media as well as for every country facing agressia from abroad.Ukrainians are loosing the way to defend themself even through national media.