В Канаді можна зустріти не так багато українських брендів. Горілка “Хортиця”, пиво “Оболонь”, літак “Мрія”, трикотаж з біркою “Made in Ukraine”.

Мій знайомий канадець українського походження, який без особливого успіху намагається налагодити якийсь бізнес з Україною, розповідав мені, що в Києві можна домовитися за поставку контейнеру горілки “Хортиця”, але неможливо отримати промо буклети ні англійською, ні українською мовою. Можна російською, але в зах. Канаді це не потрібно.

Минулого року, в горілчаному магазинчику біля української церкви в містечку Сюррей, ми намагалися знайти “Хортицю” в базі данних. “Are you sure it is spelled correctly?” недовірливо перепитував мене власник магазину щодо написання “Khortytsa”. Слово, яке починається на “Kh” не може бути європейського походження подумалося мені тоді. Набагато легше читається і пишеться “Xortytsa” здається мені і зараз.

Колись українці навчаться торгувати з Канадою. Колись продавати українські товари в Ванкувері можна буде так само легко, як, скажімо, польські. Вчитися потрібно всім, і виробникам, і експотрерам і споживачам.

Інколи, трапляється, попадаєш на статтю чи радіо репортаж, який за якістю не поступається BBC або іншим найкращим зразкам. Цього разу приємно здивувала ведуча журналістка доволі застаріло консервативного Радіо Свобода Ірина Штогрин в гостях у якої був блискучий український бізнесмен аграрник Алекс Ліссітса. Текст і звук програми є на сайті Радіо Свобода, а також нижче.

В динамічній радіопрограмі безліч цікавого: блискучі перспективи українського сільського господарства, інвестування в с/г, маркетингові дії, тощо.

Як контраст до виняткової якості продукту депресивно перевантажені дзвінки слухачів, які ведуча, втім, елегантно відкидала :-) Загалом браво!

ПС. Напишіть пані Ірині листа, якщо вам також сподобається. Підтримка – це важливо.

Ukrainian journalist Myxailo Malyi shares my vision

“Кордони відкрито, світ глобалізований, і це не тільки дає можливість йому впливати на нас, а й нам дає шанс глобально поширити свій вплив. Якщо поки не політично, то з часом економічно, технологічно та культурно.”

Мені вислав посилання на цю статтю в журналі “Телекритика” один з читачів мого журналу, за що я йому дуже вдячний. З перших рядків я почав хвилюватися – журналіст Михайло Малий говорить настільки співзвучні речі, настільки в десятку… написано про те, як і я сам думаю, сказане про те саме, в що і я вірю. До того ж Михайло Малий співавтор однієї з найсвітліших програм на українському телебаченні “Добрі новини“.

PS.
Фрагмент передачі “Добрі новини” на ICTV.

Добрі новини – 23 from SvitloNews on Vimeo.

National Literature Success Formula by Dr. Thomas Venclova

Щойно прослухав черговий випуск свого (вже) улюбленого літературного подкасту Kaбі.Net. Старий розумний російсько-литовський письменник імігрант професор Томас Венцлова сказав між іншим, що за його формулою якість національної літератури має квадратурну залежність від кількості населення в країні. Тобто, якщо в Польщі, літературу якої він добре знає 38 млн. населення, а в його рідній Литві 3,5 млн., то за формулою професора виходить, що х10**2=100. І він доводить на прикладах, що так воно в принципі і є: польська література на порядки сильніша литовської… Потім професор славістики з Йельського університету зауважує, що існують чинники, які загальмовують розвиток літератури, як то національна боротьба, яка забирає творчу енергію, тощо. Література, очевидно, любить прошарок спокійних людей у гарному статку.

Як би то не було, але НМД спостерігається “зворотньо квадратурна” невідповідність рівня української літератури і поезії кількості населення України. Дюжина професійних письменників на 46 млн. населення це дуже низький показник. Формула професора не спрацьовує? Думаю тут інше. Народ все одно видає нагора талановитих людей, в тому числі обдарованих майстрів слова. . IQ, “літературний” склад розуму – речі фактично фізиологічні. Але практично немає сучасного громадського інституту підтримки талановитих на місцях. Тараси шевченки як народжувалися так і народжуються, є вже не одна, а якась певна кількість продюсерських агенцій людей зі звязками, що вихоплять талант з маси… Але цього вже мало. Це пост-індустріальний світ, тому щоб талант став явищем потрібна відповідна індустрія знизу доверху і потрібна масовість, щоб “завантажити станки достатньою кількістю матеріала”.

На мою думку найвужче місце української промо машини це самий низ конвеєру. Відрізнити талант можуть або батьки, або друзі, або відвідувачи твоєї веб сторінки. І тут якщо не прокоментував, не похвалив, не зробив вербальне або віртуальне посилання на людину, яка тобі здалася талановитою – вважай ти своїми руками вбив ще одного пушкіна.

Зауважу, що схожу проблему можна спостерігати і в Канаді – талановиті канадці часто реалізуються в США. Але, і американська і канадська культури є складовими частинами глобальної культури, світової цивілізації: людині не потрібно робити вибір або-або, який й досі стоїть перед культурно і інформаційно закритим українським суспільством. У випадку з Канадою, Швецією, Нідерландами, США вже давно спрацьовує теорія win-win про яку простими словами намагався пояснити президент Обама нещодавно виступаючи перед студентами РЕШ у Москві. Там його практично не почули, можливо для них це меньш актуально, бо формула літературної пропорції професора Венцлова там працює з різним успіхом але вже дуже давно. Українська культурно-мистецька ситуація кардинально інша, вона більше схожа на пост колоніальну польську, чеську, литовську, канадську.

Positive programming at Ukrainian ICTV channel

Добоі новини – 4 from SvitloNews on Vimeo.

“Добрі новини” – дивовижно правильна програма на українському телеканалі ICTV. Агресивна позитивність – правильна відповідь на засилля інформаційної депресії, інфантильності і маргінальності на українському телебаченні.

Рекламую новий український проект: “Хорошие Новости“. Я відразу написав їм листа привітання:

Свого часу, рік тому, я засновав Веб 2.0 (digg like) проект Гарні Новини З України. Нажаль я не міг вкласти у нього досить ресурсів і часу, я також розраховував на більшу участь читачів…. Проект я закрив. Але у вас інший, більш традиційний підхід і він має спрацювати.

Два побажання
- RSS живлення
- українська мова

По-моєму, це чудовий проект, який потрібно підтримувати.

PS. Мені в коментарях написала розробник іншого проекту Svito News Геніально! Гарні Новини з України – 2, той самий Веб 2.0 підхід але більше оброблено і, схоже, більш сучасно. Приєднуйтесь!
Дякую, що ви є! Буду рекламувати.

Було б чудово, якби українська блогосфера розродилася якимось Кодексом Поведінки україномовного блогера. Нехай декларативним, звісно, нікого не примусиш і непотрібно примушувати. Але бодай прочитати про якийсь колективний розум УкрНету було б корисно. Ось декілька моїх міркувань, щодо етикету українця в Інтернет:

1. Не Йди з Української Сторінки Без Дії, не будьте пасивними відвідувачами. Кожна веб сторінка в УкрНет, яка вам хоч трохи сподобалася має бути нагороджена коментарем, голосом або посиланням на цю статтю. Не сподобалося щось – покритикуйте. Два слова критики це у 1012 разів більше ніж просто ігнор і пасивне відвідування.

2. Боротьба З Оффтопом. Ще донедавна великою вадою УкрНету був оффтоп. Кожна дискусія про тварин чи птахів, про приготування Різдвяної куті закінчувалася заочною перепалкою з українофобами або просто один з одним. Схоже УкрНет переріс це. Але розслаблятися не варто. Краще видалити лівий коментар ніж засмітити оффтопом свою сторінку.  Нікому не потрібна маса слів, цікавить концентрація корисного.

3. Раджу видаляти повідомлення, які містять матюки, дискримінацію і фобії. ІМХО, краще нехай сторінка відрізняється відносним пурітанізмом, ніж він буде ще одним місцем в Мережі куди можна злити нечистоти. Теза “Нехай інші бачать його дурість” не працює в Інтернет – дурість сама по собі вже нікого не цікавить, всі шукають рішення проблем.

4, Нарешті, зробіть УкрНет явищем, упізнайте його обличча. Якщо раптом вам сподобалося щось оригінальне то подайте цьому свою віртуальну руку – проголосуйте, напишіть автору, прорекламуйте у себе в щоденнику привабливо оригінальне. Без такої mutual, товариської підтримки нічого не буде! Ніяки новації не зроблять українців щасливими самі по собі, лише те оригінальне, що ми оберемо посеред іншого на свій смак.

Ось такі мої поради. Інтерактивність одним словом. Інтерактивність це те. що відрізняє Інтернет від телевізора. А тепер покажіть мені, що ми щось винесли з цього уроку. Натисніть на зірочку під цим повідомленням, проголосуйте або прокоментуйте. Виберіть одну зірочку, якщо це все було нудно і непотрібно :-) Пам’ятайте один клік, позитивний чи негативний, проста елементарна дія це набагто більше, набагато соціальніше ніж думка собі на умі. Я переконаний, що якщо 10% українців в Інтернет стане робити те елементарне, що я тут написав, Укрнет стане явищем за пару місяців.

Приєднуйтесь до спільноти Волонтер 2012. Ця WordPress стіорнка для тих, хто готовий допомогти організаторам заходу як волонтер.

Часто бачу як маленькі аватарки стають нечитабельними, втрачають контраст. Тому я зробив так як зробив: вирізав контур обличча і загнав його в один колір ще й підкорегувавши як падає світло. В результаті аватарка яку я помістив на своєму блозі є читабельною і впізнається.

Якщо ви хочете собі таку але не знаєте як це зробити я можу це зробити для вас. Вишліть свій портрет на newukie@gmail.com Умова одна:

- Ви маєте бути україномовним блогером (вишліть ланку на свій блог)

Я виріжу аватарку і розфарбую на свій смак, у кольори які на мою думку співзвучні з настроями вашого блогу :-) Цікаво? Висилайте.

Мстислав поставив каву на журнал “Новинар” щоб чашка не залишила сліду на столі. Він завжди так робив, а зараз замішався, чи правильно так робити? Що подумає вона?.. Виникла невимушена пауза. Раптом вона сказала: “А тобі подобаються твори Євгена Лакінського?” “Так. Його блог у мене в френд стрічці. А тобі?” “Мені дуже, я підписана на його RSS живлення” (з неопублікованого :-) )

В моїй Хмаринці Тегів на LiveJournal.com є зо три десятки слів-тегів. Фактично все про що мені цікаво поговорити з віртуальними френдами. Два з цих 30-ти слів це “Веб 2″ і “RSS”. Два різних явища однієї епохи, дві Інтернет технології які здатни змінити світ, як того давно і чекали від Інтернет. Ну, якщо не увесь світ то змінити його все більше корумповану і корпоратизовану журналістику.

Загально про ці технології можна прочитати на Вікі. Веб 2.0 це новий підхід до написання, презентації і поширення контенту: тексту, відео, аудіо. Веб 2 – це коли після жорсткого капіталізму персональних і корпоративних веб сторінок в Інтернет прийшов буржуазний соціалізм спільнот, блогів, журналів збережених в Базах Даних і виданих нагора програмами з безкоштовним відкритим кодом. RSS зовсім інший звір, суто технологічна річ на перший погляд, одна з реалізацій XML – технології подачи інформації, яка від свого народження була титулована революційною. Отже, що там у нас виходить чистим додаванням? Веб 2+RSS дорівнює Революційному Соціалізму в Інтернет. Чому б і ні.

Веб2+RSS революційно змінюють інформаційний світ. Творчім людям, журналісам завжди щось заважало. Спочатку письменники монахи і поети з народу мріяли про папір за доступною ціною, потім про гарний настрій імперського цензора, потім про друкарську машинку і можливість пробитися на шпальти газети, потім турбувалися про темники, цензуру, вартість веб сторінки і аж ось Веб2+RSS – ніяких обмежень.

Цілком легально встановивши за 10 хвилин веб сторінку вартість якої десятки тисяч годин роботи програмістів сучасний журналіст може залишити позаду всіх корумпованих дипломованих недоучок з інформаційних агенцій. Якщо хтось попаде на вашу сторінку і додасть її у свій Google Reader або інший читальник RSS то вважайте що ваша творчість попала просто на парадний стіл в вітальні. Не у темний льох у припалі пилом складські ящики Вибраного/Favorites як було раніше, а просто на робочий стіл. Далі більше, якщо ваша інформація ще й більш менш постійна то ваши тексти, пісні, фото додадуть за допомогою того самого RSS на інші веб сторінки. Після цього потрібно бути просто екстремальним інтравертом щоб випасти з поля зору читача, щоб той поліз і викинув посилання на ваше RSS живлення.

Грандіозно? Авжеж, є навіть такі хто перелякалися. Ті, хто перелякався втратити контроль грошей над контентом вже на наступний день після появи Веб 2.0 заявили, що “це вже вчора, гряде Веб 3.0″. Облиште надію словожери, “Веб 3″ це поки що химера яка навіть не має матеріального вираження. Визначіться спочатку що спільного між Розподіленими документами веб аплікацій і Дистрибутивними базами данних. В кращому випадку цей “Веб 3″ сьогодні це покращання реально працюючого Веб 2.0

Якщо ви ще й досі жалієтесь на недосконалість цього світу, ви просто не знаєте про RSS. Хто вам заважає створити власний блог з RSS живленням і перевернути цей світ? Вже ніхто і ніщо.