Цей мій коментар відносно гарячої теми, щодо прийняття у першому читанні закону N3271. Скажу відразу: знайомий з реаліями українського Інтернету, я скоріше підтримую цей закон, ніж його заперечую.

Декілька років тому, на сайті одного українського видання я прочитав досить грубий коментар про те, чому українці мають боятися і нелюбити кримських татар. На моє зауваження про можливість попадання цього тексту в міліцію і проблем у автора за розпалювання національної ворожнечи, тамтешня публіка дружньо засміялася, мовляв, «давай – спробуй,.. побачимо, що вони зможуть зробити».

І ось у першому читанні 404 депутати ВР проголосували за посилюючі закон поправки. Дехто з моїх знайомих підписали петицію проти цього. На відміну від більшості тих, що підписалися під петицією, я закон (вірніше зміни до закону) прочитав. Більшість тексту, доволі прозоро і доступно написаного, говорить про боротьбу з дитячою порнографією. А ось і «мясо закону», якого так всі бояться:

“Споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані у разі виявлення в інформаційно-телекомунікаційних системах, в тому числі в мережі інтернет, інформації та даних, пов’язаних з насильством, порнографію, проявами расової і національної нетерпимості та тероризму, пропагандою наркотиків, порушенням прав інтелектуальної власності повідомляти про це провайдерів телекомунікацій і/або правоохоронні органи”

Що тут не так, панове? Та все так. Текст говорить про обмежену кількість тем, яких Закон загалом стосується: насильство, порно, расизм, тероризм, наркотики і інтелектуальна власність. Зауважимо, принагідно, що в тексті немає нічого слизького на кшталт про образу особистості, чиновника, держави. Можна сказати, що Закон стосується лише безпеки суспільства. В принципі, по тексту я заперечень то і не бачив. Зауваження, які я читав, стосуються виключно впровадження закону, а не його букви. На це я хочу сказати таке.

У мене немає сумніву, що будуть помилки, що будуть намагатися скористатися цим законом, щоб створити проблеми якомусь провокаційному журналісту, який пише на тему наркотиків, наприклад. АЛЕ, це все правове поле, панове. А це значить, що у звинуваченого будуть всі наявні права і можливості себе захищати. На відміну від примушених до сексу дітей, від посаджених на іглу, на відміну від затравлених нацистами – у постраждалих від «свавілля міліції» буде можливість себе захищати. Анархія, Укрнет в тому стані як зараз мене не влаштовують ще більше.

99.9% споживачів Інтернет, які листуються, чатяться, ведуть блоги, дивляться сайти для дорослих ніколи не побачать міліціонера в своїх дверях. Але, на моє переконання, більшість користувачів Укрнету (і не лише), вже страждають від агресивного контенту, хакерства і порно які йдуть з України.