Пан Ющенко йде цілком вчасно. Йому вдалося реалізувати те, на що він був спроможний – в гуманітарній царині передусім. Хоча у нього були (і є) інші чесноти, але спроможність його самореалізації на цій високій посаді ставала все більш сумнівною. Плюс його абсолютна, тотальна провальність як комунікатора, некваліфікованість в інформаційній площині … З таким недоліком сучасні демократичні президенти не переобираються.

Пригадувати 2004-й рік сьогодні можна, але реальної користі від цього не більше ніж пригадувати переможний 1945-й – і час пішов, і реалії інші. Помаранчові перемогли, і не один раз. Їх протестне повстання спочатку призвело до бажаного переголосування (перша перемога), потім до встановлення демократичного режиму і свободи слова в Україні (друга), потім до чесних і конкурентних виборів 17-го січня (третя перемога). Скільки ще перемог ви очікували від однієї бурхливої зими? Месія, який всіх нагодує і зробить щасливими назавжди, не прийшов. А таке буває? Думаю не буває.

PS. Авторство власне фрази “Помаранчові перемогли” з задоволенням визнаю за професором Євгенією Альбац. (Радіо Ехо Москви, “Особоє мнєніє”, 18.01.2010 19:08)

Янукович змінився з 2004-го, тоді коли Тимошенко залишилася на барикадах – цитата від політілога Небоженка зі статті “Перемога Демократії В Україні?” у журналі Time.

І ще цікавіше… “…З цим можна сперечатися, але те, що два Віктори опинилися при владі є тріумфом, а не захистом Помаранчової Революції“. Поза тим, Гарно як сказано!

Ющенко поставив виключно на національні кадри в Україні, це я зрозумів, ще коли влітку 2002-го року запитав опозиціійного Ющенка з зали в м. Монреалі про запрошення до України менеджерів і спеціалістів з Канади. Ющенку моє питання чомусь не содобалося, як мені здалося.

На відміну від прибалтів, грузинів, чехів в державний менеджмент помаранчовими не було допущено жодного західного менеджера. Якщо не вважати пана Зварича, якого не приймали за конкурсом, який сам прийшов і який, власне, не є менеджером. От і отримали “те, що маємо”. Ось це і є чому Янукович прем’єр. Не хотіли цивілізованих менеджерів, отримаємо донецьких. Гарна новина – донецькі менеджері досить непагані. Коли діють цивілізовано. Приклад з Колєсніковим дає надію, що вони будуть діяти цивілізовано.

Тож я свою пілюлю проковтнув ше більше року тому, коли зрозумів, що помаранчові не потягнуть швидку інтеграцію на захід бо не знайдуть менеджерів. А сьогодні Янукович це лище продовження політики національної закритості на Захід. До речі, такі тенденції існують у інших країнах Європи, але вони маргінальні і не домінують, як в Україні.