Пан Ющенко йде цілком вчасно. Йому вдалося реалізувати те, на що він був спроможний – в гуманітарній царині передусім. Хоча у нього були (і є) інші чесноти, але спроможність його самореалізації на цій високій посаді ставала все більш сумнівною. Плюс його абсолютна, тотальна провальність як комунікатора, некваліфікованість в інформаційній площині … З таким недоліком сучасні демократичні президенти не переобираються.

Пригадувати 2004-й рік сьогодні можна, але реальної користі від цього не більше ніж пригадувати переможний 1945-й – і час пішов, і реалії інші. Помаранчові перемогли, і не один раз. Їх протестне повстання спочатку призвело до бажаного переголосування (перша перемога), потім до встановлення демократичного режиму і свободи слова в Україні (друга), потім до чесних і конкурентних виборів 17-го січня (третя перемога). Скільки ще перемог ви очікували від однієї бурхливої зими? Месія, який всіх нагодує і зробить щасливими назавжди, не прийшов. А таке буває? Думаю не буває.

PS. Авторство власне фрази “Помаранчові перемогли” з задоволенням визнаю за професором Євгенією Альбац. (Радіо Ехо Москви, “Особоє мнєніє”, 18.01.2010 19:08)

Читаю ось такі постреволюційні статті-розчарувалки і чортихаюся про себе – “ну де ви такі вічно депресивні-вічно-революціонери беретеся?” Та чому ви думали, що Помаранчева Революція це на роки??? Революції мають свій початок і, наперекір відомій російській пісні “…Нєт у революціі кaнца-a-a…”, всяка нормальна революція має свій кінець. Має бути нормальне демократичне життя у державі, мають народжуватися діти, а не лише біготня по колу за рукотворними монстрами…

Я двума руками ЗА, щоби фальсифікатори і бандюгани сиділи, але і цей процес, має мати свій КІНЕЦь…. подання прокуратури->слідство->вирок/виправдання/закриття справи (КІНЕЦь). Ми живемо у час проектів: мікро і меґа проектів: не вганяйте “Проект Україна” у революційну фазу на роки! Все, Pеволюція закінчилася у 2004-му, вибори до ВР закінчилися навесні 2005-го. Стоп. Нормальне життя до наступних виборів або до чергових фальсифікацій, як у будь якому демократичному суспільстві…. передайте це тій Олені Зварич… Не “Кінець “помаранчевих цінностей”, а їх триумф, триумф демократії в Україні. Але це окрема тема, про успіхи демократії, окрема від теми закінчення Революції і виборів.

Також не мішайте до кучи Помаранчову Революцію з відносинами з Росією, НАТО. Я б навіть не мішав протестну Помаранчову Революцію з успіхом/неуспіхом проектів Ющенка, прем'єрством Тимoшенко, то було ПІСЛЯ закінчення Революції.

Янукович змінився з 2004-го, тоді коли Тимошенко залишилася на барикадах – цитата від політілога Небоженка зі статті “Перемога Демократії В Україні?” у журналі Time.

І ще цікавіше… “…З цим можна сперечатися, але те, що два Віктори опинилися при владі є тріумфом, а не захистом Помаранчової Революції“. Поза тим, Гарно як сказано!