До мене звернувся журналіст “Молодого Радіо” з пропозицією записати скайпкаст про кандидата в президенти Юлію Тимошенко. Після недовгих роздумів я погодився і ми це зробили. Монтаж програми не мій, шум мікрофона теж не від мене :-) Але сама дискусія з Денисом мені сподобалася. Зайвий раз перечитати вголос деталі про скоріш-за-все-наступного-президента-України, про одну з найвпливовіших жінок політиків в світі, це цікаво. Звуковий mp3 файл додається.

ШОУНОТИ до скайпкасту

01.20 – Особова справа
Денис: “Після закінчення вузу працювала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі. Поті разом з чоловіком позичили 5 тисяч рублів і відкрили власний бізнес – відеосалон.”

14.24 – Програма кандидата ЮТ
Стас: “ТигрЮля це мені подобається. Але програма – це чорно-білий текст, тут не може бути ніяких «тигрюль», його читають освічені люди…”

27.00 – Пряма мова
Юлія Тимошенко: “Світова пандемія грипу – не політична вигадка, а жорстка реальність, яка, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я опанувала майже всі країни світу… Оптимістичний прогноз для України – 12 мільйонів захворівших та 36 тисяч смертельних випадків…”

29.55 – Кандидатові статки
Денис: “Єдине, що вона заробила за цей рік – це 386 тисяч гривень.”

31.58 – Рейтинг у гривнях
Денису з Пербурґа не вдалося додзвонитися у штаб Тимошенко, а на офіційному сайті жодної інформації про виборчий фонд. Стас розповідає про те, яка ситуація з виборчими фондами кандидатів у Канаді.

33.20 – Віртуальний кандидат
Стас: “Порадував мене її блоґ – візуально схожий на мій…”

36.00 – Особисте
Стас: “Мені подобається, що у неї зять – Шон Карр – англійський рокер. Це сміливо.”

39.07 – Пісню для кандидата
Виконує, звісно, Шон Карр.

Так, він імпульсивний, він нервує, він грузин. Але він сучасний, цивілізований президент, такий який потрібен. Послухайте.

Частина 2
Частина 3
Частина 4

Інколи, трапляється, попадаєш на статтю чи радіо репортаж, який за якістю не поступається BBC або іншим найкращим зразкам. Цього разу приємно здивувала ведуча журналістка доволі застаріло консервативного Радіо Свобода Ірина Штогрин в гостях у якої був блискучий український бізнесмен аграрник Алекс Ліссітса. Текст і звук програми є на сайті Радіо Свобода, а також нижче.

В динамічній радіопрограмі безліч цікавого: блискучі перспективи українського сільського господарства, інвестування в с/г, маркетингові дії, тощо.

Як контраст до виняткової якості продукту депресивно перевантажені дзвінки слухачів, які ведуча, втім, елегантно відкидала :-) Загалом браво!

ПС. Напишіть пані Ірині листа, якщо вам також сподобається. Підтримка – це важливо.

Adam Curry. Podfather.

В інтервю на радіо Ехо Москви з «батьком російського подкастінгу» паном Стрєльніковим я почув що його улюбленого подкастера звуть Адам Каррі. Поцікавився цим іменем в Гуглі. Виявилося, що Каррі Адам ніхто інший як… батько світового подкастінгу! Він – американець, який останнім часом мешкає в Європі і веде свої подкасти з мансарди свого будинку в Південному Лондоні. Мушу відразу зауважити, що технічна якість подкастів Адама несподівано досконала як для «запису з мансарди». Очевидно записи потім «доводять» професіонали в студії… Взагалі Адам не так собі простий подкастер.

Адаму Каррі (Adam Curry) 44 роки, він колишня зірка MTV і підприємець, який на свій страх і ризик вирішив одного дня зробити подкастінг комерційним явищем. Заснована їм в 2005-му фірма PodShow, Inc. за два роки засвоїла ризикових (венчурних) інвестицій на 23 млн. доларів США. За такого серйозного підходу не диво, що його центральне шоу Daily Source Code («Щоденні Доробки») швидко стало фактично стандарром для комерційного подкастінгу. Самого ж Адама в мас медіа стали називати the Podfather (Батько подкастінгу). Саме він в 2004-му році зробив світову презентацію подкастінгу на престижній конференції BloggerCon.

Чому Каррі взявся за подкастінг мені здається цілком логічним. Подкастінг за своєю сутністю демократичний, недорогий засіб поширення розмовного і дискусійного матеріалу. А Адам якраз такий: людина надзвичайно чутлива і соціально активна. Якщо додати до цього розкркчений імідж, який йому дістався у спадок від MTV, то хто як не він?!

Тепер мені також зрозуміло звідки витікає трохи дивний російський подкастінг. Американці, а надто європейці віддаючи належне піонерству Адама, всеж почали робити свої подкасти більш простими за формою. Росіяни через свого «тата російського подкастінгу» колишнього американця пана Стрєльнікова прийняли стиль колишнього MTV-ника Адама за чисту монету і заходилися жирно намазувати свої подкасти різними звуковими спецефектами і cловесним бурлеском «щоб було як на MTV». Хоча і там є також цікаві за формою подкасти, але «школа Стрєльнікова-Каррі» відверто домінує.

Тепер щодо «Щоденних Доробків» пана Адама Каррі. Як я вже згадав вище це основний, хоча і не єдиний його подкаст проект і виходить він останній рік дуже нерегулярно. Можливо причиною невисокої частоти (а значить і фінансування?) є те, що шоу геніального подкастера перетворилося останніми роками на фактично трибуну його соцііально-політичних поглядів. В усякому разі у мене особисто подвійне ставлення до цього подкасту. З одного боку це технічно і емоційно досконалий продукт, бо сам Адам блискучий ведучий і, що дуже важливо, він світла і розумна людина.

З іншого боку починаючи з 2006-го року у нього з’являються Подшоу Острів (Podshow Island) і Фортеця Каррі (Curry Castle) проекти, які вже за назвою говорять про те, наскільки Адам радикально ставться до існуючого ладу. Відверта лівизна Адама, яка в його словах і в радикальних реп піснях на “Щоденних Доробках” хоч і цивілізована, хоч і досить дотепна, здається мені всеж… щонайменше дурнуватим ідеалізмом. Я б йому порадив почитати в книжках про те, чого вже “досягли” ліваки у цьому світі, скільки горя принесли світу послідовники абсолютної соціальної справедливості… Зі своїм тотальним протестом, який не залишає місця всьому спектру думок, він очевидно почав сильно випадати з американського ліберального стилю, і не диво, якщо саме тому втратив не лише спонсорів, а й підтримку простих американців (більшість пожертв на його проекти йде з Канади і Європи). Якщо так – це гарна наука подкастерам, що ведуть шоу на соціальні і політичні теми, як потрібно залишатися збалансованими і давати якийсь простір іншій думці. Навіть, якщо інша думка тотально домінуюча в медіа, а твоя точка зору здається тобі останнім маленьким острівцем… Навіть тоді інша точка зору повинна бути представлена з гідністю – в цьому школа і привабливість якісних зразків американських медіа. Впадання Адама Каррі так глибоко вліво урок і мені самому… чи незанадто глибоко я й сам завертаю щоправда в протилежну сторону у своїх власних подкастах?.. А може так і треба, коли ти пишеш від серця?..

Подкасти Адама Каррі прослуховує понад 300 тис. чоловік. Він безумовно заслужив свій успіх, сформував багато у чому обличча сучасного подкастінгу. Можна сказати з певною долею істини, що успіх кожного подкастера в світі це і його успіх – батька сучасного подкастінгу, сміливого романтика і підприємця.

–
PS. Пройшло пару годин з того часу, як я створив це повідомлення. Цього часу мені вистачило. щоб прослухати ще рівно пару подкастів від Адама Каррі і… вирішити відписатися від його RSS. Мені не 15-ть років, щоб слухати такий… поросячий максималізм. Grove up, Adam! Your conspiracy addiction is B.S. Stop dreaming about new modern era, try to live in it and take it as it is. Прикро… талановитий і класний чоловік і настільки… агресивно наївний.

–
Начитка цього тексту

Якщо комусь потрібно перекласти з англійської, що говорить Нік Вуйчич я перекладу. “Якщо я впав і спробую піднятися 100 раз і у мене не вийде… думаєте я впаду в розпач? Ні! Я спробую знову і знову. Важливо лише те, чим все це закінчиться. Чи ви готові закінчити сильнішим?..”

Посилання, які згадаються у розмові:
- щоденник Анатолія vexlarsky.livejournal.com
- відео і звук на www.myspace.com/vexlarsky
- FM програма Київ – Vexlarsky – Київ (є архів програм!)
- біографія і фотографії

Інтерв’ю українською мовою з проф. М. Рябчуком в його робочому кабінеті (Arts Bldg. University of Alberta, Canada) зроблене 15 кві 2008. Зміст інтерв’ю:
- Київ VS Едмонтон
- Український професор в Університеті Альберти: “Раптом я побачив, що інтерес до Європи (в Канаді) дуже великий”
- Пан Рябчук про свій блог
- “Я український космополіт… Я живу у великому світі…” “Мені життя в Україні здається цікавішим і динамічнішим…”
- Про українську еліту і еліти
- Про середній клас в Україні
- Чому українською не перекладається: “Sir, it wouldn’t be fair”
- Про НАТО. “Росія це цивілізаційне змагання вже програла”

Маю честь і задоволення представити вам розмову з Віталієм Портниковим, відомим українським журналістом і, разом з тим, надзвичайно демократичною і відкритою людиною.

Частина 1 ** Вступ ** Єврей в радянському університеті – ВП: “Всі тоталітарні режими сходять з розуму по-своєму” ** Український журналіст в Москві ** ВП: “Я точно знав, що за кордоном України починається чужа земля” **

Частина 2 ** Почуття Батьківщини ** Українська діаспора в Москві ** Укр Культурний Центр і бібліотека в Москві ** СН: “Ініціатива має йти знизу” **

Частина 3 ** TVi – новий український телеканал ** Ехо Москви ** СН: “Моя мета стати глобальним українцем” VS ВП: “В Україні була така установка – Треба Жити Вдома” ** Національний VS ліберальний комфорт ** Чому плакала бабуся в російському Владимірі **

Частина 4 ** До НАТО з паспортом ** Чи є публіка для розмовного радіо в Україні або Чому неможливі товсті газети ** Знову про глобальне – про український кластер ** ВП: “Ви хочете від людей радикального інтернет патріотизму?” ** Google все бачить **

PS. Цей скайпкаст мав певні технічні недоліки. Найперше вибачаюся перед Дмитром, якого Скайп просто не пустив в цей чат, тобто вперто не приєднував третього учасника до розмови. Також якість зв’язку з Віталієм в Києві була не найкращою.

Анатолієм Лютюк, голова Українського народного центру в Естонії. В інтерв’ю проекту Великі Українці.

… Не треба говорити, які москалі погані, а ми добрі. Просто треба показати, чого ми самі варті. І вони побачать, що Україна унікальна. Це все, більше нічого не потрібно.

З двох відеопоздоровлень, які я побачив у Новорічну Ніч я вибираю це: від пана Яценюка. Тому, що воно коротке і експресивне, тому, що не переігране, не перегоріле, тому,.. що я вірю у пана Арсенія, як у українського політика майбутнього. Це один з подарунків 2007 року, що нагору в Україні піднялася ця людина з нової (моєї?) ґенерації.