Ці вибори 17-го січня будуть тихі. Увесь відчайдух трійки-четвірки провідних кандидатів втискається в одне словосполучення “Виберіть мене”, яка вимовляється настільки буденно, що не заслуговує навіть на знак оклику в кінці. Прослухавши до дорозі на роботу в навушниках свого mp3 плеєра програми провідних кандидатів я не почув відповіді на головне запитання Навіщо вони йдуть в президенти. Я почув Проти Чого, почув За Що вони декларативно виступають, але це зовсім інша справа ніж “навіщо”, чого і як вони хочуть досягти за 5 років президентства незрозуміло. Реально, програми кандидатів написані слабко або… написані для слабких людей.

Вибори застали українців у цікавий момент: вони встигли зрозуміти, що наверху потрібні нові люди, але політики не встигли знайти політтехнологів, які зможуть продати виборцям хоча б старий товар в новій упаковці. Я вже не кажу про фізичну обмаль нових політиків, але і ті що є чисто технологічно дали задній хід. Попит на українських обам-саакашвілі-тусків наразі стоїть на вітрині муляжем блискучого електромобіля майбутнього без однієї важливої деталі – потужного аккумулятора, що буде його штовхати від заправки до заправки.

Тому ці вибори я бачу розгублено тихими. І як би не трясли повітря ці старо-технологи страшилками про кандидатів “зеків” і “націоналістів”, це не лякає і не торкає вже дуже вагомий відсоток виборців. І цей відсоток буде зростати, а попит на нову ґенерацію в українській політиці вже настільки очевидний, що пропозиція буде задоволена, технології будуть придбані, а нові обличча підняті знизу або імпортовані. І хоча всередині України ще не видно якогось оновлюючого руху – немає жодних шансів зупиниту появу нової мобільної і універсальної еліти, хоча б тому, що модернізацією на Україну тиснуть вже з усіх сторін: справа (Польща), зліва (Кремль) і зверху (ЄС). Тобто з елітою все більш менш прогнозовано, у мене єдине питання без відповіді: що примусить змінюватися і модернизуватися “маленького українця”?

Центр України все більше і більше впливає на українську політику. Двоє останніх виборів перемога визначалася у центральній Україні. Центр це електоральна сила у 19 млн голосів. Чудо у тому, що у центра з’явився свій голос, a не як раніше він обирав між вибором інших політично потужних регіонів. Фактично, мені здається, що цей центр стає локомотивом політики майбутніх поколіннь, політики загальноукраїнських інтересів. І це мені дуже подобається.