Шойно побачив в журналі The Economist (за січень 2011). Просунута, смілива реклама. Яка країна така і реклама.

Цей відеофрагмент показали канадський телеканал СВС і американський АВС. Обидва канали отримали певно тисячі листів з протестом проти показу такого важкого відео… Попереджаю, на відео немає крові, але є… те, що нажаль трапляється, але чого ніколи не очікуєш від блискучих спортивних змагань. Як я вже писав на своєму твіттері, як і тисячі канадців у цей день, я написав декілька листів співчуття в звязку з трагічною загибелью грузинського спортсмена, зокрема лист на адресу грузинського президента, який в ці дні якраз тут в Ванкувері.

Як я і прогнозував, вибори були тихими, тобто попри очікуване інформаційне збудження і елементи “демократії в дії” пройшли прогнозовано і зрозуміло. Єдине і дуже прикре виключення, яке хоч і не вирішальне, але дуже резонансне – це НЕ реєстрація спостерігачів від Грузії. Як можна було не зареєструвати спостерігачами депутатів парламенту і голову ЦВК сусідньої держави? Принаймні 400 заявок від Грузії були подані вчасно і не викликали зауважень (це підтвердив на Шустер Live пан О. Черненко, КВУ). Було навіть рішення суду їх зареєструвати – і всеж цього не було зроблено. Можна зрозуміти, якби відмовили якійсь частині, але всім грузинам… Це якийсь нонсенс. Хтось має просити вибачення у грузинів, можливо кожний українець… Бо зі сторони виглядає як pocійська болячка з зневажливим ставленням до Грузії якимось неймовірно нелогічним, “нєлєпим каком” переноситься в Україну.

PS. Пан Мага на Шустер Live мене дратує своєю простотою в усьому, в т.ч. інформційними смаками (“Я не дивився, Савік, що про наши вибори говорили західні канали, а от росіяни вважають…”)

Так, він імпульсивний, він нервує, він грузин. Але він сучасний, цивілізований президент, такий який потрібен. Послухайте.

Частина 2
Частина 3
Частина 4

Я вже давно з подивом спостерігаю за дивними, антицивілізаційними процесами в Європі. Вважаючи себе великою мірою європейцем за вподобаннями, смаком і походженням, я помічаю, що перестаю розуміти Європу… Можливо це тому, що я живу за океаном, а можливо тому, що Європа зраджує саму себе, свої ідеали.

Спочатку була ейфорія від об’єднання і безумовного посилення Європи. Аж ось це об’єднання почало демонструвати свою хворобливість у толеруванні того, що сама ж пройшла у 30-40-хх роках минулого сторічча: агресії, аннексій територій, зон впливу і підкилимних угод.

Вершина цинічності і подвійних стандартів сталася сьогодні. Визнавши, що Рocійська Федерація цілковито (!) не виконує своїх зобовязань щодо врегулювання наслідків війни (!!) в Грузії. Визнавши, що російська делегація відверто заперечує наміри виконувати ці зобов’язання, ПАРЕ всеж примудрилася _ніяким чином_ не покарати російську делегацію за це. Я колись вважав, що в такому терпінні “мудрість Європи”, що таким чином вона просто тримає удар, щоб не погіршити сутацію. Можливо саме так предстаники ФРН і інших напрочуд лояльних до “пошуку себе Рocією” європейських еліт все це і пояснюють. Але ми ось щойно відзначали 70-річча Пакту Молотова-Рібентропа і Мюнхенської змови – тоді теж толерували те саме і тим самим пояснювали агресію Німеччини, що “відроджувалася”.

За останні роки 3-4 для мене особисто Франція, Італія і ФРН перестали існувати на туристичній мапі Європи. Мені вони не цікаві, а їх вибір мене лякає. Я не можу ніяк пояснити їх анти-українські кроки в ЄС і НАТО, і заяви їх еліт. А те, що я не можу пояснити того я боюся.

На щастя для України і цивілізованої спільноти на відміну від 1939-го світ сьогодні глобальний. І те, що ФРН або Росія територіально у три рази ближча до України ніж США і Канада вже мало що означає. У України є справжні друзі і стабільні партнери в Європі і за океаном: є Прибалтика з Польщею, є Північна Європа і Велика Британія, є США і Канада. Нажаль ці країни не є визначальними в ЄС, хоча і задніх тут не пасуть. На їх підтримку в цьому глобальному світі і надія.

За останні два роки економічне співробітництва між Україною і Канадою продемонструвало зріст на 400%. Щодо історичної прихильності канадського і американського суспільства до України взагалі окрема розмова. Ось де живуть і працюють справжні друзі України :-)

For Georgia
Друзі з Едмонтону порадували пригостивши грузинським вином “Кіндзмараулі”. Вони купили його у звичайному винному магазині в Едмонтоні. Господарем магазинчику, доречі, є індус. Я з великою симпатію ставлюся до сучасної грузинської держави і тому… за що б ми не пили те вино, я пив його за Грузію. За нову Грузію, за її молодий, освічений, цивілізований, такий симпатичний мені уряд.

- ураган Густав,
- День Знань в Україні, Labor Day в Канаді,
- засідання лідерів ЄС по Грузії
- Скайпкастів більше немає

Ось так грузинський президент Саакашвілі захищає позиції своєї країни французькою мовою. Ось так англійською. Ось колишній міністр закордонних справ Грузії, а тепер опозиціонерка, захищає позицію Грузії на одному з найбільших франузьких телеканалів – робить це просто відмінною французькою мовою. А тепер скажіть де топ чиновники такого класу в Україні? Арсенія Яценюка не згадувати, він може. Але хто ще? Чиновник, або бізнесмен який не володіє англійською або принаймні французькою чи німецькою мовою має пійти в минуле. Я дивлюся по ТБ як розмовляють англійською чиновники районного рівня в Грузії і я спокійний за європейське майбутнє цієї країни. Хотів би бути спокійним і за Україну.

Чому цей прапор на моєму журналі?
- Тому, що це прапор нової демократичної країни, яка намагається увійти у світову цивілізацію і розділити з нею всі радощі і труднощі
- Тому, що ця країна успішно долає корупцію, перебудувала за декілька років увесь державний апарат, міліцію, армію
- Тому, що мені подобається їх прогресивний і освічений президент – людина справи і сучасних технологій
- Тому, що я проти сепаратизму зі зброєю в руках
- Тому, що мені подобається грузинське бренді :-)