В класі, в якому починав вчитися мій старший в Києві, цього року випускний рік, кажуть прийде “мер Попов’. Здається цей персонаж їх школу якось патронує. Я б, певно, розвернувся і пішов шоб його не бачити… Але у батьків, які реально в цій ситуації, який компроміс з совістю. І так щодня, ну майже.

На фото Камянистий парк в Порт Муді, Британська Колумбія. Мій вибір у розвязанні цього компромісу.

1. В сучасному глобальному світі зручно мати свій, локалізований і гармонійний культурно-економічний кластер;

Приклад: франкомовні університету в Квебеку пропонують програми загострені під місцевий специфічний ринок, під особливості попиту і пропозиції в Монреалі напр. Набір телепрограм і навіть оформлення телаканалів на франко-канадському ТБ специфічне у відповідності до запитів франкомовних громад. Місцеві англомовні навч. заклади і медіа не мають таких особливостей.

2. Власна мова це зручний інструмент утворення локалізованих проектів на місцевості (оптимізація інвентарю магазину, пропозиції турфірми) і розподілених (ел. магазини), легке отримання і утримання споживачів нового продукту.

Приклад: Спеціалізовані китайські, грецькі, польські магазинчики по всьому світі: Спеціалізовані турфірми, які пропонують національно орієнтовані ексклюзиви у певних напрямках.

3. Власна мова в демократичному суспільстві це сильний безпековий фактор для місцевих громад. Мовний барєр в цьому випадку натурально захищає від зовнішнього вторгнення в життя громади, родини, є природнім бампером від поширених в сучасному інформаційому світі соціальних і культурних потрясінь.

Приклад: відносини франко-канадців, україно-канадців з індіанцями складалися інакше, успішніше ніж у англо-канадців. Українські потрясіння 1991 і 2004-го років виявилися винятково мирними

PS. З наступаючим 20-річчам незалежності, при нагоді
PSS. Наступним разом напишу “Навіщо світу міжнародна англійська мова”

Зараз багато пишуть про загальне фіаско євро футболу на ЧС в ПАР,.. американський блоґ пише: “Чи європейський футбол мертвий?”. Ні, зовсім не мертвий, навіть не змінився, відповів би я. Якщо хочете, у мене є своє пояснення цьому феномену. Вувузели! Постривайте сміятися. Цей потужний африканський звук, який мегадецибелами (до 144 dB) домінує на стадіонах в ПАР (про це говорять всі, хто побував на стадіонах в ПАР), цей хаотичний звук і цей абсолютно негармонійний настрій на стадіоні передається і гравцям на полі, знаходиться в дисгармонії до європейської культури поведінки на стадіонах. Пост християнська позитивістська гармонія, яка володарює в Європі начисто зруйнована цим потужним африканським звуком. Під цей звук європейці змогли б торгувати, воювати, пити пиво, але налагодити командну гру не можуть – без гармонії у них напросто нічого не клеїться. Думаю, що і французька нервовість, і італійська нездалість побудувати свою гру йде саме від цієї звукової блокади на полі.

Ще в 2007-му році я писав про гармонію в футболі (“Гармонія володарює“). Так от, цю гармонію, можливість побудувати свою свою гармонійну гру вувузели напросто витіснили з африканських стадіонів і саме тому європейці пролітають. Вірніше не всі європейці, а очевидно саме ті національні команди, які найбільше емоційно залежать від колективного куражу і гармонії в своїй грі – французи, італійці, греки.

Але напевно праві ті, хто зауважує, що незважаючи на дискомфорт гравців вувузели не мають бути заборонені. І навіть не тому, що це “шарм” африканського континенту, африканський внесок в культуру футболу, а тому, що до атмосфери нового глобального світу потрібно пристосовуватися всім (не лише африканцям до Інтернету, а й французам до гучних вувузел) і на основі того, що вже є вчитися будувати нову вже світову гармонію.

До речі, для любителів елегантного єврофутболу є чемпіонат УЕФА, який принагідно відбудеться в Україні і Польщі в 2012-му році. Сподіваюся, що словянська культура дозвілля не завадить чутливим південно-європейцям показати свою гру в 2012-му році. Погодьтеся, що можливість ситуативного утворення спільної гармонії між французами і українцями на стадіоні актуальніша ніж європейців з південно-африканцями. Сподіваюся, навіть впевнений, що українсько-польські “вувузели”, місцевіа енергетика і культурні примочки не завадять європейцям показати свою найкращу гру.

Писав це колись про українську Збірну на футбольному чемпіонаті, пишу зараз про Оліміпійську збірну. Спостерігаючи українських атлетів по телевізору і в реалі я бачу, по очах бачу, що вони не відчувають внутрішнього спокою і в команді немає тієї гармонії, яка так необхідна, щоб машинка успіху працювала.

Тому, хто скаже, що українській гармонії зараз заважає економічна ситуація я абсолютно НЕ згоден. Всі мої спостереження говорять про те, що такий фактор, як “економічна ситуація в країні” мало впливає на настрій, самопочуття людини. Впливає скоріше сприйняття ситуації, рівень депресивності, також рівень освіченості, теоретична і фізична підготовка. Останні фактори мають лише дотичне відношення до матеріального статку. Зважаючи на відверто депресивний уклін українських масс медіа, на реальність інформаційної війни проти України з її настійливим putting down all Ukrainian matters – у мене, врешті, немає сумнівів щодо основних винуватців успішності виступу українських олімпійців.

Звідси, до речі, і звичний “вибуховий” характер українських перемог у спорті. Коли українські спортсмени “ловлять кураж”, то раптом включаються високі швидкості, спрацьовують домашні заготовки і все як по маслу. Варто втратити кураж, виявляється, що нічого більше крім куражу немає, немає тієї психологічної вісі. Обличча стають сумними, емоційні гормони перестають спрацьовувати, настрій падає на долину і команда швидко програє.

Доречі, потрібно зауважити, я маю задоволення бачити впевнені і сконцентровані погляди в українській команді. Я не хочу називати імен, щоб нікого не образити, але люди з внутрішнем стрижнем і комфортом в українській команді є і, хоча вони поки що не завоювали медалей, вони не пасуть задніх по результатах. Психологічний стан це дуже багато, але це не все. Також хочу зауважити, що зауваження про “проблеми з внутрішнім комфортом” великою мірою стосуються і деяких канадських олімпійців, хоча тут ситуація назагал краща. У канадців є скоріше “проблема мотивації” і lack of ambitions, але це вже зовсім інша розмова.

Все, що робить працівник шоу бізнесу, політик, митець або блоґер це або створення комфорту або… ніщо. Чим далі по життю, тим краще я це розумію. Суспільний успіх – це комфорт (для тебе і оточуючих). Вдала політика – це комфорт (для виборців). Є працівники продуктивні, але є працівники гарні. Гарний не просто робить свою справу, але і соціально корисний у колективі. На роботу скоріше візьмуть другого ніж першого, бо він комфортний (корисно зрозуміти емігранту).

Фінал конкурсу Євробачення або American Idol – це блиск з присмаком комфорту і ніщо інше. Я якраз пишу це під час прямої трансляції фіналу American Idol. На блискучий просторій сцені Успіх і Гармонія. Кожна лампочка світить туди, куди має світити, за пультами пританцьовують професіонали, за сценою усміхнене жюрі. Гармонія процесу. Кожен знає свою роботу, кожен на своєму місці, все доведено до стану досконалості і Гармонія Володарює.

До списку 13 порад від супер блогера Д.Роуза потрібно додати останню пораду: “Готовий публікувати? А тепер переконайся, що твій текст гармонійний, тобто вкладається у палітру того світу, який ти будуєш собі і твоїм читачам”. Не вкладається текст у цей світ, не гармонує – перероби. Не зробиш цього ризикуєш нашкодити головним богам нашого буття: гармонії і комфорту.

Ну от, прориває Україну у відкритий світ. Важко, без особливого натхнення громадян, без особливих зусиль еліти (скільки з них розмовляє англійською?) але всеж відбувається те, що не може не відбуватися у європейській країні з демократичним ладом, якою є Україна насправді. Потрібний і правильний крок, важливий крок.

Закликаю свідомо купувати українські товари. Зі вступом до СОТ від такої свідомості залежатиме ще більше. Особисто у мене годинник, піджак і “парадні” туфлі українського виробництва. Я міг би купити за ті ж гроші більш мейнстрімні речі, але я отримаю задоволення від самого факту. На днях пійду в один українських продуктових магазинів у нашому місті (їх чотири і тепер може бути і більше) і отримаю задоволення від чергової мікроінвестиції в українську економіку. Втім, нічого особливого, мільйони етнічних італійців, греків, поляків в Північніій Америці вже давно цим займаються, такою буденною підтримкою вітчизняних виробників і з не меншим задоволенням.

Якщо вже така розмова, то поздоровляю також з двома українками на тенісному олімпі. Як той, хто дивився це видовищне… зойкання дівчат тенісисток, я щиро задоволений, що у фіналі так вдало відзойкали саме українки сестри Бондаренко :-)

* Фото з citizen.co.za

Harmony rules

The Greatest Ukrainians TV Show 

Blue and orange diffusion