В усіх офісах, на будівельних майданчиках, в кавярнях і пабах Ванкувера сьогодні говорили про вчорашню поразку і про rіоts – вуличних хуліганів, які підпалили центр міста. Говорили про розумну тактику поліції Ванкувера, про героїзм звичайних перехожих, які сміливо ставали на шляху хуліганів, про дуркуватих підлітків і про “професійних хуліганів” в масках, про те, що вандалізму фактично було не уникнути, але на щастя все обійшлося без жертв.

Проблеми є усюди і ще будуть. Найголовніше, як місцева громада реагує, виправляє помилки. По дорозі з роботи, через 20-ть годин після часу Х – поразки в фіналі Кубку Стенлі, я пройшовся тією самою вулицею Сеймур.

На вулиці Сеймур ще пахло горілим. Розбиті вітрини тимчасово заколотили деревяними щитами.

Волонтери, які самоорганізувалися в Фейсбук сторивши групу Post Riot Clean-up – Let’s help Vancouver (“Чистимо Після Хуліганів – Допоможемо Ванкуверу”) чистили з милом тротуари, перефарбовували опалені залізни смітники. Волонтери в футболках кольорів Канаксу і в формі олімпійських волонтерів Vancouver 2010.

Дошка відгуків замість вітрини. На тимчасових щитах ванкуверити пишуть, що вони про все це думають. “Честь бути вашим гостем!“, “Знайдемо вандалів по фотографіях“, “Ми – Ванкувер. А Канакс прийшов другим, це досягнення!“, “Справжні Ванкуверити не руйнують красу“, “З днем народження Бікса” (призвище хокеїста Канаксу), “Наш спадок – новий день!”, “Якщо ми так програємо, то чи ми заслуговуємо на перемогу?”

Більше про вандалів і волонтерів можна прочитати на сторінці “”Фанати Канаксу проти Ванкуверських Хуліганів 2011″ Canucks fans against the 2011 Vancouver Riots

Зимові Олімпійські ігри в Ванкувері закінчилися… Будуть ще паролімпійські, але мене там вже не буде. Дуже особливий день: робочий (як для волонтера), святковий (як для всієї Канади) і трохи сумний. Загалом – дуже сподобалося бути волонтером на великих спортивних подіях, сподіваюся не останній раз.

У подкасті згадується:
Sea To Sky хайвей
Олімпіада в твоєму місті це здорово і корисно

www. UkraineHouse2010.com

Моя Олімпіада зараз в режимі standby – і сам готовий як волонтер, і місто майже готове до запуску, до години Ч, коли електронний лічильник встановлений у 2007-му році біля готелю “Ванкувер” покаже 00:00. Тоді Олімпіада вважатиметься офіційно відкритою і почнуться змагання, рух вулицями сотен тисяч туристів, делегацій, спортсменів, журналістів, артистів,…

Звісно, для організаторів Олімпіади за пару тижнів до старту зараз напружений період. Сьогодні в ранкових газетах пишуть, що прогнозується тепла погода, але відсутність снігу технічно не проблема – є досить багато снігових гармат, щоб засипати доріжки. А вчора всі газети писали, що провінційний уряд витратив понад 1 млн. доларів на квитки для себе любимих і офіційних делегацій (чиновників, бізнесменів) з інших провінцій… Платити мільйон за розваги при таких перевитратах на Олімпіаду, при тому, що звичайні мешканці міста взагалі не можуть купити квитків на змагання – їх давно розкупили і зарезервували, якось це трохи awkward, непристойно чи що. Але залишимось в позитивному фокусі :-) Хочеться сказати про те, що заслуговує подяки і відзначення.

Українці Ванкувера за посередництва Конгресу Українців Канади організувалися допомагати НОК України і створили Український Дім в Ванкувері. Виглядає, як дуже правильна і гарно організована ініціатива. Етап за етапом, від першого оголошення і заклику до волонтерів, вибору місця для Дому і до запуску веб сторінки – все виглядає досить пристойно. Підписавшися вже волонтером для Олімпійського Комітету Ванкувера (VANOC) я не став брати зобовязань ще й для Українського Дому, але познайомившись віртуально намагаюся допомагати їм з наповненням веб сайту. Їм – це таким самим українцям волонтерам, бо на відміну від VANOC де увесь менеджмент професійний укр. громада робить все – від менеджменту до верстки веб сторінки і чергування у Домі, на чисто волонтерських засадах. Також я адмініструю групу Українського Дому на Facebook. Є також форум на веб сайті, приєднуйтесь.

Сама Домівка фізично розташована в адміністративному центрі міста, в 5-ти хвилинах пішки від мерії, в невеличкому культурно-розважальному палаці напроти найбільшого українського храму Ванкувера. Там можна буде зустріти українських олімпійців, пана Сергія Бубку і інших членів НОК України, буде бар і екрани для перегляду змагань, різні розважальні заходи. Розташоване біля метро, плюс власна велика парковка – думаю буде дуже популярне місце під час Олімпіади. Я обовязково туди загляну і напишу про свої враження. До речі, Український Олімпійський Дім потребує більше волонтерів, якщо хтось у Ванкувері і може їм допомогти – будьласка.

За декіклька днів я буду одягати цю форму рано вранці, а знімати пізно ввечері. Не тому, що вона мені подобається :-) Просто під час Олімпіади в Ванкувері, яка розпочинається 12.02 і закінчується 28.02 я носити цю форму зобов’язався. Бо я – волонтер. В кишені цієї синьої куртки лежить яскрава блакитно-зелена книжечка в якій відповіді на будь-які запитання повязані з Олімпіадою, мапи для туристів, статистика. Але розповідати туристам про Олімпіаду і показувати пальцем куди йти це не є моя основна робота. Моя основна робота в команді Технічної підтримки. Олімпіада має найсучаснішу інформаційно-комунікаційну систему, навіть загальний технічний опис її читається як захоплююча фантастика. Доторкнутися до цього рукою, бути частиною цієї команди – неймовірно привабливо.

Під синьою курточкою, яку напевне доведеться носити розщебнутою, бо зараз в місті досить тепло, гаряче волонтерське серце буде накривати яскрава блакитна в визерунках футболка і безрукавка на якій чорно білий бейджик “Français”, що означає, що до мене можна звертатися і французькою мовою. Чи доведеться мені зустріти українську збірну, канадських хокеїстів, зірок зі світовим іменем? Цілком можливо, але як волонтер я не маю права звертатися з проханням зробити фото. Існує ще дуже багато інших обмежень, тому навряд чи я зможу ділитися з вами тут враженнями інсайдера. Зате про все що поза внутрішньою кухнею Олімпіади-2010 я з задоволенням розповім. Спробую записувати більш менш часті подкасти, які певно буду записувати просто в автобусі по дорозі в гори.