Як я і прогнозував, вибори були тихими, тобто попри очікуване інформаційне збудження і елементи “демократії в дії” пройшли прогнозовано і зрозуміло. Єдине і дуже прикре виключення, яке хоч і не вирішальне, але дуже резонансне – це НЕ реєстрація спостерігачів від Грузії. Як можна було не зареєструвати спостерігачами депутатів парламенту і голову ЦВК сусідньої держави? Принаймні 400 заявок від Грузії були подані вчасно і не викликали зауважень (це підтвердив на Шустер Live пан О. Черненко, КВУ). Було навіть рішення суду їх зареєструвати – і всеж цього не було зроблено. Можна зрозуміти, якби відмовили якійсь частині, але всім грузинам… Це якийсь нонсенс. Хтось має просити вибачення у грузинів, можливо кожний українець… Бо зі сторони виглядає як pocійська болячка з зневажливим ставленням до Грузії якимось неймовірно нелогічним, “нєлєпим каком” переноситься в Україну.

PS. Пан Мага на Шустер Live мене дратує своєю простотою в усьому, в т.ч. інформційними смаками (“Я не дивився, Савік, що про наши вибори говорили західні канали, а от росіяни вважають…”)

Ці вибори 17-го січня будуть тихі. Увесь відчайдух трійки-четвірки провідних кандидатів втискається в одне словосполучення “Виберіть мене”, яка вимовляється настільки буденно, що не заслуговує навіть на знак оклику в кінці. Прослухавши до дорозі на роботу в навушниках свого mp3 плеєра програми провідних кандидатів я не почув відповіді на головне запитання Навіщо вони йдуть в президенти. Я почув Проти Чого, почув За Що вони декларативно виступають, але це зовсім інша справа ніж “навіщо”, чого і як вони хочуть досягти за 5 років президентства незрозуміло. Реально, програми кандидатів написані слабко або… написані для слабких людей.

Вибори застали українців у цікавий момент: вони встигли зрозуміти, що наверху потрібні нові люди, але політики не встигли знайти політтехнологів, які зможуть продати виборцям хоча б старий товар в новій упаковці. Я вже не кажу про фізичну обмаль нових політиків, але і ті що є чисто технологічно дали задній хід. Попит на українських обам-саакашвілі-тусків наразі стоїть на вітрині муляжем блискучого електромобіля майбутнього без однієї важливої деталі – потужного аккумулятора, що буде його штовхати від заправки до заправки.

Тому ці вибори я бачу розгублено тихими. І як би не трясли повітря ці старо-технологи страшилками про кандидатів “зеків” і “націоналістів”, це не лякає і не торкає вже дуже вагомий відсоток виборців. І цей відсоток буде зростати, а попит на нову ґенерацію в українській політиці вже настільки очевидний, що пропозиція буде задоволена, технології будуть придбані, а нові обличча підняті знизу або імпортовані. І хоча всередині України ще не видно якогось оновлюючого руху – немає жодних шансів зупиниту появу нової мобільної і універсальної еліти, хоча б тому, що модернізацією на Україну тиснуть вже з усіх сторін: справа (Польща), зліва (Кремль) і зверху (ЄС). Тобто з елітою все більш менш прогнозовано, у мене єдине питання без відповіді: що примусить змінюватися і модернизуватися “маленького українця”?

До мене звернувся журналіст “Молодого Радіо” з пропозицією записати скайпкаст про кандидата в президенти Юлію Тимошенко. Після недовгих роздумів я погодився і ми це зробили. Монтаж програми не мій, шум мікрофона теж не від мене :-) Але сама дискусія з Денисом мені сподобалася. Зайвий раз перечитати вголос деталі про скоріш-за-все-наступного-президента-України, про одну з найвпливовіших жінок політиків в світі, це цікаво. Звуковий mp3 файл додається.

ШОУНОТИ до скайпкасту

01.20 – Особова справа
Денис: “Після закінчення вузу працювала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі. Поті разом з чоловіком позичили 5 тисяч рублів і відкрили власний бізнес – відеосалон.”

14.24 – Програма кандидата ЮТ
Стас: “ТигрЮля це мені подобається. Але програма – це чорно-білий текст, тут не може бути ніяких «тигрюль», його читають освічені люди…”

27.00 – Пряма мова
Юлія Тимошенко: “Світова пандемія грипу – не політична вигадка, а жорстка реальність, яка, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я опанувала майже всі країни світу… Оптимістичний прогноз для України – 12 мільйонів захворівших та 36 тисяч смертельних випадків…”

29.55 – Кандидатові статки
Денис: “Єдине, що вона заробила за цей рік – це 386 тисяч гривень.”

31.58 – Рейтинг у гривнях
Денису з Пербурґа не вдалося додзвонитися у штаб Тимошенко, а на офіційному сайті жодної інформації про виборчий фонд. Стас розповідає про те, яка ситуація з виборчими фондами кандидатів у Канаді.

33.20 – Віртуальний кандидат
Стас: “Порадував мене її блоґ – візуально схожий на мій…”

36.00 – Особисте
Стас: “Мені подобається, що у неї зять – Шон Карр – англійський рокер. Це сміливо.”

39.07 – Пісню для кандидата
Виконує, звісно, Шон Карр.

00:35-16:20 Шустер Live “цирк на дроті” чи неофіційні дебати? Чому 10-ть партій для України вигідніше ніж одна.

16:30-30:30 Справжні вибори 7-го лютого (другий тур). Чому на першому турі маємо 18 кандидатів, а не, скажімо, 5-ть
BBC: “На старті виборчих перегонів 18 кандидатів: ваша думка?”

30:37-39:30 Ті, що тримають Інтернет глушилки на своїх сильних спинах або Про важку й нудну роботу Інтернет полютерів
УНІАН: “Мочить хохлів в Інтернеті – єсть така робота”

39:35-47:44 День української писемності та мови – день, коли з Канади дякують Леоніду Кучмі

Це проект нової радіокаст програми. Двоє українців розмовляють про українські питання. Один виріс в Україні, другий в Канаді. Один вчився в школі російською, другий англійською. Хоча між містами де вони мешкають відстань майже 4000 км., але Скайп об’єднує їх технічно і українська мова об’єднує їх культурно.

Це пілотний випуск нової програми Half-Напів, яку планується в тій чи інший спосіб зробити двомовною (українсько-англомовною). Зараз розмова точиться за алгоритмом “розділ українською/розділ англійською”. Ми хочемо спробувати “один українською/другий англійською”, “речення українською/речення англійською”. Чому так? Найперше так може бути, бо схожим чином розмовляють українці в родинах, в церквах, на відпочинку по всій великий Канаді. По-друге, це спосіб покращити українську і англійську ведучим і слухачам.

Програму можна прослухати нижче у журналі UkieTalks.com/Blog або на podcaster.org.ua

Нас дуже цікавить ваша критика.

А я очікував, що Арсеній Яценюк стане “українським Обамою” на цих виборах. Все, що я про нього читав і чув до 2009-го року було напрочуд прогресивним і цікавим. Саме його новий стиль, політичні смаки і харизма спонукали мене до того, що в перший день 2008-го року я розмістив на YouTube саме його новорічне привітання, а не діючого президента скажімо.

Схоже, що Арсеній Яценюк вирішив будь за що стати президентом саме на цих виборах. Заявив він про це у травні і саме з цього часу його імідж драматично змінився. Я написав того ж місяця на форумі Фронту Змін: “Поверніть мені Яценюка якого я любив і в якого вірив… Що ви робите з його іміджем? Звідки раптом ця попсовість у його поведінці? Він ніколи не зможе бути кращим популістом ніж ЮТ і ніколи не зможе трясти повітря кулаками краще ніж ВЯ“. Цей мій коментар навіть не пройшов пре-модерацію форума… Через деякий час я перестав писати на тому форумі, як і перестав слухати виступи пана Арсенія, читати його статті. Для мене його новий штучний імідж виглядає, як complete failure, відверта помилка. Арсенію не потрібно було йти “прагматичним шляхом перевірених політтехнологій”, а з огляду на свій зростаючий рейтинг залишитися самим собою підібравши в свою команду більше санітарів ніж хірургів. Потрібні були лише косметичні послуги, замість пластичної операції. Я не знаю деталей кухні, але схоже на нього працюють вітчизняні технологи або навіть російські, яких лише останній собака не обгавкав за хронічну візантійшину і довгострокову програшність їх підходу до справи.

Дивлячись на падаючий рейтинг Яценюка, хтось говорить про тактичні помилки: невдала рекламна кампанія на щитах, низькоефективна команда, тощо. Але я переконаний, що все це могло бути лише коливаннями його високого особистого рейтингу, якби не було зроблено тієї драматичної помилки у травні з перевтіленням головного рекламного матеріалу: природнього стилю і слогу самого Арсенія.

До речі, згадавши про обамаманію і її вплив політичну моду: сусідам молдаванам схоже є шанс вскочити на підніжку цього глобального тренду. Лідер Ліберальної партії Молдови Маріаном Лупу головний кандидат на посаду президента в Молдові. З того, що я про нього чув він тієї ж ґенерації, того ж кістяка, тих же політичних смаків, що й Арсеній.

Однозначно, що за будь яких результатів політична кар’єра АЯ лише починається – він так і залишається чи не одноосібним уособленням нової ґенерації в топ ешелоні української політики. Поки що важко назвати цю ґенерацію своїм іменем, але Арсеній зразка 2008-го це вже був НЕ пост-радянський політик. Прикро звісно, що поламавши свій імідж, а з ним і динаміку росту свого рейтингу він вже практично не має шансів на виборах 2010.

Фото з cайту www.telegraph.co.uk

Якщо українське законодавство не дозволяє всиновити ВІЛ інфікованого 14-місячного хлопчика одному з найбагатших музикантів і найсвітліших особистостей світу лише тому, що він вважається формально неодруженим, то час підправити таке законодавство. Якщо українська еліта небажає нічого для цього не зробити, то час міняти таку морально застарілу еліту.

Спокій і формальність тону заяви пана міністра Павленка у такому детонуючому, драматичному питанні говорить, що він або не розуміє гостроту моменту або занадто добре знає консерватизм його виборців… Для світової спільноти Елтон Джон в одному ряду з Чайковським, Моцартом. Він за життя великий, має абсолютно чисту біографію, багатомільйонні статки і він не має дітей.

Те, що формально право України зрозуміють в усьому світі немає сумніву. Те, що світовий імідж України, в разі відмови серу Елтону Джону, втратить ще трохи свого помаранчового кольору надії також зрозуміло.

Це не я придумав, про це сказав Савік Шустер у своїй останній програмі. Він сказав приблизно таке (звертаючись до депутатів з ПР і НУ, які тикали один одному словесні дулі: “А де гроші за Крвржстль?!” “Ні, це я у вас питаю де ці гроші?!.. “) Савік сказав: “Цього разу ми не дамо вам політикам так просто отримати наши голоси обливаючи один одного брудом. Цього разу ми змусимо вас показати нам свої програми.”

Я боюся, що наши топ політики і цього разу зателефонують за звичними номерами і викличуть політтехнологів, які за звичкою намалюють мапи розділеної України, швидко достануть із щухляди анегдоти і малюнки з яйцями і… ми знову клюнемо на це, і матимемо те, що маємо.

Тому особисто я обіціяю, що пишучи будь що про наступні вибори в Україні, я не перепишу і не підтримаю жодного дешевого трюка від якого тхнутиме дешевим обливанням брудом.

Нехай слоганом наступних виборів в Україні стане – Покажіть, Що і Як ви зробите для мене, для нас!

Пропоную, коли об”являть дату виборів, написати про цю акцію нашим опонентам на їх біло-блакитних форумах і журналах.

Ще ось зараз завершуються дебати за президентське крісло у Франції між паном Ніколя Саркозі і пані Сіголен Руаяль йде третя година дискусії, а мені вже все зрозуміло :-) Отже, що у цьому було цікавого для мене?

Це був несподіваний бенефіс північної Європи. Слова comme dans les pays de l'Europe du Nord повторено з десяток разів. Це мене вразило: французи, їх елітні кандидати декілька разів ставили один одному у приклад північно-європейські держави, їх урядування, їх шкільну систему, соціальні програми не моргнувши оком.

Питанням спільної Європи вдалося приділити лише декілька хвилин дебатів і то за наполяганням ведучих. Здалося французів Європа цікавить лише, як внутрішній інструмент. Причому позиції кандидатів дуже контрастні, що лише підкреслює останню думку.

Якби я був чеченцем, я б голосував за Саркозі. Якби я був турком я б голосував проти нього. Я не належу ні до перших, ні до других, тому я б подумав чи йти на ці вибори :-) Інші народи так контрастно не згадували.

Пані Ройаль зірвалася десь на 56-й хвилині і дозволила собі продемонструвати емоції. Пан Саркозі прекрасно їй зауважив, що чеснота президента вміти слузати кожного (“Vouz-etez enerve Madame” “Non, je suis touchee…” “Non Mme, Vouz etez enervee…”).

Пан Саркозі краще і довше тримається. Визначальний момент, у політиці дуже важливий. Очі пані Руаяль під кінець виказували втому і легкий переляк.

Думаю саме тому ці дебати виграв пан “французський американець” (за висловом ).

Єдина причина, чому я особисто скептично відношуся до позачергових виборів це те, що низький 3% бар”єр майже точно пройдуть російські націоналісти. В цьому було б нічого страшного, якби це були якісь демократичні націоналісти, які стоять на захисті культурної автономії етнічних росіян. Але мова про зовсім інших націоналістів. Зокрема представники блоку HВ публічно виступають з ксенофобськими заявами відносно галицького населення України, приймають участь у зібраннях російських радикальних націоналістів Росії. Погіршує ситуацію те, що вони фактично мають перспективу необмеженого фінансування з закордону. Впевнений, що Україна не готова до присутності такої парламентської фракції.