Щойно нарив в ютюбі цікаву співачку і ось такий її графічно-текстовий кліп.

А разом з Gotyer у неї 159 млн переглядів (!) кліпу Somebody That I Used To Know. Також, між іншим, теж досить графічний кліп і текст відносно легкий для прочитання.

Англійська мова повинна стати що однією офіц в Україні – проф. катол. університету Я.Грицак сьогодні в інтервю ( звук ) з Віталієм Портниковим для рос. служби “Радіо Свобода”.

PS. Ще ось знайшов в Мережі cхожий текст інтервю професора. Цитата:

Україна легше стане тримовною, ніж одномовною

.

PSS. Ще одна цитата від Ярослава Грицака з цього відео.

Мені часом страшно, мені здається, що я знаю про Україну все.

Навіяно проектом Закону Про Мови в авторстві ПР і коммуністів, сенс якого в консервації існуючої (нестабільної) мовної ситуації назавжди з ризиком отримати лоскутну державу в майбутньому. Те, що пропонується – право мовної автономії по теріторіальному принципу, сприяє в т.ч. компактному розселенню мовних громад, швидкому перетворенню України в строкате одіяло маючих мало спільного культурно містечок і районів. Автори закону наче не помічають, що міграційні процеси активізуються і що заохочення до мовної (культурної) автономії за регіональним принципом призведе до того, що існуюча мовна матриця не просто законсервується, а й стане з часом значно контрастнішою.

Потрібно розуміти, що кількість мовних громад з часом зросте. Стануть все чисельнішими громади, які не мають культурного багажу не просто України, а й СРСР. Ці громади культурно і комунікативно не матимуть нічого спільного з українською, російською чи грузинською громадами, і проживати вони будуть скоріше за все компактно – проект закону спонукає до компактного розселення етнічних громад з метою збереження мовної автентичності, принаймні. Тобто, наприклад україномовні кияни сконцентруються в Західному Києві, а китайськомовні кияни в районі Дарниці. Депутати в районних радах нададуть їм відповідні мовні права згідно Закону Про Мови і… Тисячелітній Київ, як цілісне місто перестане існувати десь в 2057-му… Десь на десяток років пізніше корейці Кролевецького району Чернігівщини перенесуть графу вибору мови навчання своїх дітей в школі в fineprint, тобто маленьким шрифтом на задню сторінку шкільного бланку, позаяк вже років двадцять ніхто з батьків практично не цікавило навчання дітей за українськими і російськими підручниками…

Розселення по мовному принципу в Україні досі не існувало лише тому, що мовна і культурна обособленість ніколи не віталася, а в запропонованому проекті закону вона якраз заохочується. Виходи бачаться два. Обидва вони не ідеальні, глобальних процесів не зупинять і сутність їх в тому самому протекціонізмі… так-так, в реально діючій зараз в великій більшості цивілізованих країн політиці протекціонізму щодо політично вмотивованого кола мов.

Перший варіант – збереження нині діючої “ресторативної” політики у відношенні до укр мови, коли суспільство дає унікальний інструментальний пріоритет – єдина офіційна мова з метою відродження цієї мови, визнаючи той факт, що статус цієї автентичної мови був маргінально заниженим на протязі сотен років. Щоб цей проект спрацював потрібна сильна інформаційна українська політика, яка дозволяє суспільству зрозуміти і толерувати цей мовний пріоритет на протязі певного часу, принаймні. Ця ресторативна політика це власне те, що в Україні діє останні двадцять років. Але схоже, що це не може спрацювати, позаяк ніякої інформаційної автономності в Україні не існує, а існує потужна присутність агресивного російського інформаційного поля з власним порядком денним.

Другий варіант – нова демократично-ліберальна мовна політика, коли суспільство (держава) розподіляє пріоритет між декількома мовами. Причому тут дуже важливо між якими конкретно мовами. Вважаю, що трикутник: офіційний статус для української, російської і англійської ідеальний для мовно напруженої ситуації, що склалася. (Напруження штучне, зовнішнє, але, нажаль, не в руках інформаційно пасивних українців його зупинити). Введіть три офіційні мови, першою з яких буде (за алфавітом, аякже) англійська. Російські націоналісти формально втратять козирі, українці збережуть те мінімальне про що мріяли – можливість отримувати послуги своєю мовою, а англійська мова досить швидко рукою за комір поверне всіх мовних ідеалістів обличчам до реального світу.

Чи стане українська маргіналізуватися у випадку такої офіційної трійки? Все і надалі залежитиме від щоденних зусиль українців. В принципі, якщо ці зусилля будуть настільки несучасними, малокреативними і несміливими як зараз, то будь який формальний статус не врятує ні мову, ні українців від маргіналізації. Якщо закон про мови призеде до того, що українці нарешті реально оволодіють англійською, то російська мова втратить свою проксі компоненту, свій де-факто винятковий статус регіональної, втратить свою освітню привабливість і таким чином реально стане на рівних з українською. От тоді можна буде говорити якщо не про справедливість на старті, то про формальну рівність по ходу, от тоді російським і українським націоналістам доведеться попрацювати, а значить доведеться змінитися, не зациклюватися на трьохсотрічному хохлосрачі і змінити свою повістку дня. Можливо навіть тоді націоналісти обєднаються і створять українсько-російські Спілки Порятунку Кирилиці, співатимуть пісні на політкоректному суржику… Більшість українців це не обходитиме, втім. Вони реально знатимуть дві мови мінімум, одна з яких буде насправді рідна, а друга насправді інтернаціональна.

Сінгапур – одна з небагатьох країн світу, що “з третього світу перейшла відразу у перший”. Прочитати про Сінгапур і ознайомитися з біографією її лідера скоро можна буде українською на Вікіпедії (я зроблю, обіцяю). Поки що декілька фактів з англомовної Вікі:

– Сінгапур став незележним 9 серпня 1965-го року, коли цей край вигнали (!) з Малазійської федерації, як безперспективний і етнічно нестабільний. На фото обличча Лі Кван Джу під час проголошення незалежності Сінгапура – прем’єр міністр республіки Сінгапур і її майбутній національний лідер майже плакав від горя, сприймаючи незалежність як поразку власних ідеалів;

- В країні чотири офіційних мови: англійська, китайська, малазійська і тамільська. Але англійська мова домінує в Сінгапурі всюди – від бізнесу до державних установ. Випускники китайськомовного університету мають проблеми з працевлаштуванням. Домінування англійської мови вважається ключовим елементом сінгапурського економічного дива;

- У 1959-му на чолі цієї країни стала команда молодих сінгапурців – переважно випускників вишів Англії. Лідер Лі Кван Ю (Lee Kuan Yew) закінчив англійський Кембрідж. Англійську від добре знав ще зі школи. Під час японської окупації Сінгапуру майбутній лідер нації працював на окупантів японців, редагуючи їх англомовну пропаганду

- Ставка відразу була зроблена на залучення іноземного капіталу і інвестицій. Було створені найкращі в регіоні умови для інвестицій

- В Сінгапурі немає жодних природних багатств, власних родовищ, імпортується навіть пісок для будівництва. Разом з тим в країні один з найвищих рівнів життя в світі.

PS. Я не знаю з якої радянської енциклопедії переписана стаття на українській Вікі станом на сьогодні… Спробую розбавити її тим, що при Сингапур знають на Заході.

Якщо президент країни може зробити свій внесок в перемогу в цьому Інформаційному світі, то ось це воно. Президент Грузії дав чергове своє блискуче телевізійне інтерв’ю англійською мовою телеканалу CNN. Інтерв’ю, де кожне слово, кожна дрібниця інтер’єру за спиною президента – продуманий месадж, який працює на Грузію.

Україна, як мені здається, поки що не має такого блискучого майстра комунікацій на найвищий посаді. Наш президент крім того, що говорить важкою складною мовою, досі не помічений у розмові інтернаціональною англійською мовою.

Глобалізація це реальність. Хто цього не розуміє сьогодні ризикує втратити багато. Сьогодні впливовий і успіший вже завтра може прокинутися нікому не цікавим маргіналом. І навпаки. Тенденції змінюються з експоненційною швидкістю. Мені здається в Україні цього назагал не розуміють і я не бачу жодної прогресивної укр. організації, яка б розмовляла з суспільством про проблематику глобалізації і світу, що так швидко прогресує.

Станіслав | 23.12.2007 06:52

Я себе українізував. Все те, що українська мені поки що не може дати дає з лишком англійська. Я маю на увазі ВСЕ. Книги, кіно, англомовний Інтернет вібрує знанням і енергією прогресу. В світі сьогодні немає нічого більш досконалого ніж англомовна поп музика, європейська класична, американське кіно, світова наука – все доступне англійською мовою.

 

Все це раніше мені було доступно лише через інтерфейс російської мови. Вся класика, все сучасне, вся світова наука і техніка були можливими лише через букву “ы”. І все б нічого але володарі цієї букви знаходяться у перманентному конфлікті з буквами інших алфавітів. В тому числі очевидно з буквою “Ї”. Нажаль це все так далеко від милої українцю гармонії, що довелося шукати шляхи не співіснування, а вирішення проблеми.

Опанувавши спочатку французьку, а потім англійську не перестаю дивуватися: скільки радянської класики, музичної, літературної є на ділі перекладами! Хтось дуже кмітливий в СРСР вкладав у талановитих перекладачів… Настав час бути кмітливими нам. Сучасній людині, будвельнику Громадянського Суспільства не потрібні перекладачі, якщо національна мова не дає виходу на потрібні ресурси – вивчи інтернаціональну. Зрозумій, що сьогодні вибір є.

Мій особистий досвід і вибір – англійська мова як інтернаціональна. Люблю французькі теле і радіо дискусії, люблю перегорнути Доствоєвського, Блока, Маяковського але англійська це дійсно єдина насправді інтернаціональна мова сьогодні. Чудова новина для українців – сучасний англійський світ і без того винятково толерантний (чи не це секрет їх глобального успіху?) ще й безперечний партнер України і українства сьогодні. Так як румуни є членами світової франкофонії і йдуть у світ під відвертим протекторатом Франції, так само легко українські організації за кордоном, в еміграції легко знаходили і знаходять підтримку в країнах Британської Співдружності.

Доля української мови в руках кожного українця. Успіх або неуспіх цієї мови є успіхом або поразкою всього українства, а значить виграшем або програшем демократії у всьому східно-слов’янського світу. Українська мова варта переживань. Так само переживають за свою мову словаки, чехи, поляки, словени, хорвати… Але ніхто у цілому світі не ставить бізнес і економіку цілої країни у залежність від мови. Тому вся Європа, весь діловий світ знає поруч з єдиною рідною мовою єдину насправді інтернаціональну – англійську. І не потрібно себе обманювати, що це не обов’язково.

Друзі, чи не допомогло б комусь з вас у опануванні англ. мови, якби я, та інші українці, вели свій журнал частково англійською? Зокрема я міг би робити частково аудіо блог. З мого досвіду, якщо на українську тематику та з українським акцентом, англійська йде легше.

За що я люблю тоталітарні режими (в якихось інших далеких країнах), що іноді диктатори радують сміливістю і рішучістю. Президент Туркменістану вимагає від кожного міністра заговорити англійською за 6 місяців. Реальній строк і дуже правильна вимога. Браво Сонцеподібний Ніязов, ганьба іншим чиновникам і президентам, хто не розуміє наскільки це правильно, особливо у тих країнах, хто йде до Європи.