За декіклька днів я буду одягати цю форму рано вранці, а знімати пізно ввечері. Не тому, що вона мені подобається :-) Просто під час Олімпіади в Ванкувері, яка розпочинається 12.02 і закінчується 28.02 я носити цю форму зобов’язався. Бо я – волонтер. В кишені цієї синьої куртки лежить яскрава блакитно-зелена книжечка в якій відповіді на будь-які запитання повязані з Олімпіадою, мапи для туристів, статистика. Але розповідати туристам про Олімпіаду і показувати пальцем куди йти це не є моя основна робота. Моя основна робота в команді Технічної підтримки. Олімпіада має найсучаснішу інформаційно-комунікаційну систему, навіть загальний технічний опис її читається як захоплююча фантастика. Доторкнутися до цього рукою, бути частиною цієї команди – неймовірно привабливо.

Під синьою курточкою, яку напевне доведеться носити розщебнутою, бо зараз в місті досить тепло, гаряче волонтерське серце буде накривати яскрава блакитна в визерунках футболка і безрукавка на якій чорно білий бейджик “Français”, що означає, що до мене можна звертатися і французькою мовою. Чи доведеться мені зустріти українську збірну, канадських хокеїстів, зірок зі світовим іменем? Цілком можливо, але як волонтер я не маю права звертатися з проханням зробити фото. Існує ще дуже багато інших обмежень, тому навряд чи я зможу ділитися з вами тут враженнями інсайдера. Зате про все що поза внутрішньою кухнею Олімпіади-2010 я з задоволенням розповім. Спробую записувати більш менш часті подкасти, які певно буду записувати просто в автобусі по дорозі в гори.

- Конференція в данському Копенґагені це про екологію чи про дармові гроші?
- Соціальний Інтернет активізм це завжди здорово
newcitizen.org.ua
zaua.org
www.komitet12.org.ua

Я приєднався до народної ініціативи опублікованої на блозі економіста Бориса Кушнірука. Написав простенький java скрипт, який вставив copy-paste просто у віджет цього журналу. Тепер ви побачите лічильник, який рахує скільки днів залишилося до виводу іноземних військових баз з України. Яких баз? Та всіх.

Одна з реальних проблем України це корупція. Держава розуміє це, намагається з цим боротися…. але чиновники беруть хабарі і будуть брати. Тому, що вони також люди. Тому починати потрібно з людей. А ще краще починати з себе.

Ідея: Було б гарно започаткувати такий собі Клуб Тих Хто Не Бере і Не Дає Хабарі. Такий громадянський рух, організацію з символікою, значками, контактними телефонами і офісом. Щоб це було серйозно. Думаю, що знайшлося би фінансування.

Було б чудово, якби українська блогосфера розродилася якимось Кодексом Поведінки україномовного блогера. Нехай декларативним, звісно, нікого не примусиш і непотрібно примушувати. Але бодай прочитати про якийсь колективний розум УкрНету було б корисно. Ось декілька моїх міркувань, щодо етикету українця в Інтернет:

1. Не Йди з Української Сторінки Без Дії, не будьте пасивними відвідувачами. Кожна веб сторінка в УкрНет, яка вам хоч трохи сподобалася має бути нагороджена коментарем, голосом або посиланням на цю статтю. Не сподобалося щось – покритикуйте. Два слова критики це у 1012 разів більше ніж просто ігнор і пасивне відвідування.

2. Боротьба З Оффтопом. Ще донедавна великою вадою УкрНету був оффтоп. Кожна дискусія про тварин чи птахів, про приготування Різдвяної куті закінчувалася заочною перепалкою з українофобами або просто один з одним. Схоже УкрНет переріс це. Але розслаблятися не варто. Краще видалити лівий коментар ніж засмітити оффтопом свою сторінку.  Нікому не потрібна маса слів, цікавить концентрація корисного.

3. Раджу видаляти повідомлення, які містять матюки, дискримінацію і фобії. ІМХО, краще нехай сторінка відрізняється відносним пурітанізмом, ніж він буде ще одним місцем в Мережі куди можна злити нечистоти. Теза “Нехай інші бачать його дурість” не працює в Інтернет – дурість сама по собі вже нікого не цікавить, всі шукають рішення проблем.

4, Нарешті, зробіть УкрНет явищем, упізнайте його обличча. Якщо раптом вам сподобалося щось оригінальне то подайте цьому свою віртуальну руку – проголосуйте, напишіть автору, прорекламуйте у себе в щоденнику привабливо оригінальне. Без такої mutual, товариської підтримки нічого не буде! Ніяки новації не зроблять українців щасливими самі по собі, лише те оригінальне, що ми оберемо посеред іншого на свій смак.

Ось такі мої поради. Інтерактивність одним словом. Інтерактивність це те. що відрізняє Інтернет від телевізора. А тепер покажіть мені, що ми щось винесли з цього уроку. Натисніть на зірочку під цим повідомленням, проголосуйте або прокоментуйте. Виберіть одну зірочку, якщо це все було нудно і непотрібно :-) Пам’ятайте один клік, позитивний чи негативний, проста елементарна дія це набагто більше, набагато соціальніше ніж думка собі на умі. Я переконаний, що якщо 10% українців в Інтернет стане робити те елементарне, що я тут написав, Укрнет стане явищем за пару місяців.

Проблема і її рішення неначе лежать на поверхні: україномовному Інтернет потрібен контент, особливо ”просунутий контент” – аналітика, наукові енциклопедичні статті, тощо. Довкола великих платформ, проектів в Інтернет вже існують україномовні об’єднання активістів. Наприклад глобальні Wikipedia, Google Applications, WordPress мають досить потужні (продуктивні) україномовні групи. Очевидно, що і локальні контент проекти як Ukrcenter.com, Sumno.com і подібні мають актив, продуктивну тусовку довкола них. Чому не прийти фізично цим активистам до адміністрації українських ВУЗів, до українського Міністерства освіти і запропонувати спільні проекти?

Наприклад, тематичні реферати студентів можуть бути заточені під такий проект як Вікіпедіа, варто вчителю (або активісту) розказати в аудиторії про формат Вікі.  Я вже колись спостерігав особливу активність у словенів на Вікі. У словенів на Вікі менше двох статей на одного автора і втричі більша енциклопедія на той час. Очевидно, що там є співпраця між Вікі активом і навчальними закладами. В Україні Вікі робиться одинаками героями (без лапок Героями). Активісти Вікі  могли б зконтактуватися з словенами і запитати їх про їх досвід.

Активісти WordPress можуть запропонувати і допомогти вчителям відкрити свої ВП блоги. Уявіть собі популярність україномовного блога професора математики або астрономії! Вчитель може публікувати там роботи своїх студентів і чудово проіндексований пошуковиками (ВП відмінно індексується) такий контент стане досягненням всього УкрНету за лічені години, а рейтинг блога і популярність професора сягне нових висот. В принципі за домовленістю активіст, який допомагає викладачу технічно, міг би заробляти на рекламі на блозі. У такому разі на блозі професора не можна публікувати роботи студентів, щоб не було нарікань на зароблянні на їх роботах.

Активісти україномовної блогосфери (я в т.ч.) можуть допомогти з розвертанням окремо встановлених Moodle.org проектів для навчальних закладів. Moodle це безкоштовні платформи типу ВП але заточені під цілі навчальних закладів, з можливістю завантажувати домашні завдання, виставляти оцінки, тощо. До речі, я зустрічав свого часу активістів українізації Moodle.

Щодо мене особисто, то тут в Канаді я маю деякий досвід налагодження подібного співробітництва між місцевими українськими школами і місцевими контент проектами як OomRoom.ca Місцева специфіка в тому, що, по-перше школи досить неохоче відходять від їх курікулум (curriculum, лат. – означає визначені на папері навчальні пріоритети і методології) і дивляться на людей з вулиці як на експериментаторів, друга проблема, що вчителі, особливо більш досвідчені неохоче беруть на озброєння щось нове… дуже неохоче. Але в Україні можна обійти ці проблеми. Найперше вища освіта, викладачі ВУЗ-ів постійно вчаться і підвищують кваліфікацію, зацікавлені в референсах, популярності, тому в ВУЗ-ах активісти можуть знайти гарну підтримку. Що стосується середніх шкіл, то розмову потрібно вести ІМХО на рівні міністерства. Якщо там вистрелить, пійдуть на зустріч, то це буде дуже масово.

Отже I am in, тобто особисто я готовий допомагати у становленні співробітництва між ВУЗами, Міністерством Освіти і УкрНет. Єдине, я не можу фізично встановлювати контакт з Канади. Я можу зателефонувати, але тут потрібна буде фізична зустріч з освітянами і професорами. Якщо хтось візьме мене в подібний проект, я залюбки.