За коротку історію мого радіо шоу 4X мені вже неодноразово доводилося чути і відчувати розчарування моїх шановних гостей стилем нашої розмови. Мій останній гість, відомий блогер і талановитий музикант Олег Шинкаренко (#16) не приховував свого роздратування тим, що я перебивав і не дав йому, таким чином висловити свої думки до кінця. Інший гість виглядав роздратовним, коли я жорстко висловився маючи свою точку зору. При тому, що я не втомлююся повторювати в ефірі, що думка гостей набагато більш компетентна ніж моя, але я завжди маю право на свої п’ять копійок. І ось що ще…

Володіючи англійською я маю привілей слухати найкращих журналістів і подкастерів в світі. Розуміючи французьку я маю привілей і задоволення слухати найкращі в світі розмовні шоу. Якщо гість в студію не може вхопити віжжі в свої руки, витримати темп і напір, то не провина ведучого (втім і не обовязок гостя). Але… Круті елітні українці приходять в московські студії і їх там розмазують за 10 хвилин (за рідким виключенням) по стіні. В американських і німецьких студіях на розмірно повзаючого по коморам свого світогляду президента Ющенка журналісти дивилися, як на інопланетянина в тілі Біла Клінтона. Я досить цього надивився, мені хочеться робити шоу для сучасних і сильних українців. Тих, які перебудовуються, швидко адаптуються і разом з тим залишаються собою. Віталій Портніков (#13) під час інтерв’ю взяв і пару разів мене просто перевернув в повітрі, Андрій Сміян (#14, #15) швидко пристосувався до темпу і стилю – хоча ці двоє професійні журналісти, звісно… Вікторія (#12), що працює маркетинг менеджером в мережевому супермаркеті Метро в Полтаві просто на очах підняла темп і навіть змінила акцент мови (!) підлаштувавшись під темп нашої розмови і під стандарти нашого радіокасту. Дякую за це, при нагоді. Дякую всім, хто з розумінням ставиться до недосконалості радіо аматора, до суб’єктивізму (авторськості) мого проекту. В усякому разі… критичний коментар завжди краще ніж відсутність коментарю, так само, як суперечка українців завжди краще ніж тиша в ефірі.

Почувши про феєричну перемогу ФК Карпати над турецьким клубом на 93-й хвилині мені банально закортіло побачити це відео. Шукати довго не довелося, в моїй RSS стічці відразу декілька поважних джерел (авжеж в моїй стрічці лише поважні джерела) писали про цю спортивну подію. Одне джерело посилалося на емоційний фрагмент турецькою мовою викладену на російському РуTube, друге на фрагмент українською викладену на YouTube. На першому якраз посередині між турецьким і українським голом з’явилася дуркувата дівка обліплена російською націоналістичною символікою і закликала поздоровити російського президента з його святом. Другий, тепер україномовний фрагмент був озвучений патологічно нецікавим диктором. Феєричне відео перемоги українського клубу було для мене фактично (двічі) вбито подачою матеріалу. Втім не вперше.

Відпустку задокументовано і розповідь з фото викладено на моєму сайті присвяченому життю-буттю українців в західній Канаді. Текст записано на колінах під час коротких chill-outs цієї родинної відпустки. Помічено: незаписана, непрокоментована і не структурована в текст відпустка втрачає половину своєї вартості.

Одна з фото

Останні декілька місяців мені нецікаво писати в журналі про українську політику, не цікаво говорити про неї в своєму 4Х шоу. Українська політика, колись цікава і вулканічна наразі деградує. Можливо це сезонний ефект першого року після виборів президента. Хотів би заспокоїти патріотчиних дозвонювачів консервативного українського радіо “Прометей” з Торонто – найбільше про збереження політичної активності в Україні мають переживати не українці в Канаді, навіть не українські опозиціонери, а ті, хто володіє українськими активами. Повторено мільйон разів – в українських умовах (без власної нафти) затягувати гайки не вийде, бо при першій ліпшій сезонній, регіональній або глобальній економічно-соціальній кризі система без зворотнього звязку і випуску пари вибухне, спрацюють елементарні закони фізики. Це, доречі, прекрасно розуміють невтомні донори української економіки з МВФ, які завжди виставляють трохи більше ніж просто фінансові умови отримання стабілізаційних кредитів Україною. Індустріально налаштованій частині української еліти політичні вимоги МВФ важко зрозуміти, нотки роздратування можна почути під час нашої розмови з прогресивним українським експертом Алексом Ліссітсою. Донори МВФ хочуть не лише мати партнера в центрі європейського континенту, а й повернути одного дня свої гроші. А поки що схоже, що черговий “космічний” 15-мільярдний транш Україна звично проїсть.

Ось лише два факти, які зачепили мене під час нашого радіокаст чату з Алексом Ліссітсею вчора.

1. Серед 200-т іноземних фермерів в Україні немає _жодного фермера канадського_. Німці, голандці, американці, але не канадці. Це при тому, що в канадському с/г колосальна вага етнічних українців. При тому, що існує десяток українсько-канадських бізнес спільнот. При тому, що величезна кількість канадських фермерів володіє українською мовою, береже українські фермерські звичаї…

2. Щоби робити успішний бізнес в Україні його потрібно робити в радянському стилі – жорстко і, напевно, справедливо сказав український експерт наприкінці розмови.

Поставивши поруч ці два твердження у мене народжується свій висновок: канадські фермери не бажають грати в Україні за радянськими правилами. Тому, що крім вигоди в Україні вони, можливо сентиментально, шукають чогось більшого. В тому числі вони не готові шкодити Україні граючи по правилах, які несумісні ні з їх глибинно християнською моралью, ні з розумінням перспективності.

Звісно, це не єдина причина. Канадські фермери і бізнесмени були якраз першими, хто прийшов в Україну ще на початку 90-х. І саме вони отримали найсильніший удар “радянського стилю” господарювання, я чув такі історії. Напевно часи змінилися, українські великі аграрні підприємства зараз успішно виходять на міжнародні біржи, але канадськими преріями досі ходять ці дикунські історії з України. Певно потрібно більше контактів з такими перспективними українськими експертами як Алекс Ліссітса, щоб соціальні і лояльні канадські фермери знову шукали свій шанс на українських землях.

FM програма “Четверта Хвиля” отримала власний двигунець, тобто сайт і тепер все, що стосується цього проекту перестане з’являтися на моєму журналі. Власне, єдиною причиною такого переїзду стало те, що так робити взагалі то правильно. У мене давно були сумніви чи читачі мого журналу хочуть отримувати щопонеділка посилання на черговий файл моєї радіопрограми у свої RSS стрічки. Напишіть мені чи це вас дратувало, чи, навпаки, було зручно слухати мою радіопрограму ось прямо тут на моєму журналі.

Чергову 9-ту і всі наступні програми слухайте на новому сайті – www.Radiocast.ca. Я додам посилання на останню трійку 4X FM+ радіокаст програм тут в правій колонці, ну і поки що залишаться сторінка з плеєром.

Дякую за терпіння. Ще раз – все це робиться для зручності відвідувачів мого журналу.

Зараз багато пишуть про загальне фіаско євро футболу на ЧС в ПАР,.. американський блоґ пише: “Чи європейський футбол мертвий?”. Ні, зовсім не мертвий, навіть не змінився, відповів би я. Якщо хочете, у мене є своє пояснення цьому феномену. Вувузели! Постривайте сміятися. Цей потужний африканський звук, який мегадецибелами (до 144 dB) домінує на стадіонах в ПАР (про це говорять всі, хто побував на стадіонах в ПАР), цей хаотичний звук і цей абсолютно негармонійний настрій на стадіоні передається і гравцям на полі, знаходиться в дисгармонії до європейської культури поведінки на стадіонах. Пост християнська позитивістська гармонія, яка володарює в Європі начисто зруйнована цим потужним африканським звуком. Під цей звук європейці змогли б торгувати, воювати, пити пиво, але налагодити командну гру не можуть – без гармонії у них напросто нічого не клеїться. Думаю, що і французька нервовість, і італійська нездалість побудувати свою гру йде саме від цієї звукової блокади на полі.

Ще в 2007-му році я писав про гармонію в футболі (“Гармонія володарює“). Так от, цю гармонію, можливість побудувати свою свою гармонійну гру вувузели напросто витіснили з африканських стадіонів і саме тому європейці пролітають. Вірніше не всі європейці, а очевидно саме ті національні команди, які найбільше емоційно залежать від колективного куражу і гармонії в своїй грі – французи, італійці, греки.

Але напевно праві ті, хто зауважує, що незважаючи на дискомфорт гравців вувузели не мають бути заборонені. І навіть не тому, що це “шарм” африканського континенту, африканський внесок в культуру футболу, а тому, що до атмосфери нового глобального світу потрібно пристосовуватися всім (не лише африканцям до Інтернету, а й французам до гучних вувузел) і на основі того, що вже є вчитися будувати нову вже світову гармонію.

До речі, для любителів елегантного єврофутболу є чемпіонат УЕФА, який принагідно відбудеться в Україні і Польщі в 2012-му році. Сподіваюся, що словянська культура дозвілля не завадить чутливим південно-європейцям показати свою гру в 2012-му році. Погодьтеся, що можливість ситуативного утворення спільної гармонії між французами і українцями на стадіоні актуальніша ніж європейців з південно-африканцями. Сподіваюся, навіть впевнений, що українсько-польські “вувузели”, місцевіа енергетика і культурні примочки не завадять європейцям показати свою найкращу гру.

Погода за вікном студії: +13С, хмарно. Ванкуверити дивляться футбол в кавярнях забуваючи, як виглядає тепле літо.

В цьому випуску (крім голосу ведучого):
*ВВ
*Chantal Kreviazuk
*Мілла Йовович
**Інтерв’ю з Євгеном Лакінським з Квебеку. Євген згадує письменника шестидесятника Валерія Шевчука і його твір “Привід мертвого дому“. Також згадується про роман “Місто” Валеріяна Підмогильного
*Дуліби
*Джаз “Шоколад”
*Дует Олени Слободяник і Олександра Таранця “Тихо над річкою”
*Океан Ельзи
*Сергій Попович aka Goodswan
*ВВ
*Фактично Самі
*Фарбований Лис “Допобачення”

Погода за вікном студії: +14С, сонце і дощ. Ванкуверити п’ють каву і все ще чекають літа… Кияни ховаються від спеки.

В цьому випуску (крім голосу ведучого):
*Квадраджесіма (Київ)
*ШолодаД (Львів)
*Ірена Карпа (Київ)
*Skype Interview – Павло Манугевич (Ванкувер). Радіо особистість, співзасновник радіопрограми “Четверта Хвиля” на CJSF 90.1 FM, ведучий радіопрограми “Radio Vera” на 96.1 FM в Ванкувері
*Kubasonics – “Baba Rolls Her Own” (Едмонтон)
*Катя Чіллі “Молода Я” (Київ)
*ВВ “Пісня” (Київ)
*ОЕ- “Зелені очі” (Київ)
*Kubasonics – “Harmony In The Family” (Едмонтон)
*Paris To Kyїv – “Harmony” (Вінніпег)

Урок дня: Якщо на початку сказав “тут автомобілі летають над річкою…” то до кінця програми не забудь пояснити, що ти, власне, хотів цим сказати :-)

Цей звір ще мало знайомий українцям, але оcь тут в пост-протестантському світі де до брутального протесту не просто звикли, а й встигли виробити до його відразу – протест позитивний в моді. Аж до таких от рожевих його форм. Ванкуверські студенти, що вимагали здешевлення проїзду міським транспортом (звичайний місячний проїздний тут коштує до 171 дол/міс) своїми руками виготовили рожевий торт і шоколадні сердечка і відіслали прем’єру провінції Гордону Брауну і провінційному міністру транспорту, також декілька дюжин креативних відео кліпів на YouTube (стаття в ванкуверському таблоїді Метро). “Ми хотіли провести дійсно ПОЗИТИВНУ кампанію, що дійшла б до уряду і призвела до бажаного прогресу”. “Потрібно було діяти якось інакше, щоб уряд звернув на нас увагу” – говорить голова провінційного союзу студентів.

Результат? Міністр транспорту у захваті від креативного підходу, почуває себе боржником перед протестантами: “Я думаю це доречно, коли це зроблено в креативний і дотепний спосіб”, уряд провінції (не дивлячись на купу бюджетних дірок, особливо в цьому олімпійському році) збирається затвердити нові тарифи для студентів (30 дол/міс) до вересня цього року.

Які переваги “злих” протестів над такими “рожевими”? Медіа розголос приблизно однаковий, всі задоволені – ніяка сторона не почуває себе програвшою, не підтримати таку кмітливу акцію це взагалі виглядає, як ознака паганого смаку… Звісно, це радше протестний екстрім і більшість сучасних протестних форм на Заході десь посередині між панківського жбурляння камінюк і посиланням рожевих тістечок.

Офіційний сайт протестної акції One Pass Now виконаний в рожевих кольорах.

Один з десятків саморобних відеокліпів розміщених студентами на YouTube: