Навіть якщо ви ще ніколи не були в Лас Вагасі, але одного разу можете там опинитися – фільм The Hangover (авторства парочки Jon Lucas – Scott Moore) рекомендований для перегляду :) Переконайтесь, що поруч немає дітей і людей, які категорично не сприймають матюк на f… англійською мовою. Це про те, що може бути в екстрімі, якщо ти внутрішньо готовий напитися і такі перепив (назва фільму, власне, перекладається як “Похмілля”). Та ще й в такому специфічному місті переповненому зірками, тиграми, ексцентричниим мафіозі, благородними проститутками, як Лас Вегас.

Веселе, трохи жорстке кіно для 16+, де втім ні разу не перетинається межа пристойності, як на мене.

PS.

Це фото зробленому мною в пустелі неподалік Лас Вегасу цілком могло б стати кадром з фільму “The Hangover”, в тій частині де троє шукають четвертого :)

PSS. Українською фільм перекладений і називається Похмілля у Вегасі.

Розмовляю сьогодні з імігрантом з Тайваню. Хлопець розповідає, як важко там працюють, як легко звільнити працівника, яка різниця в якості життя між начальником і підлеглим. І ще…
- Чоловіче, там така корумована поліція! Якщо зупиняють сина відомого політика або навіть сина депутата, то відпустять без штрафу. Всім іншим виписують штрафи.
- А якщо хтось заплатить на місці готівкою? – обережно цікавлюся я.
- Ха ха ха! Ні ні, не до такої ж ступені вони корумповані (“not to such extent”) – сміється хлопець.

Я працював з франкомовними сенегальцями і вже тоді переконався наскільки вони креативні, ерудовані, енергійні, відкрити до світу і часто добре освічені. Український міністр освіти Д. Табачник в інтервю московському радіо якось сказав про “дебілізм екваторіальних країн”… Коли я це почув мені стало соромно. Західна Африка може бути прикладом і не лише для України.

Їздив на вихідні в Штати. Люблю їздити в Штати і вся моя родина любить. Прекрасні люди, чудовий сервіс і суперова інфраструктура для цивілізованого відпочинку. Взагалі, це якийсь нонсенс, що з таким розкішним мяким і різноманітним кліматом там в США ще й сучасне розвинуте інформаційне суспільство, як в якійсь холодній Швеції чи Норвегії :)

Пройшлися старими вуличками Сіетла, відвідали декілька музеїв. З новинок – The EMP at Seattle Center. Розкішний сучасний музей, з величезними екранами, зручними кімнатками і експозиціями присвяченими індустрії розваг. Два поверхи це маленькі студії, де відвідувачі можуть спробувати себе як музикантів, співаків…

Мапа намальована від руки в музеї ЕМР: сотні рок гуртів, які народилися в американському Сіетлі і околицях. Мапа знаходиться у куточку присвяченому Курту Кобейну і його легендарній Нірвані

Трохи Європи в американському Сієтлі

Так отож… Де ж ховається Криза? Я її поки що не бачу. В Каліфорнії в магазинах забитих під стелю найдешевшим в світі якісним алкоголем за два тижні я побачив лише одну пані напідпитку, та й та турист пенсіонер з Канади :) Я не знаю, та й ніхто не знає на якому етапі знаходиться ця чергова криза в США, але я переконаний, що ніде в світі немає більш сильного, стійкого ліберального суспільства як в США. Канада напевне найкраща країна в світі, щоб ростити дітей, працювати і відпочивати на розкішній чистій диковинній природі. Але канадець, як і європеєць скоріше тече по течії, народ досить мейнстрімний і залежний від соціальної гармонії. В очах американця не просто впевненість у собі, а й готовність боротися за себе, свою родину, свою країну, всю цю планету просто зараз. При цьому можна бути товстим і сентиментально рюмсати під час перегляду The American Idol, але подивіться яких стійких фріків піднімає на хвилю навіть це народне шоу!

В Сіетлі, на центральній площі Піонерів (Pioneer Place) ми побачили місцевий варіант руху “Захопимо Волл Стріт”. Голос Америки каже, що на ці вихідні демонстрації відбулися в 250-ти містах. Cеред демонстрантів багато симпатичних людей, хоча є і волоцюги. Багато мрійників готових боротися за свою версію “америкаснької мрії”. Але в усякому разі, це не соціальний протест, а скоріше соціалістичний, лівацький. Я не побачив в натовпі якогось збіднілого середнього класу, якого “хвиля безробіття викидає на узбічча”, як переконує всіх Russіа Tоday. Якщо ця демонстрація і кризова, то скоріше політична. Втім, ніякого сміття, все як завжди і довкола стоять не менш симпатичні молоді поліцейські в вітровках.

Та сама "Захопи Уолл Стріт" в Сіетлі

У вікні в центрі Сіетлу

Якщо світ охопить якась відчутна криза, то як би там не було, але найпершими з кризи вийдуть США – такі мої особисті враження. Такої якості ці люди. Поки що ніякої кризи не видно, а скоріше навпаки – цікаве енергічне сучасне суспільство. Поки що всі ці кризові страшилки вигадка збуджених рвачів з телеканалу Russіа Today. Нехай вони, ці “дюранті сьогодення” горять в пеклі і Gоd Bless America якою я її бачу.

Маленька історія в додаток до першої статті про відпустку у Каліфорнії.

Перед тим, як подорожувати автомобілем в Каліфорнію я наслухався розмов про гаряче каліфорнійське Сонце, і особливо влітку. Навіть спеціально поладнав кондиціонер в авто (він у мене не працював вже пару років – і нічо, в прохолодній Канаді можна обійтися :). І все було прекрасно поки ми рухалися на південь приокеанською полосою (трасою HWY101). Часом навіть доводилося вимикати кондиціонер, коли в ранковому тумані температура опускалася нижче +15С.

Кондиціонер нас чудово виручав на пляжах і в береговій полосі, де ми провели майже всі два тижні. Але ось ми повертаємося додому трасою з такою прохолодною назвою: “5-та Північна” (HWY5 North). Відразу за Лос-Анжелесом попадаємо в трафік в горах… Тобто пробка, корки, автомобілі практично стоять на 10-ти кілометровому відрізку шляху. Ще декілька хвилин тому на великому електронному табло квадратними буквами було запобіжливо написано “ACCIDENT 18 MI AHEAD. TWO LANES ONLY.” Але не встигли звернути і ось – застрягли в корці. Повз наз їдуть лише поліцейські і пожежні авто. На термометрі… що за фігня… на термометрі +48C… Тисячі авто повільно повзуть в гору в чотири полоси, далекі гірські краєвиди мерехтять в спекотному повітрі, яке піднімається віж розпечених вантажівок-товарняків, траків, каділаків і іншого заліза на колесех. Заспокоює лише, що ми в цій гарячій пастці не одні. Поруч по аварійкій лінії їдуть з сиренами блискавками їздить поліція, пожежники. Через надцять хвилин з кондиціонеру починає йти гаряче повітря, дихати важко. Але, налякані розповідями про гаряче південноамериканське повітря ми не відкриваємо вікна. Це помилка! Якщо кондиціонер не може впоратися з теплом надворі, то вікно краще відкрити.

View Larger Map

Врешті ми наважилися відкрити вікна і поривчасте гаряче повітря якщо не освіжало, то принаймні давало можливість дихати. Воду забезпечливо давали пити лише дітям.

В цьому корку ми промучилися більше години, аж поки покотилися за перевал. Під кінець термометр в авто піднявся до +53С. А за перевалом, як міраж Музей Води! Моя дружина емоційно сказала, що це найприємніший музей, який вона бачила за все життя :))

Water Museum стоїть на березі рукотворного Озера Піраміди (Pyramid Lake) і присвячений системі водопостачання Каліфорнії. Прохолодний, просторий музей посеред розпаленої пустелі розповідає про досягнення н/г Каліфорнії по орошенню земель. Вода струмиться з фонтанчиків, з експозиій, всюди вода… Насправді життєствердний контраст після +53С. “Те, що нас не вбиває – робить сильніше” – сміялися ми з дружиною попиваючи холодну воду :)

На фото рукотворне Озеро Пірамід, фактично це водосховище, яке живить Південну Каліфорнію гірською водою.

Ми щойно повернулися з відпустки. Їздили автомобілем від канадського Ванкуверу до американського Сан Дієґо, що на кордоні з Мексикою. Від кордону Канади і назад вийшло 5005 км, спочатку на південь трасою HW101 South, а поверталися за тиждень по HW5 North відповідно.

Десь в пустелі Каліфорнії на HW5

Треба було б написати розлогий текст… Можливо і напишу, букв в голові, картинок крутиться багато. А поки що викладу декілька фотографій та накидаю трохи тексту, можливо трохи хаотично…

Вашингон Не Канада
Дивно, як найближчий до Канади американський штат відрізняється від Канади. Можливо тому, що контраст краще видно на короткій відстані, але за кордоном Канади в США відразу якось все стає “вестернізованіше”, спрощеніше, пряміше, урбаністичніше. Ну так, все таки щільність населення в штаті Вашингтон і Каліфорнії відчутно більша ніж в Канаді. Цей урбаністичний контраст тим помітніший, що клімат, флора і фауна такі самісінькі, як в Британській Колумбії. Ну, це я неправильно сказав…. Пророда, флора і фауна така ж багатюща і зеленюща, що в “Завжди Зеленому” (Evergreen Washington) штаті Вашингтон, що в “Красуні” провінції Британська Колумбія (Beautiful British Columbia).

Так чи інкаше фотографій в цих красивних місцинах я не зробив. Ми їхали за чимось новим, а тут така ж сама краса, як в ВС. За штатом Вашингтон починається штат Ореґон.

Орегон Це Як Шматочок Канади… ну майже
Після ділового, швидкого, урбанізованого штату Вашингтон штат Орегон здався мені розслабленим і шалено привітним. Ще б пак, вся західна Канада і Америка вам відразу скаже чому – в Ореґоні немає податків на продаж! Таким чином ВСІ продукти, речі, послуги виходять десь на 7-13% менше ніж в Канаді і на 7% менше ніж в сусідніх штатах.

Я б сказав, що саме розслаблені і привітні мешканці Ореґону є його візитною карткою, а дивовижна природа є лише прекрасним додатком.

Темпепаиура на узберіжжі в Ореґоні, Вашингтоні і в сусідній Північній Каліфорнії практично увесь рік 15-20 С. Так було і під час нашої подорожі.

Ореґон. Вигляд на океанське узберіжжя з траси 101

Ореґон. Якщо відїхати декілька кілометрів від узберіжжя починається дивовижний ліс з дивовижними тваринами

Каліфорнія: північна, південна і степова
В принципі західне узберіжжя США за ландшафтом нагадують величезний півострів Крим. Для подорожувальника з півночі такий собі теплий південний край, мальовничі гори нависають просто над водою, хвилі, сонце, степ з помідорними і виноградними полями. Все більшого розміру, більших масштабів і, звісно, більшої вдачі, ніж в Криму.

Штат Каліфорнія безумовно перлина Заходу. Місце поклоніння байкерів і рокерів, Голлівуд, хайтехова Силиконова Долина – дійсно, в Каліфорніє є все. Тим більше це вражає, якщо зрозуміти, що ще років сто назад тут пракчтино нічого не було.

Кажуть, що в Каліфорнії зараз великі фінансові проблеми. Ми практично цього не побачили. Золотий усміхнений край, дуже дешевий якісний алкоголь, але на вулицях жодної людини напідпитку. Ділові і підтягнуті, розслаблені і круті, усміхнені каліфорнійці, ви зробили наш відпочинок прекрасним, дякую.

Південна Каліфорнія, узберіжжя

Південна Каліфорнія. Автопортрет на пляжі :)

Шойно побачив в журналі The Economist (за січень 2011). Просунута, смілива реклама. Яка країна така і реклама.

New wings for the Western Civilization

Як відомо велики цунамі стаються переважно від зіткнення великих континентальних платформ на дні океану, як цього разу біля Японії. Поза цією трагедією можна спостерігати менш очевидну трагедію зіткнення інформаційних платформ: зокрема світової і російської.

Українські блогери, російські інтелектуали на Ехо Москви переймаються питанням як так сталося, що числені російськомовні блогери, священики, діячи культури вважають японську трагедію “карою” і не розуміють “завищеної” уваги до японської трагедії.

Японія – це сучасна інформаційно розвинута держава, а тому зараз в режимі онлайн, прямо під час розвитку трагедії йде дуже багато якісного інформаційного матеріалу, твіттів, пишуть місцеві блогери… На ВВС телефонують прості японці які гарною англійською мовою розповідають, що вони бачать, хто з їх близьких постраждав. Інформація з Японії йде щільним і доволі якісним потоком. Тому для світу картинка виглядає чіткою, і саме тому: дуже драматичною, близькою, зрозумілою. В потужному російськомовному інформ. середовищі більшість інформації (на фоні розігрітого територіального конфлікту Кремля з Японією) перекручується ідеологічно, доступу до live feed фактично немає. В таких інформаційно ізольованих країнах як Росія існує власне інформаційне поле: відірване і дуже агресивне. Те, що у ці дні мало б робити Росію і її інформаційних сателітів ближчими до світу робить її ще більш ізольованими.

Про феномен новини з Японії сказав опозиційний росіянини В. Шендерович в програмі на Ехо Москви “Особоє мнєніє”. Трагедію в Японії бачать в деталях, в розвитку і тому співчувають японцям набагато більше ніж, скажімо, інформації з розвитку драматичних подій в Лівії, звідки інформаційного матеріалу йде дуже мало.

Ще одна причина задуматися про важливість мати якісні диверсифіковані інформаційні джерела, власний video feed кожній великій чи малій громаді, яка дбає про безпеку своїх громадян в сучасному світі.

(Мій переклад з англійської. Оригінал написаний і виконаний бретонським
бардом Denez Prigent бретонською мовою)

Gwerz Kiev
Плач по Києву
1
Св. Гервé покровитель бардів
Дав мені натхнення
Він дав мені те натхнення
Щоб написати пісню
Нову нечувану пісню
Плач про голод
Про великий голод в Києві
Що забрав три мільйони життів
Що забрав три мільйони життів
По наказу одного чоловіка

2
Горе, тисячі нещасть, люди в червоному
Горе, горе, люди в червоному в місяці грудні
Коли вони прийшли в цю країну
Щоб заволодіти всім, що ми мали
Заволодіти нашою твариною і пшеницею
Вони не залишили нічого
І ось ми в злиднях!

3
Коли мандрівник запитає шлях до Києву
Скажи йому так:
“Йди за воронами в небі
Вони охоче проведуть тебе
Йди за дикими собаками на полях
Вони навпростець приведуть туди тебе!”
І вже коли ти дійдеш до Києву
Ти знайдеш нескінченний відчай
На вулицях
Все, що ти побачиш мертвих людей
Тисячі людей заморених насмерть
Падальщики кормляться ними
Як ніколи раніше
Також, ти побачиш маленьку дитину
Яка плаче, кличе свою маму
У колі воронів
Їм не доведеться чекати довго

4
“Хто це стукає в мої двері так пізно
Хто намагається зайти?
Якщо це Смерть
Чи не могла б вона зайти швидше
Чи не могла б вона зайти швидше
Щоб вкоротити мої страждання
Пані, я не Смерть
Просто мандрівник
Мандрівник в темряві
Шукаю притулок, щоб поспати
Шукю ліжко
І трохи їжи
“Мені не залишилося нічого їсти
Лише холодна земля
Мені нічого дати, сьогодні я ховаю
Трьої моїх дітей
Мої три дитини загорнуті в саван
Мій чоловік лежить поруч з ними”

5
Де було семеро дітей в хаті
Залишилося лише три
Їх батько поглянув з жалем
І сказав дружині:
“Якого з трьох я маю забити
Щоб решта двоє мали їжу
Якого я маю принести в жертву
Я не можу робити вибір
Між меншим і більшим?!
Сказавши це він взяв ніж
І занурив собі в груди

6
Ось і літо настає
І пшениця, що виросте
Цього року
Випорошиться на вітрі
Випорошиться на вітрі
Але память людей Києва буде жити
Поки ці слова співаються
В память тисячів тих
Хто загинув взимку…