Швидко перебігаю текст в місцевій ванкуверській українській газеті про гарячу тему: посадки опозиційного уряду в Україні. Компактно і енергійно написано, порівняльний аналіз, схожий цивілізаційний досвід автора, відчуваю ми на одній хвилі… але ось очі вихоплюють заїзжений паттерн “Хам”, “зек” і якось автоматично я зіскакую з тексту. Десь це я вже читав… Це маргінально,.. це неспрацює.

На увесь гарний текст лише два речення, які справили на мене це враження маргінальності, в багатьох інших текстах цього набагато більше. Я не профі, але мені здається, що існує міжнародний стандарт якості аналітичних, інформаціних текстів. Можливо є самородки, блоги яких читаються з “Жулька”, “банда”, “ліберасти”, але я вже не можу. Ті, хто читає багато аналітики, сприймають інформацію паттернами, шаблонами. В 90% текстів це домомагає швидко відкинути коментарі тролів, перескочити через бруд полютерів, захиститися від виносу агресії або не витрачати час на шаблонних маргіналів.

У Портникова десь написано, що професійниі журналісти не дарма отримують свої гроши – вони володіють технікою якісної подачі тексту. Якісні журналісти володіють тим магічним стилем, який впізнаєш і який сприймаєш на рівні інтерфейса, сказали б програмісти. Важко бути якісним журналістом, але не наступати елементарно на шаблонні граблі мінімально необхідно.

Цікаво, що за моїм спостереженням, в англомовному інформаційному середовищі відсоток таких маргінальних текстів обратно пропорційний україномовному. Стиль від англомовних crack pots утворює свою маргінальну культуру, але це зовсім інша розмова позаяк до маргіналів в західному суспільстві ставляться інакше ніж в пост радянському.

Щойно нарив в ютюбі цікаву співачку і ось такий її графічно-текстовий кліп.

А разом з Gotyer у неї 159 млн переглядів (!) кліпу Somebody That I Used To Know. Також, між іншим, теж досить графічний кліп і текст відносно легкий для прочитання.

В Канаді sick немає розливного кваса #СпасибоЖителямДонбасса :)

Мій внесок в популярний твітт тренд.

Зробив свою ілюстрацію до статті на Текстах.

Намалював на iPod Touch ще одну ілюстрацію до оповідання ОСТАННЯ ПОДОРОЖ ПРЕЗИДЕНТА на Текстах, у рамках схиляння редакції цього проекту до більшої графічності. Ілюстрація не увійшла до публікації, навіть як другорядна. Ображатися було б нерозумно: по-перше редактор пояснив мені, що моя ілюстрація не підходить ідеологічно (мій Кучма виходить занадто позитивним… хоча, НМД, саме таким “намалював” автор тексту), по-друге, я це сам бачу, моя картинка задавила б кольорами чудову сюжетну ілюстрацію від дебютанта Наді Кельм. Мені залишається лише порадіти за Тексти і за нового ілюстратора-волонтера. Так само я радію, що мій 4Х Радіокаст спонукає Ярослава Кривого з Тернопільської області записати свій перший подкаст і приєднуватися в прямому ефірі на радіо. Моя найбільша втіха в Мережі, коли я бачу, що моя ініціатива спонукає українця до більшої креативності, коли я бачу нові перспективні імена.

Намальовано в Layers @ iPod Touch

Я помітив, що креативність у мене йде циклами. Період, коли хочеться писати подкасти змінюється періодом, коли хочеться писати вірши, потім писати аналітику в журнал, зараз от у мене цикл малювати. Останній тиждень підтримую проект texty.org.ua тим, що малюю ілюстрації для їх статей. При тому, що у них дуже цікава добірка (ліберально мислячих) авторів на сайті їм не вистачає саме графічності. Також час від часу було б непагано малювати заставки-ескізи для свого Радіокасту. Наступний цикл, сподіавюся, це буде повернення до написання лірики.

Цей малюнок, доречі, намальований в маленькому iPod Touch апплікацією Layers.

Блогер і аранжувальник Олег Шинкаренко продовжує обдаровувати цей світу різними сполуками свого креативного таланту. Як я вже згадував нещодавно він заснував проект ВідеоТека і став активно заманювати самодіяльних авторів, щоби записували і заливали йому свої відесюжети. Олег заповзято комунікує з авторами, розяснює редакційну політику, генерує ідеї, а потім сам монтує відео, сам титрує і сам викладає. Автору залишається лише отримувати задоволення :-) Виходить живенько і альтернативно, саме так як мені самому бачиться формат відеоблогінгу (а може відеокастінгу?).

За коротку історію мого радіо шоу 4X мені вже неодноразово доводилося чути і відчувати розчарування моїх шановних гостей стилем нашої розмови. Мій останній гість, відомий блогер і талановитий музикант Олег Шинкаренко (#16) не приховував свого роздратування тим, що я перебивав і не дав йому, таким чином висловити свої думки до кінця. Інший гість виглядав роздратовним, коли я жорстко висловився маючи свою точку зору. При тому, що я не втомлююся повторювати в ефірі, що думка гостей набагато більш компетентна ніж моя, але я завжди маю право на свої п’ять копійок. І ось що ще…

Володіючи англійською я маю привілей слухати найкращих журналістів і подкастерів в світі. Розуміючи французьку я маю привілей і задоволення слухати найкращі в світі розмовні шоу. Якщо гість в студію не може вхопити віжжі в свої руки, витримати темп і напір, то не провина ведучого (втім і не обовязок гостя). Але… Круті елітні українці приходять в московські студії і їх там розмазують за 10 хвилин (за рідким виключенням) по стіні. В американських і німецьких студіях на розмірно повзаючого по коморам свого світогляду президента Ющенка журналісти дивилися, як на інопланетянина в тілі Біла Клінтона. Я досить цього надивився, мені хочеться робити шоу для сучасних і сильних українців. Тих, які перебудовуються, швидко адаптуються і разом з тим залишаються собою. Віталій Портніков (#13) під час інтерв’ю взяв і пару разів мене просто перевернув в повітрі, Андрій Сміян (#14, #15) швидко пристосувався до темпу і стилю – хоча ці двоє професійні журналісти, звісно… Вікторія (#12), що працює маркетинг менеджером в мережевому супермаркеті Метро в Полтаві просто на очах підняла темп і навіть змінила акцент мови (!) підлаштувавшись під темп нашої розмови і під стандарти нашого радіокасту. Дякую за це, при нагоді. Дякую всім, хто з розумінням ставиться до недосконалості радіо аматора, до суб’єктивізму (авторськості) мого проекту. В усякому разі… критичний коментар завжди краще ніж відсутність коментарю, так само, як суперечка українців завжди краще ніж тиша в ефірі.

Погода за вікном студії: +13С, хмарно. Ванкуверити дивляться футбол в кавярнях забуваючи, як виглядає тепле літо.

В цьому випуску (крім голосу ведучого):
*ВВ
*Chantal Kreviazuk
*Мілла Йовович
**Інтерв’ю з Євгеном Лакінським з Квебеку. Євген згадує письменника шестидесятника Валерія Шевчука і його твір “Привід мертвого дому“. Також згадується про роман “Місто” Валеріяна Підмогильного
*Дуліби
*Джаз “Шоколад”
*Дует Олени Слободяник і Олександра Таранця “Тихо над річкою”
*Океан Ельзи
*Сергій Попович aka Goodswan
*ВВ
*Фактично Самі
*Фарбований Лис “Допобачення”