English version follows..
UKR.
В дні, коли українські новини захоплюються безглуздою боротьбою шаровиків проти силовиків, добропорядні канадці готуються до незрозумілої мені інтриги Суперболу на вихідних, особливо приємно послухати розмову даох цікавих людей про українську проблематику, нехай і російською мовою.

Власне, Віталій Портников і Олександр Пасхавер для російської служби Радіо Свобода. Певне я слухав киваючи головою. Не зрозумів лише одну тезу Пасхавера, чому “український Саакашвілі” має прийти з існуючої системи, чому він має бути “внутрішнім опозиціонером інтегрованим в існуючу систему”… власне Саакашвілі до президентства ніколи не бував в Москві, наприклад. Поза тим теза про те, що більшість українців “тотально корумповані” зі згадкою про пост- геноцидне суспільство, про невідповідність розвинутості країни її географічному положенню, про нездалий, самовбивчо нерозумний режим – Олександр Пасхавер мене щоразу вражає,.. майже так як вразили вчора на слуханнях по Україні в американському Сенаті.

Деймон Вілсон – це треба бачити, зірковий американський аналітик по Східній Європі, що слова, що вміння їх подати – просто відпад. Дивишся на таку молодь і розумієш, що не перевелися в Америці рейгани-клінтони. Кожна клітинка працює на презентацію своєї експертної думки, кожен мяз обличча, всі закутки голови. Едвард Чоу, навпаки, залишив сильне враження тим, що він виглядає і говорить як реальний роботяга середньої ланки в американській компанії. Сухий продуутивний експерт енергетик по натурі, втім, не втримався від політичного коментаря в Сенаті: “я зараз скажу те, в чому нічого не розумію”. Така фраза від індустріального професіонала в Сенаті (!) багато говорить, насправді. Людині, чесному професіоналу просто боляче бачити що робиться на енергетичному ринку великої європейської країни, яка “забезпечувала Росію газом аж до 1970-х” і “може легко наростити видобуток власного газу на 50%”, значно покращити ефективність споживання… Не просто експертна думка досвідченого лисуватого професіонала в мішкуватому костюмі, Біль за Україну відчувалося в кожному його реченні. Ось вам і “чьорствий, расчьотлівий амерікос”. Втім, who cares, ім нє понять наших проблєм, в Україні відрубили шаровий ресурс…

АНГЛ.
Portnikov, Pasxaver, Wilson, Chow – two days, four smart subject experts and Ukraine in desperate fight for intellectual freebies.

In one of those days when Ukrainian news excited about the dubious fight between corrupted consumers and corrupted authorities, average Canadians are getting prepared to watch the Super Ball I have failed to fall in love to, those days is is a great pleasure listen to two well respected experts on what’s shaking in Ukraine, even though the interview of two smart Ukrainians was provided in Russian.

Journalist Vitaly Portnikov and ex-adviser to Ukrainian presidents and governments Olexander Pasxaver met in studio of Russian service of the Radio of Liberty. I was listening and nodded. During hour long interview I did not get only one sentence: – Mr. Pasxaver is confident that “Ukrainian Saakashwili” is going to come from inside of the corrupted post-soviet ruling elite, even though it is. a know fact that president of liberal Georgia himself is not, he even never been to Moscow prior to gaining the presidency. Aside that Pasxaver’s say about “total corruption” of whole Ukrainian society with reference to the post-genocide syndrome, about inconsistency and geographical misplacement of post-soviet Ukraine, ignorance, lack of sensitivity of ruling regime – makes the picture such clear… The same way clear as yesterday at the hearing on Ukraine in American Senate.

(to be finished…)

Сьогодні по радіо Ехо Москви почув, як російські націоналісти в Латвії радіють, позаяк назбирали необхідну кількість голосів для проведення референдуму по статусу російської мови. Росіян в Латвії 40%, більшість, як кажуть, і не збираються вчити латвійську (в російській студії це нікого не засмутило). Кажуть: “Ах, в країні Фінляндії лише 8% етнічних шведів і всеодно шведська там друга офіційна мова, і це не дивлячись на всі складні відносини між Ф і Ш в минулому!”

Милі російські ліберали, які в національному питанні відразу перетворюються на хижаків… Справа якраз в тому, що складні відносини між шведами і фінами не просто в минулому – дві країни належать до однієї цивілізації. В тій самій цивілізації, де більшість переймається проблемами меншин, де свобода слова, де расизм і ксенофобія моветон. Україна і Росія, навпаки, офіційно прагнуть жити в різних цивілізаціях. Росія будує щось своє,.. таке моторошне з присмаком нацизму, але своє. Україна декларує інтеграцію в євроспільноту, а значить до західної цивілізації. Між цими двома цивілізаціями страшенна прірва, яка лише збільшується. Пара Фінляндія-Швеція танцює в їх мовному екстазі десь збоку.

Доречі, закріпити російську мову в Україні, означає закріпити всі ці тренди, всі тенденції і цивілізаційні напрямки, які домунують в сьогоднішній Росії: з радикально правими (скажімо мяко) типу Дугiна або Рогозiна, які не вилізають з кремлівських нарад, з мілітарістськими маршами, з фальшивими виборами… Це розуміють в ЄС (російська стане однією з офіційних мов Європи, у разі набуття статусу офіційної в Латвії), це повинні розуміти і українські еліти.

ПС. Українці, бдлск, зробіть своє розмовне радіо, щоб почувши чергову розчарувалку на Ехо можна було б надовго переключитися.

Щоби вам поставили памятник в Україні, потрібно, щоб призвище було тихим і мирним. До такого висновку я остаточно дійшов прочитавши, що в Донбассі, наприклад, шанують місцевого українського націоналіста Олексу Тихого, а його товариша, правозахисника шестидисятника Василя Стуса земляки цураються. Далі те саме з Степаном Бандерою, яким росіяни хіба що дітей не лякають, хоча той, цілком можливо, ніколи в житті росіян і не бачив, а активно боровся проти влади поляків і німців. Те саме з богобоязним православним Іваном Мазепою, колишнім редактором московського журналу Симоном Петлюрою – їх “провина” перед рускім міром хіба що в гучних призвищах. Саме з них (з їх імен) майстри імперської, радянської і пост-радянської пропаганди зробили жупелів українофобії, хоча більшість реальних діячів українського визвольного руху від Петра Сагайдачного до Донцова, Грушевського і Корчинського викликають симпатії русофілів.

Прослухав сьогодні інтервю на Радіо Свобода з Віталієм Кличком. Залишилося приємне враження. Інтервю українською мовою, яка у Віталія очевидно прогресує і, що також важливо, я слухав інтервю з сучасною людиною, людиною глобальною. Навіть не те, що він говорив (часом банально, часом досить свіжо), а які акценти він робив – ось, що мені сподобалося. Послухайте.

Я вважаю, що Кличко досить достойно тримався на рос. ТБ (ми всі знаємо, що таке ОРТ). На некоректну репліку Познера в кінці, який заговорив чомусь про СС у питання про УПА, Віталій дав досить коректну відповідь про тих, хто носили нацистську форму. Нічого про УПА він так і не скахав, і можливо правильно зробив виступаючи на рос ТБ (вирізали б). Єдине, він дозволив Познеру непристойну аналогії між покаянням німців і українців за часи Другої Світової, і наіть якийсь звинувачувальний тон. В цьому плані мені більше подобається як тримається Арсеній Яценюк даючи інтервю росіянам.

В принципі, Фемен, Доній, Кличко, Яценюк – ось ті, кого я вважаю цікавими на українському політичному просторі, а тому намагатимуся коментувати їх кроки.

Майже всі ні… ВСІ ці іграшки у мене були, або у моїх друзів були. А таких пістолетиків з іскрами і відповідним запахом горілої сірки :) у мене було декілька.

Взято з Музей іграшки

У сусідній кімнаті двоє інтелліґентних українців пенсійного віку слухають якийсь різдвяний концерт з України. Чи то на “Інтер”, чи то на “ICTV”. Чую крутять носом, не подобається примітив, нахабне жлобство ведучих і заслужених артистів, нещирість… Але дивляться цю фальш не відриваючи очі, з якоюсь релігійною залежністю… В цьому вся пост-радянська Україна.

Дві начеб-то зовсім незалежні одна від одної риси характеру: з дитинства “нє пєрєваріваю” корупцію, в її суспільних і побутових формах, і також з дитинства люблю математику.

Математика для мене має форми, простори і під настрій навіть музику. Завжди так було, тому любив цей предмет і в школі мене ставила в приклад класний керівник – математичка :) Але в інституті, де у мене був великий (420 годин) курс вищої математики виникла проблема. Я не міг запамятовувати складні математичні формули напамять, а радянська школа вимагала від мене цього: на іспитах потрібно було з памяті писати складну формулу. Запамятовування формул для мене було просто жахом…

В Канаді цього немає. Тут та сама multiple choice система екзамінування, яку так до скрежету зубів не любить український міністр освіти Табачник і яка дозволяє учням не зубрити складні формули, а просто розуміти їх сутність. За цією системою екзамени не просто легше перевіряти і контролювати, але й, у випадку точних наук, учню доводиться швидко і ритмично реалізовувати знання по широкому масиву предмета, демонструючи швидкість мишлення, логічне знання предмету, а не якості своєї зорової памяті.

Скільки молодих людей в УРСР, а потім в Україні записували ці формули на долонях, на шпаргалках – тим самим роблячм перший крок до власної корумпованості. Скільки чиновників від освіти і викладачів, які роздавали дітям екзаменаційні питання знали наперед, що більшіть ці графічно важкі формули просто фізично не запамятає ніколи і тому будуть списувати, давати хабарі, корумпуючи у такий спосіб всю систему освіти, все суспільство.

Тому я сподіваюся, що multiple choice система оцінювання і “незалежне оцінювання” врешті будуть сприйняті в Україні, як система, яка можливо не ідеальна, але альтернативі якій поки що не придумано

Найсильніша річ, яку я до цього часу почув про Голодомор “Плач по Києву“, пісня мертвою бретонською мовою.

Написав колись, але залишилося в чернетках. Після відставки Берлусконі додав пару абзаців і публікую.

Український протест має стати привабливим, модним, молодіжним, сексуальним. В принципі це те саме, чого хочуть прогресивні політики в Європі і Америці: суспільству потрібно, щоб молодь займалася політикою, інакше обрані політики представляють інтереси покоління, яке відходить. Розмови про інновації і модернізацію пустопорожня балаканина, якщо середній політик/виборець думає про пенсію, а не про престижну роботу, якісне життя, спорт і секс. Якщо молодь не ходить на рутинні вибори, то… рано чи пізно вона виходить на злі протести.

Українські мітинги виглядають занадто сіро, непривабливо. Рівень графічного креативу на нулі, плакати злі і намальовані на шматках паперу, протестуючі одягнені в чорно-сірі куртки з шкіри вбитих тварин. Виборець дивиться на це і каже: “хай вже краще те, що є, ніж така альтернатива”. Інвестор дивитися на картинку по ТБ і каже: “У цієї країни немає майбутнього”. Нікому це не потрібно.

Картинки з Помаранчової Революції 2005-го року облетіли увесь світ і захопили серця мільйонів телеглядачів. Також не останнім чином завжякі картирці: на замороженому асфальті рухалися, співали, танцювали не депресивні бабці, не збуджені фріки, а молоді усміхнені люди з яскравою помаранчовою символікою.

Звісно, з блискучістю в масштабах країни можна перегратися, і Берлусконі, якого нарешті здихалися італійці, яскравий тому приклад. “Він перетворив країну митців і науковців – Італію, на країну сексуально стурбованих макараноїдів” – приблизно так реагують італійці на імя політика, який поставив за мету розвеселити країну, зробивши її веселою і сексуальною, і… “заземлив”, зробив тупим і примітивним спочатку центральні канали італійського ТБ, а згодом і все суспільство.Співпадіння або пророцтво, але серед тих, хто допоміг блискучому Берло пійти у відставку і святкував online політичнгу перемогу на вулицях Риму були дівчата з українського руху “Фемен”. Консерватори можуть засуджувати демонстрацію оголених грудей, але вся Європа в захваті від візуальної привабливості українських феміністок. Європа і Америка шукають нових форм взаємодії громадянського суспільства, мас медіа, еліт і держави.

Сьогодні найбільш ефективні протести ненасильницькі і фотогенічні. Проти кульного протесту, флешмобу, дотепного месаджу дуже важко діяти силою, в інформаційному суспільстві практично неможливо. Відеокамера любить продумані чіткі месаджи, яскраву картинку, а суспільство любить телевізори і яскраві картинки в Інтернеті. А значить – усміхайтесь, протестуйте красиво, слідкуйте за тим, як одягнуті і що написано на вашому яскравому плакаті, взагалі, на мітинг потрібно ходити як суспільно корисну забаву: легко і красиво, і тоді шанс, що це спрацює набагато більший.

Сьогодні о 22:30 на 4 годинних дебатах Парламент Канади прийняв постанову по Україні в якій зокрема: урядовці Канади застерігаються від дій, що можуть сприяти ізоляції України, натомість тиск на українських урядовців і підтримка Громад Сусупільства в Україні: Переглядається Дорожна карта Україна-Канада, підписана 2 роки тому; жорсткіше і грунтовніше буде проводитись моніторинг виборів в Україні; підтримка незалежних ЗМІ в Україні; відновлюється мовлення Radio Canada International в Україні.

A full transcript of the debate will be available at www.parl.gc.ca.