Щоби вам поставили памятник в Україні, потрібно, щоб призвище було тихим і мирним. До такого висновку я остаточно дійшов прочитавши, що в Донбассі, наприклад, шанують місцевого українського націоналіста Олексу Тихого, а його товариша, правозахисника шестидисятника Василя Стуса земляки цураються. Далі те саме з Степаном Бандерою, яким росіяни хіба що дітей не лякають, хоча той, цілком можливо, ніколи в житті росіян і не бачив, а активно боровся проти влади поляків і німців. Те саме з богобоязним православним Іваном Мазепою, колишнім редактором московського журналу Симоном Петлюрою – їх “провина” перед рускім міром хіба що в гучних призвищах. Саме з них (з їх імен) майстри імперської, радянської і пост-радянської пропаганди зробили жупелів українофобії, хоча більшість реальних діячів українського визвольного руху від Петра Сагайдачного до Донцова, Грушевського і Корчинського викликають симпатії русофілів.

Ральф Кляйн

Був в наскрізь вестернізованій, пропахлій нафтою і дикими трояндами провінції Альберта такий премєр – Ральф Кляйн. Був він при владі (а премєр провінції в Канаді це реальна влада) аж 14 років без зупину. Дуже сильний такий статний чоловік, господарник, нафтовий бізнес вважав його своїм, громадяни поважали і голосували за його партію, а партія висувала свого лідера премєром. А потім, це вже на моїй памяті, “могутній Ральф” дозволив собі покепкувати над двома молодими інвалідами, що звернулися до нього за допомогою. Альберта має досить суворий клімат, нафтовики і ковбої не люблять слабких, Ральфа навіть не дуже то і лаяли… але повітря було трохи зіпсоване і через декілька місців Ральф, на піку нафтового буму, несподівано втратив десяток процентів на партійному Confidence Vote. Ральф образився, і пішов.

Ед Стельмах

Ось така політична традиція – вчасно пійти.

Сьогодні о 22:30 на 4 годинних дебатах Парламент Канади прийняв постанову по Україні в якій зокрема: урядовці Канади застерігаються від дій, що можуть сприяти ізоляції України, натомість тиск на українських урядовців і підтримка Громад Сусупільства в Україні: Переглядається Дорожна карта Україна-Канада, підписана 2 роки тому; жорсткіше і грунтовніше буде проводитись моніторинг виборів в Україні; підтримка незалежних ЗМІ в Україні; відновлюється мовлення Radio Canada International в Україні.

A full transcript of the debate will be available at www.parl.gc.ca.

В Канаді sick немає розливного кваса #СпасибоЖителямДонбасса :)

Мій внесок в популярний твітт тренд.

Британська Колумбія прогинається під ожиновими кущами. Ожини дуже багато, кущі ожини ростуть повсюди: на диких полях біля гір, на галявинах в парках, часом як будяки на закинутих околотках, часом як цілком концептуальні декоративні кущики ожини обабіч міських доріг.

Ожиною живляться численні ведмеді, що спускаються з гір. Коли гуляєш присипаними гравієм стежками вздовж гірських річок, то через кожні декілька десятків метрів переступаєш через кінський послід (коней тримають на місцевих ранчо) і ведмедячі батончики чорного кольору – чорні від ожини. Це щоб уявити скільки тут ведмедів і ожини :)

А ще повз кущ засипаний блскучою чорною ожиною не може пройти український, румунський або азіатський іммігрант. Це мої власні спостереження. Я ніколи не бачив, щоб на ожину звертали увагу люди народжені в Канаді. Хоча, мій народжений в Канаді син, який певно перейнявся ожинового рефлексу від дідуся, заповзято, швидко і безстрашно пирнає у ожиновий кущ, щоб дотягнутися до найкращих ягід. Коли дивишся на цю несподівану заповзятість, то віриш, що збирання ягід у нас десь на генетичному рівні. Причому, вдома досить ягід куплених в магазині, добірних, смачних, але хлопець обирає пирнання в колючі цупкі кущі з осами і мурашками.

55% проти 45% – з таким рахунком в Британській Колумбії закінчилося протистояння Тих, хто НЕ готовий платити своїми грошима за оптимізацію податкової системи проти тих, хто готовий. Саме в цьому, НМД, і є сутність референдуму, який відбувся цього літа і в якому взяла участь 1.6 млн резидентів провінції, у т.ч. і я сам. Референдум відбувся по пошті, я навіть хотів зняти відео ролік, як це виглядає. Розпаковуєш білий конверт в я кому інший конверт жовтого кольору, в якому інший блакитного… Якось іншим разом.

Запитання на референдумі звучало так:

Are you in favour of extinguishing the HST (Harmonized Sales Tax) and reinstating the PST (Provincial Sales Tax) in conjunction with the GST (Goods and Services Tax)? Yes or No

В минулому році правляча Ліберальна партія Британської Колумбії блискавично ввела новацію: провінційний податок (PST) і федеральний податок (GST) були обєднані в один гармонізований податок HST. Формула нового податку проста: 12% HST = 5% PST + 7% GST. На перший погляд те саме, лише разом. Але це лише на перший погляд.

Переваги введення податку, як їх пояснювала правляча партія, в наступному:
- для бізнесу менше мороки зі звітністю, замість звітності по двух податках тепер по одному
- для уряду те саме – менше overhead, менше мороки зі звітністю
- завдяки економії часу і нервів уряд пообіцяв за три роки зменшити цей HST з 12% до 10%

Найболючішим для простих мешканців провінції виявилося те, що введення гармонізованого податку призвело до фактичного подорожчання таких речей, як наприклад: склянка кави, поїсти в ресторані, купівля нового будинку. Раніше ці речі не обкладалися провінційним податком, а лише GST. Коли ж цей податок “накрили зверху” гармонізованим податком HST, то кожен громадянин побачив в своєму чеку +12% замість +7%. Опоненти урядової ініціативи підрахували, що з введенням HST середня родина в провінції витратить в рік на 600-1000 доларів більше. Відразу після введення податку відсоток його противників сягав 80%. Після розяснювальної роботи уряду і рекламної кампанії вдалося збити до 55%.

5 млн доларів ліберальний уряд витратив лише на рекламу. В величезні мільйони обійшлася провінції зміна бухгалтерської системи звітності. Зараз виходить, що це марні витрати. Провінції доведеться, ще й компенсувати 1.5 млрд доларів витрат федеральному уряду.

Доречі, те, що народ voted out податок, тобто проголосував проти податку це чи не вперше в історії, і не лише Канади, а й всієї Британської Співдружності, заявляє організатор акції проти HST, колишній премєр провінції Білл Вандер Залм. Вчора уряд ВС оголосив, що йому потрібно 18 місців, щоб змінити всі системи фінансової звітності назад, як воно було до впровадження гармонізованого податку.

Всі, і ліберальний уряд, який відверто програв з своєю ініціативою і ті, хто протестували проти HST і врешті перемогли починають свої промови сьогодні з одного: демократія перемогла, так працює ця система. Ліберальна демократія коштовна річ, але воно того варте – додаю я від себе.

PS. Я думаю це якраз і називається ліберальне суспільство. Те, що без податків неможливе тут здається розуміють майже всі і ставляться до цього відповідально. Правлячий уряд наголошував, що стане легше звітувати бізнесу (по одному податку) і вже на цьому місцеві бізнеси стануть більш конкурентноспроможними, а з часом і дешевшими… Це також майже всім зрозуміло. Але критики говорили: чому б не зробити так як в американській Каліфорнії або канадській Альберті – скасувати PST взагалі і залишити лише федеральний податок 7% домовившись з федералами про оптимізацію відрахувань назад в провінцію… Але уряд лібералів захотів зробити так як зробив, переклавши фактично фінансовий тягар на простих любителів кави, відвідувачів ресторанів… Те, що 45% все таки підтримало HST це просто якийсь ліберальний героїзм мешканців провінції.

Два роки тому парламент Канади прийняв рішення визнати 23 серпня, як національний день памяті постраждалих від комунізму і нацизму. Цього року відзначення відбулися в церквах Оттави, Торонто і у нас в Ванкувері. В українському храмі Св. Марії цього року зібралися разом українська і польська громада Ванкувера.

На відео фрагмент пісні, яка закривала 30-ти хвилинну поминальну службу, яка велася в присутності православних, греко католицьких і католицьких священиків англійською і українською мовами.

На фото представники польської громади під час поминальної служби в українському храмі

Вимкнув (загалом цікаво виглядаюче) інтервю президента Януковича вчора на тому моменті, коли журналіст приречено-вимушено, під проливним дощем почав сипати запитаннями про російський газ і “що Україна з готова віддати” за новий договір… Завжди ігнорую цю тему, позаяк вона найперше дикунська за бізнес логікою (чому великий корпоративний клієнт, який платить реальн великі гроші прогибається перед продавцем товару?), по-друге не має інформаційного сенсу (українські енергомісткі підприємства показують мільярдні прибутки навіть на піку ціни на нафту/газ!). Тобто таке собі невмотивоване (?) слідування українських журналістів російським трендам, інформаційна залежність, нічого нового, нажаль…

Все це на фоні величезного розголосу довкола успіхів США в освоєнні сланцевого газу. Завдяки йому США стали найбільшим виробником газу в світі! В Польщі починається промисловий видобуток цього газу – кричать світові медіа. А в Україні, наскільки мені відомо, розробкою сланцю займаються росіяни і якось тихо на цю тему.

Результати пошуку в україномовному Ґуглі по ключових словах:
“сланцевий газ” —       37900 сторінок
“російський газ” — 1020000 сторінок

Між тим на англомовній сторінці в Вікіпедії є посилання на Державну Енергетичну Агенцію США (ЕІА) з красномовною мапою. Так от в Україні досліджені два басейни сланцевого газу з обсягом 1.2 трлн. куб. метрів (42 trillion cubic feet) газу – на Галичині і Сіверщині. Чому б не запитати до президента про результати освоєння цього газу?

Цю бронзову дошку встановлено в самісінькому центрі столиці Британської Колумбії м. Вікторії, на дуже жвавому перехресті між причалом парому до американського міста Сіетла і центральною алеєю парламенту провінції. Трьома мовами: англійською, українською і французькою перехожим розповідається про Англо-Російський Договір 1825-го року (Anglo-Russian Convention of 1825) про проведення кордону між Аляскою, яка тоді належила Російській імперії і Англією, яка тоді володіла Канадою.

Таким чином композиція, встановлена в центральному порту Вікторії, нагадує про непорушність і віковічність західних канадських кордонів. Наскільки можна зрозуміти (з логотипу над українською версією заголовку текста ) бронзово-гранітну композицію встановлено в 1975-му році однією з українських організацій Канади: КУК, ЛУК, а може якоюсь іншою.

В тексті згадується, зокрема, що на документі стоїть підпис Петра Полетики, сина українського шляхтича і американського сенатора, який закріпив договір між Англією і Росією, як гарант з американської сторони. Таким чином українці, вже багато сторічч докладаються до непорушності кордонів дружньої Канади.

В заголовку цитата того хлопчини біля розбитого електромобіля.

Підписи на малюнках.

Сомалі: Наш уряд застосовує тортури і вбиває нас!
Лівія: Наш уряд атакує нас з винищувачів!
Єгипт: Наш уряд залякує нас!
Ванкувер: Наш уряд витратив мільйони доларів, щоб встановити величезний екран і організувати свято в центрі міста для нас!

Вся бідність і дурість людська в чотирьох картинках.