Був в наскрізь вестернізованій, пропахлій нафтою і дикими трояндами провінції Альберта такий премєр – Ральф Кляйн. Був він при владі (а премєр провінції в Канаді це реальна влада) аж 14 років без зупину. Дуже сильний такий статний чоловік, господарник, нафтовий бізнес вважав його своїм, громадяни поважали і голосували за його партію, а партія висувала свого лідера премєром. А потім, це вже на моїй памяті, “могутній Ральф” дозволив собі покепкувати над двома молодими інвалідами, що звернулися до нього за допомогою. Альберта має досить суворий клімат, нафтовики і ковбої не люблять слабких, Ральфа навіть не дуже то і лаяли… але повітря було трохи зіпсоване і через декілька місців Ральф, на піку нафтового буму, несподівано втратив десяток процентів на партійному Confidence Vote. Ральф образився, і пішов.

На його місце прийшов греко-католик Ед Стельмах, розпустив парламент (хоча по закону мав право правити), призначив перевибори і блискавично їх виграв. А потім сказав, що не буде переобиратися, кажуть, що не склалося з нафтовиками, але ж рейтинги високі, нафта намиває Альберті гроші, радуйся і володарюй… ні йде і він.

Ось така політична традиція – вчасно пійти.

Схожі публікації:

• Перевибори 2011 в Канаді: опозиція починає і програє
• Відзначення річниці Голодомору у мерії міста Едмонтон
• Які шанси у Еда Стельмаха стати премєром України?