Останні декілька місяців мені нецікаво писати в журналі про українську політику, не цікаво говорити про неї в своєму 4Х шоу. Українська політика, колись цікава і вулканічна наразі деградує. Можливо це сезонний ефект першого року після виборів президента. Хотів би заспокоїти патріотчиних дозвонювачів консервативного українського радіо “Прометей” з Торонто – найбільше про збереження політичної активності в Україні мають переживати не українці в Канаді, навіть не українські опозиціонери, а ті, хто володіє українськими активами. Повторено мільйон разів – в українських умовах (без власної нафти) затягувати гайки не вийде, бо при першій ліпшій сезонній, регіональній або глобальній економічно-соціальній кризі система без зворотнього звязку і випуску пари вибухне, спрацюють елементарні закони фізики. Це, доречі, прекрасно розуміють невтомні донори української економіки з МВФ, які завжди виставляють трохи більше ніж просто фінансові умови отримання стабілізаційних кредитів Україною. Індустріально налаштованій частині української еліти політичні вимоги МВФ важко зрозуміти, нотки роздратування можна почути під час нашої розмови з прогресивним українським експертом Алексом Ліссітсою. Донори МВФ хочуть не лише мати партнера в центрі європейського континенту, а й повернути одного дня свої гроші. А поки що схоже, що черговий “космічний” 15-мільярдний транш Україна звично проїсть.
on 
on 
on 
August 8th, 2010 at 05:14
Станіславе, «затищя» буде довгим, бо всі партії окрім ПР виявилися віртуальними утвореннями на глиняних ногах. Повністю погоджуюсь з Вашою думкою стосовно можливих небезпек у суспільстві без зворотніх зв’язків з владою, але нажаль, ситуація не зміниться до тих пір, поки на місцях не виникнуть реальні осередки реальних опозиційних партій.
На скільки я можу судити цей процес навіть не починається. Тому наши перспективи райдужними не назвеш.
Індустріально налаштована еліта марить ідеєю «держави підприємства», що ви хочете від директората вихованого у дусі командної економіки.
Нас чекає тривалий застій, років на десять не менше, який закінчится черговим соціальним вибухом. Розраховувати треба на це майбутнє і готуватися до нього, щоб не втратити шанс як це було після помаранчевих подій.
Доки у партій національного та демократиичного спрямування не будета справжнього розуміння та реальних розгалужених осередків по всій Україні, а не лише у окремих регіонах — шансів на перемогу не буде.
ivanko (Андрій Івахненко)´s last [type] ..Вольнолюбиві Хом’ячки
August 8th, 2010 at 23:26
Андрій, ПР якісно не відрізняється від БЮТ,як мені здається. Особисто я був цілком задоволений якістю політичного процесу в Україні в 2004-2009, якість партій, як якість надбудови, структури, річ умовна. В усьому світі партії трансоформуються, міняють назву, зливаються. Подивіться в Канаді Консервативна партія, що зараз при владі – міняла назву, зливалася, переживала кризи, втрачала осередки в цілких провінціях. Проблеми політичного процесу не в якості українських партій, а в тому, що немає культури соціального креативу, мало ініціативності, знову креативу, інформаційної грамотності, перебірливості… тобто у мене запитань більше до укр. еліти, пересічного громадянина ніж до політиків. Осередки по всій Україні це правильно, але хто буде працювати в цих осерадках, з якими цінностями і підходами. І заради чого, ось ще питання.
August 24th, 2010 at 23:23
Насправді Вам просто не видно. Процеси йдуть дуже серйозні і дуже небезпечні, хоча й не дуже помітні. Просто на Західний погляд воно “не вражає”, бо зовсім інша “система координат” в оцінках. Найгірша ситуація з Кримом, там з січня тишком-нишком зформувалась абсолютно нова конфігурація у Росії. Довго писати, але криза у вересні-жовтні цілком можлива.
atytarenko´s last [type] ..Про уродов и людей