Ось лише два факти, які зачепили мене під час нашого радіокаст чату з Алексом Ліссітсею вчора.
1. Серед 200-т іноземних фермерів в Україні немає _жодного фермера канадського_. Німці, голандці, американці, але не канадці. Це при тому, що в канадському с/г колосальна вага етнічних українців. При тому, що існує десяток українсько-канадських бізнес спільнот. При тому, що величезна кількість канадських фермерів володіє українською мовою, береже українські фермерські звичаї…
2. Щоби робити успішний бізнес в Україні його потрібно робити в радянському стилі – жорстко і, напевно, справедливо сказав український експерт наприкінці розмови.
Поставивши поруч ці два твердження у мене народжується свій висновок: канадські фермери не бажають грати в Україні за радянськими правилами. Тому, що крім вигоди в Україні вони, можливо сентиментально, шукають чогось більшого. В тому числі вони не готові шкодити Україні граючи по правилах, які несумісні ні з їх глибинно християнською моралью, ні з розумінням перспективності.
Звісно, це не єдина причина. Канадські фермери і бізнесмени були якраз першими, хто прийшов в Україну ще на початку 90-х. І саме вони отримали найсильніший удар “радянського стилю” господарювання, я чув такі історії. Напевно часи змінилися, українські великі аграрні підприємства зараз успішно виходять на міжнародні біржи, але канадськими преріями досі ходять ці дикунські історії з України. Певно потрібно більше контактів з такими перспективними українськими експертами як Алекс Ліссітса, щоб соціальні і лояльні канадські фермери знову шукали свій шанс на українських землях.
on 
on 
on 
