Я спочатку не повірив, що ця фото не фотожаба. Але ж ні, реальніа знята в м. Луганську подорожувальником Артемом Чапаєм.
Останні коментарі
- Станіслав
on Портников, Пасхавер, Вілсон, Чоу – два дні, чотири розумних голови і Україна, що ловить шару за хвіст - smisha
on Кличко в політиці - smisha on Портников, Пасхавер, Вілсон, Чоу – два дні, чотири розумних голови і Україна, що ловить шару за хвіст
- Станіслав on Кличко в політиці
- Олександр
on Кличко в політиці
- Станіслав
Радіокаст- 4×63. Андрій ІздрикСьогодні вдалося на надцять хвилин впіймати в Скайпі Андрія Іздрика. Це саме він володар сайту україномовних подкастерів podcaster.org.ua та ще й причетний до створення моїх двох улюблених подкастів: Радіоактивність і Літературного подкасту кабі.net. Андрій відкрив мені … More→ […]
- 4×62. Поговорили з Вітром З МоряМені завжди непросто розмовляти з Євгеном Лакінським, але я часом відчуваю потребу з ним поговорити, бо спільного, цінністного у нас більше ніж дрібязкових протиріч. Сьогодні ми розмовляли про його журнал “Вітер з моря”, французьке кіно, кіно … More→ […]
- 4x 61. Happy Ukrainian XmasВ гостях наш добрий знайомий, громадянин США і одночасно киянин Роман Швед. Сьогодні скайпом з Флориди. […]
- 4×63. Андрій Іздрик
Радіокаст
May 29th, 2010 at 12:39
Це в Луганську… А уявіть миле курортне містечко Алушта і за 10 хв пішки від моря – вулиця “40 років жовтня”. В Ялті є “16 апреля 1946 года” (це рік визволення міста). Та й Набережна в нас здається офіційно ще носить ім’я Леніна. Але боюсь, що як видумають перейменовувати – вигадають щось на кшталт Петра І або Павла ІІ :)
May 30th, 2010 at 00:38
О, тааак… Радянська символіка, атрибутика та назви ще довго нас супроводжуватимуть. Зважаючи на їх кількість.
May 30th, 2010 at 02:18
На жаль, таких вулиць в нас повно. Я третину життя прожив на вулиці “60 років СРСР”.
May 30th, 2010 at 07:31
Тут що ще прекрасно на фотографії це колючий дріт підсилений електрострумом на фоні такого… випаленого неба. Як сказав автор фотографії “символічно”.
June 1st, 2010 at 11:20
Я також з Луганська:) І нічого аж занадто кепського не бачу в таких назвах. Для мене вони звучать набагато цікавіше, ніж прісно пронумеровані авеню в Америці. Хоча у тому ж Луганську є ціла низка вулиць на зразок американських: 19-та Лінія…21-ша Лінія… і т.д.– вони також із спадщини СРСР.
June 1st, 2010 at 17:32
Привіт Інеса, хочемо ми чи ні, але ці назви працюють підсвідомо. Я також жив на 32-й стріт, на 72-й авеню, назви зручні для подорожі містом хоч і нецікаві. Але при цьому не боявся, що мій син колись мені скаже: “СРСР це було нормально” Принаймні у нього є можливість критично подумати з цього приводу перед тим як таке сказати. А от у того, хто виріс на “вул. 50-річча Жовтня” (була така вулиця в моєму власному дитинстві) шансів критично мислити відносно проблем тоталітаризма набагато менше. Ось в чому проблема, Інеса. Тоталітаризм, деспотія або стають твоєю частинкою з дитинства, або ти дивишся на це як на щось від тебе на відстані. І не лише назви вулиць, звісно, а й поведінка батьків, всі ці навколішки, вкуток, прочухани фізичні виховують з нас людей схильних до деспотії.
June 2nd, 2010 at 07:39
Привіт, Станіславе! Будь що стає нашою частинкою! Все, чого торкається наш погляд. І справа не в тому, щоб вулицю 50 річчя СРСР перейменувати у проспект Свободи. І не завжди вільнішими почуваються ті, які після “хрущоб” оселилися на західних авеню. І не треба говорити, що там надто правильно виховують дітей. Інакше б не було тих проблем, від яких потерпає суспільство — як Західне, так і Східне. Зрештою — ви всі в одному човнику :))
У Канаді побувала моя знайома літня жінка. Гостювала в сина.. Все нібито у нього добре за ті 15 років, що там живе склалося. Але… Враження у неї залишилися, неначе від суспільства роботів, які все виконують правильно, за законом: крок вліво — штраф, крок –вправо — штраф. Немає прблеми хочеш чи не хочеш платити, бо гроші знімаються з рахунку. Та й грошей як таких нема — є пластикові картки. Це начебто правильно й справедливо. Але вона за ті кілька канадських тижнів нічого, крім співчуття, до сина й онуків не привезла.
А справжня Свобода — завжди перебуває всередині і не дуже залежить від назви вулиці :)) Якщо хочеш бути вільним — будеш!
June 2nd, 2010 at 08:12
Ох, Станіславе, поспішила відправити коментар, не перечитала… Є грубі граматичні помилки. А набільш груба та, де пишу що “МИ всі в одному човнику” , а відправлено “ви…” Я — про всіх нас, про все людство… Про наш глобальний світ… Куди від нього подітися? Якщо можна, то виправте, будь ласка якось. Дякую. А то ще неправильно зрозуміють через те, що літера не та… :))
June 2nd, 2010 at 19:47
Cправедливо. Тому чим менше контакт з негативом тим більше шанс залишитися позитивним.
Не завжди. Але чим довше прожив в тоталірарному суспільстві тим важче почуватися вільнішим в суспільстві цивілізованому і демократичному.
Всі в одному. Це справедливо.
Тут важко щось прокоментувати, це приватне враження конкретної людини. У мене зовсім інші враження і інші висновки.