Багато сучасних західних політологів (напр. автор бестселлеру “Креативність і Сміливість Задля Світу Якого Ми Хочемо” Frances Moore Lappé) визначають демократію як процес, а не як режим. “Дієслово, а не іменник”
Democracy as a process rather than a system of government–a verb rather than a noun. (Frances Moore Lappé)
Хто вчив вищу математику той знає про диференціал. Якщо формула яку я написав вище правильна, то виходить, що на певному відрізку часу рівень демократичності суспільства вимірюється швидкістю перетікання влади між різними силами (партіями, гілками влади, гром. організаціями, тощо).
Яке практичне значення від такої математичної презентації демократії? Найперше, для людей знайомих з математикою воно наглядне – формула проста хоч на прапор малюй :-) Потім, якщо явище втискується в математичну формулу, його можна моделювати математично, прогнозувати, розраховувати… Наприклад, можна розрахувати (як інтегральну функцію) реальну владу якоїсь політичної партії в країні ЄС приймаючи, що рівень демократії в країнах приблизно однаковий.
Якщо формула вірна до моделювання і прогнозування розвитку сучасного суспільства цілком можна застосовувати хвильові рівняння.
Ще два приклади цілком практичного використання формули “дифференціала влади”.
Приклад 1. В сучасній Росії з усією її медіа активністю перетік влади фактично не відбувається – ні між гілками влади, ні між політичними силами або громадськими організаціями, тим більше. Тому можна впевнено сказати, що в Росії рівень демократії практично (математично) дорівнює нулю.
Приклад 2. “Яйцеліт” у ВР України в день голосування по ЧФ, хоча і виглядав як демонстрація змін в українському суспільстві, виглядав як відхід від часів “мертвячини УРСР”, але до реальної (математичної) демократії практично не мав стосунку: за час поки летіли яйця не відбулося ніякого зсуву сил, не сталося змін ні політичних, ні соціальних розкладів.
Формула очевидно неповна… скоріше в ній мають бути гармоніки, диференціали другого порядку. В такому спрощеному вигляді виходить, що більшовицький переворот був найбільшим проявом демократії :-) Мають бути якісь коефіціенти, що компенсують швидкість…
on 
on 
on 
July 5th, 2010 at 11:01
Зміна влади не обов’язкова: якщо влада задовольняє народ, то навіщо її змінювати. Мабуть, замість швидкості зміни влади має бути можливість зміни влади – можливість виборів. Чим частіші і чим всеохоплюючіші вибори – тим більше демократії.
Але потрібно розраховувати свої сили: чи маємо ми спроможність мати стільки демократії скільки хочемо? Звичайно, якщо демократії стає менше – держава занепадає, але непомірне збільшення демократії без розвитку інших державних структур може призвести до зривів, розчарувань, апатії.
July 5th, 2010 at 12:10
Віктор, Ви праві, що комфортна влада цілком демократично може залишатися. Тут мова скоріше про принцип, про механізм, формулу, а не про її прикладний випадок. І ще, тут мова про _сучасне_ бачення демократії.
“Можливість зміни” – це скоріше те (статичне) розуміння демократії яке панує зараз в Україні. Тобто “є можливість значить можна спати спокійно”. Багато ж сучасних політологів говорять про переваги динамічної демократії, “демократії в дії”, “демократії як процесу” – тобто креативного суспільства яке рухається і розвивається. Погодьтеся, саме у такого суспільства більше шансів в сучасному світі. Апатію собі просто не можна дозволити, в світі багато мільярдів людей і конкуренція лише зростає, не забуваємо.