Це стаття про район в якому пройшла велика частина мого дитинства. Власне… Стаття дуже saturated – урбаністичний пейзаж Борщагівки кияни чомусь люблять “прикрашати” яскравими екстримальними фарбами. Я не відразу вирішив поширити цю статтю саме із-за такого літературного популізму у кожному другому рядку. Але все таки опублікував. Як мені здалося, автор все таки намагається вловити той цікавий нерв пост-радянської урбаністичної околиці.
Борщагівка досить звичайний спальний район колись радянського міста. Багато успішних людей вийшли звідси: талановитих музикантів, сміливих економістів, бізнесменів, художників. Власне, тим самим може похвалитися наприклад Нью-Йоркський Бронкс – де і шпана, і еліта великого міста живуть на відстані пострілу з рогатки. Насправді ні Бронкс в Нью Йорку, ні Кот-Сан-Катрін в Монреалі, ні Борщагівка в Києві не в моєму смаку. В тому самому Києві є райони в яких можна (і потрібно) жити: жити в зовсім інших кольорах і настроях.
PSSSS :-)
May 12th, 2010 at 22:59
Борщагівка в кольорі – краще й не скажеш. Проживши кілька місяців на Борщагівці, тільки вчора звернула увагу на місцевий колорит молоді :) Весна надворі! Що не кажіть, а кожен спальний район Києва відрізняється своєю ментальністю, навіть якщо це Борщагівка чи Троєщина.
May 13th, 2010 at 01:10
чудова стаття. шикарно розважила — як розважить чи не кожного, хто 25 років життя прожив на борщагівці. ну чисто тобі київська клоака.
цікаво, що фарби згущено не лише в негативі, але й в «позитиві»… дійсно, справжня «сатурація» (а точніше, станіславе, постерізація в чистому вигляді):
«…жваві малюки звертаються зразковою українською до своїх російськомовних мам»
утопія =/ мова матері визначає мову дитини (хіба що мати не живе в сім’ї? але то окрема історія).