В українському сегменті Вікіпедії є стаття про слово “маргінал”, яка мені спершу нагадала передрук з радянської енциклопедії про “маргінальність метеликів”. А між тим М. – це одне з ключових слів, які українцям потрібно було засвоїти ще десь в 80-90-хх минулого сторічча, разом зі словами “громада”, “громадянське суспільство”, “креативність”, “активність”. Саме проти маргінальності начеб-то “на рівному місці” повстають повстання, саме маргінальні групи і народи найбільше прагнуть незалежності. Не будучи фахівцем, я всеж нашвидку розбавив цю статтю рядками про маргіналізацію в соціальному контексті.
В принципі маргінальність – це саме той суспільний статус, що цілеспрямовано готувався українцям десь починаючи з 18-го сторічча і до останніх років. Не зникнення, не забуття, а саме цілком реалістичної маргінальності бажають українству менеджери проектів про українську мову, як другу державну, про денаціоналізацію підручників історії, повернення радянської системи освіти. І дарма, що вони краще інших знають до чого врешті призводить маргінальність груп – вони то якраз в метро не їздять (як відомо пасажири метро одна з мішеней терористів).
Те що останні двадцять років в бурхливій Україні, як і в багатокультурній Канаді немає системного тероризму це не лише тому, що міліція і поліція працюють якісно, але великою мірою і тому, що тут практично немає маргінальних груп. Тобто практично кожна активна група громадян може вільно утворювати свої партії і об’єднання, випускати газети, хостити сайти, виступати в рейтингових ток шоу. Коли українські комуністи виступають по ТБ мене нудить, але я розумію, що їх ізоляція може призвести до pot cracking, як кажуть в Америці, що можливість впливати на процеси випускає їх пар, як кажуть вже в Україні. Це саме стосується будь яких релігійних груп, національних громад, подобається більшості їх стиль одягу і звички чи ні, але якщо їх маргіналізувати, не дати їм слова – слідкуйте за новинами.
Саме тому сучасна цивілізація придумала цю формулу цивілізованого співіснування – дайте можливість бути почутим кожному, а потім наполегливо, методично переконуйте замість забороняти. В принципі кожний, хто веде блог або журнал і намагається якимось чином презентувати свої погляди працює проти маргіналізації цих поглядів, а значить працює на здорове розвинуте суспільство. Переконаний, що Web 2.0, соціальні мережі як явище роблять для суспільного прогресу нааабагато більше ніж старі традиційні медіа, які часто густо працюють на маргіналізаторів. Але це вже інша тема.
on 
on 
on 
