Я не хочу тут писати про внутрішню політику Канади чи України. Набагато цікавіше про цю політику говорити у якомусь радіокаст шоу, текст не може передати всієї барви емоцій. Якщо я пишу про політику в цьому журналі, то це про щось, що або вписується в цікаві прогресивні тенденції, або коли трапляються якісь яскраві паралелі між політикою українською і канадською (як Стронек-Мороз, проблеми урядів меншості).

І ось вам про паралелі. Сьогодні по Радіо Свобода почув, що міністр освіти пан Табачник заявив, що підручники сучасні історії погані вже тим, що в них протиставляється становище українців в Австро-Угорщині і Росії, і, що в Австро-Угорщині українців пригнічували не менше, а більше ніж в царський Росії. Я хотів спершу коротко прокоментувати в Твіттері, написати, що професор історії подібного сказати не міг,… але настільки коротко у мене не вийшло.

Про розквіт українських організацій, української церкви в імперії Габсбургів написано гори, розказано години, оспівано в стрілецьких піснях. Написано і оспівано самими українцями. Нічого подібного, ніяких таких позитивних фактів і творчості не залишилося у спогадах українців про Російську імперію, пане міністре. Я побачив цікаву паралель між минулим українців про яке пишуть в підручниках і сьогоденням, про яке в підручниках напишуть колись.

Я можу сказати про те, що бачу на власні очі і можу швидко порівняти становище українців в Канаді і Росії. В кожному з трьох великих міст Канади, в яких мені довелося пожити було по десять (!) українських церков. Три міста – тридцять церков, українських православних або греко-католицьких, з приходами, священниками, гуртками для дітей. В Москві, де проживає близько мільйона етнічних українців за словами митрополита Московського “немає жодного храму або хоча б каплиці Української церкви”. Знову до Канади. Двомовні державні школи в пров. Альберта, Саскачеван, Манітоба, Онтаріо, ще більше тут недільних українських шкіл. В Росії пару років тому проблеми почалися у єдиної (!) української недільної школи в Москві, викладачів допитували спецслужби, невідомо чи ця школа досі існує…

Через років 100 у тодішнього українського міністра може з’витися сумнів де в Канаді чи Росії українцям жилося краще на порозі другого тисячерічча. Хтось з опозиціонерів знайде в архівах Старої Мережі часів Web 2.0, цей мій допис і процитує в парламенті як свідоцтво очевидця: “Заявляю впевнено, в 2010-му році в Канаді українці почуваються набагато вільніше і достойніше ніж в Росії. Прийміть це як свідоцтво очевидця, як факт для підручника і, будьласка, не переплутайте позиції місцями“.

PS. Відео репортаж з української двомовної школи в Альберті (02.2007)

Схожі публікації:

• Політичні погляди не бувають такими
• МіНіСТР, що завантажується
• Соціальний Веб: Без коментування нічого не вийде
• Ще одні вибори, ще один крок вперед
• Трохи коштовного антиамериканізму від українського міністра освіти