Потрібно визнати, що українці провалили свій перший шанс на груповий успіх у межах суперпроекту Україна. Ні, за 5-ть років при демократичному режимі суспільство безперечно отримало свої goodies: якісь структурні і суспільні корисності, що просунули суспільство цивілізаційно. Але за цим першим кроком на послідувало другого – успіху групового. Я називаю тут груповим успіхом – успіх у рамках спільної справи, спільного проекту. Наслідком такого успіху повинен стати успіх громад і успіх індивідуальний (або родинний). Під успіхом, звісно, мається і фінансове становище середнього українця, і його соціальний комфорт.
Виглядає, що і уряд Азарова не принесе українцям такого успіху. Регіонали при владі певно намагатимуться посилити державні інстанції, але після 70 років в сильній державі українці могли переконатися, що ні до суспільного комфорту, ні до приватного успіху – успіх державний (апаратний) практично немає відношеня. А те що має (безкоштовна медицина, безкоштовне навчання) береться задорогою ціною (свободи, цивілізаційний регрес, репресії). Ну про це вже багато написано.
Але індивідуальний успіх ніхто не відміняв. Наприклад, своїм бізнесом (або спільним бізнесом) зайтися можна і при фінансовій необхідності – потрібно. Або покращити свої професійний рейтинг: повчитися, опанувати нові технології. Сильні громадяни, як кажуть, створюють сильну державу. Було б добре і корисно, якби суспільство тобі допомагало хоча б у межах якихось місцевих ініціатив, громад, тусовок (в т.ч. віртуальних інтернетівських), родини, звісно. Насправді, в умовах розвинутого суспільства оточення допомагає реально. В Канаді, наприклад, державні або місцеві організації (в т.ч. громадські) допомагають толковими інформаційними курсами і тренінгами в межах різних self employment або carrier improvement проектів, освітніх грантів. Але це якраз про те суспільство де можливий груповий успіх, в перспективу якого з урядом пана Азарова віриться слабо. Цей уряд і цей президент не будуть підтримувати громади навіть формально, “добрими словами”, як це робив президент Ющенко.
on 
on 
on 
March 19th, 2010 at 00:35
Дуже сумніваюся, що нам загрожує груповий успіх. Хоча б тому, що приказка “Моя хата скраю, нічого не знаю”, надто популярна серед українців вже не одне століття :) Щодо успіху індивідуального, то проекти з self employment та carrier improvement вже починають з*являтися, але вони часто спрямовані на вразливі групи населення: жінки, як гендерно нерівна група, інваліди, діти-сироти тощо. Для інших груп населення теж є, але, переважно, за власний кошт або з виконанням певних умов Центрів зайнятості.
April 5th, 2010 at 22:48
2 Feuille: А будь яка держава насправді створюється для групового успіху, розуміють це українці чи ні, але державні структури, вірніше місцеві еліти, рано чи пізно дійдуть до створення цього успіху, інакше їх змінять інші еліти або держава буде іншою. Те проміжне суспільство, яка створювалося в Україні спочатку як колоніальне, потім як радянське, воно можливо лише в недемократичній закритій самодостатній державі. Україна зараз відкривається, вона демократична, тому це в шкурних інтересах еліти створити принаймні ілюзію групового успіху.