В час коли український народ приречено готується відсвяткувати 8 березня, в голову лізуть різні альтернативні думки. Що ми є таке? Що примушує українців ЦЕ святкувати? Згадуючи про далеке минуле я нечасто згадую про СРСР, а скоріше про УРСР. Тому, що моє минуле, як і минуле великої більшості українців народжених до 1991-го не має ніякого практичного відношення до федерального розрекламованого бренду СРСР. Насправді ми продукт своїх національних соціалістичних республік. На відміну від українців канадці розуміють цю різницю між state (державою) і country (країною) набагато краще і глибше. Було б дуже корисно, якби і українці зрозуміли цю різницю. Проживши більше 30-ти років в Україні особисто я бачив СРСР лише декілька разів.

Вперше я побачив СРСР в 1983-му. В Москві на Красной Площаді було холодно і порожнє, під кожною ялинкою ховалися чекіст і маленькі москвичи, мої однолітки зі схудлими синіми від холодного вітру обличчами, просили у туристів жувачки. Я бував в РФ і після цього, але це були подорожі до спальних районів Москви, в хворий алкоголізмом Лєнінград, тобто в РСФСР, але вже не в СРСР. Друга моя зустріч з СРСР відбулася в 1987-му: в СА – на плацах, в казармах і на аеродромах радянської армії. Так, це були два роки в СРСР, саме в СРСР, які ніякого відношення не мали до укладу і порядків національних республік, навпаки, були з ними в глибокому матеріалістичному конфлікті. Відслуживши “від приказу до приказу” і повернувшись в свій мирно посопуючий на обочині цивілізації УРСР я найперше спалив у київському дворику свій комсомольський квиток і практично з цього моменту духовно порвав з усім радянським.

Я не святкую і не підтримую всі ціі 8.03, 23.02, 1.05,.. вже давним давно, десь з 90-х минулого тисячерічча, і це мені дуже допомагає в повсякденному житті. Боротьба з совком, як з алкоголізмом потребує воздєржанія і змін звичок.

Схожі публікації:

• Нас програмували на солдатів
• Історія Про Одне Восьме Березня
• Я не збираюся поздоровляти з 8-м березня