Переслуховуючи чергову сирувату на мій смак дискусію виробництва “Каналу громадського подкастінгу” мені раптом вистрелило те, що її ведучий Стас Шумлянський сказав про мовну ситуацію в сьогоднішній Україні. Він сказав приблизно наступне: “ту ситуацію, як зараз в Україні, коли більшість людей не відокремлюється в свої мовні громади, а можуть підтримувати розмову одразу двома мовами це якраз і можна назвати справжньою двомовністю”. Звучить несподівано, але схоже, що Стас сенсаційно правий.
Я вже писав колись, що регулярно передивляючись і переслуховуючи теле і радіо програми з десятку різних країн довкола світу, спілкуючись в реалі я ніколи і ніде крім України не чув, щоб люди переключалися між двома різними мовами в рамках однієї дискусії. В Україні цей феномен широко поширений як в медіа так і при спілкуванні один на один. Я не аналізую зараз це добре чи пагано – це просто факт. В офіційно двомовній Канаді нічого подібного не існує: або дискусія точиться англійською, або французькою і всяке переключення між мовами носить яскравий присмак “політичного моменту”. Окремо чисто франкомовні канали, окремо чисто англомовні і людей, що здатні дивитися і слухати обидва потоки (знають обидві мови) лише 17%. Ще у меншого відсотку в реалі є бажання споживати інформацію обома мовами. У мене немає сумніву, що такої on flow двомовності як у українців не існує в офіційно двомовних Бельгії і Швейцарії – просто я час від часу дивлюся їх франкомовні телепрограми.
Тобто ті, що мріють про двомовність в Україні – ось вона, насолоджуйтесь. Всяка спроба врівняти офіційно статус російської і української призведе до маргіналізації другої державної мови – української (про це також сказав Стас Шумлянський). За маргіналізацією автоматом прийде радикалізація і от тоді лише мріяти можна буде про таке цивілізоване співіснування паралельних мов, як в Канаді, Бельгії або Швейцарії.
Насправді зрозуміло, що високий статус російської мови в Україні підтримується зовні широкою присутністю російських медіа і їх інформаційним домінуванням на українському ринку. Якщо рософіли насправді мріють про внутрішній баланс української і російської мов, тоді приберіть цей зовнішніій вплив і можна говорити про рівний статус. Але це практично неможливо, тому неможлива і реальна двомовність у разі надання російській і українській мові однакового статусу. Реальна двомовність, у всіх її оригінальних формах, це в сьогоднішній Україні, принаймні мені це виглядає саме так.
on 
on 
on 
March 3rd, 2010 at 02:16
На домінування російської мови в Україні також впливає такий фактор як культурно-історичні традиції, які в принципі, можуть існувати незалежно від впливу мас-медіа. Хіба можна змусити етнічні російські родини говорити вдома українською? Дуже в цьому сумніваюся. Також варто врахувати, що кордон з Росією є досить великим, маю на увазі за протяжністю. Зважаючи на спільне минуле двох братніх народів і масову русифікацію за часів СРСР, домінування російської мови в цих регіонах є закономірним. Принаймні на найближчі 50 років так точно.
В Швейцарії вивчення принаймні ще однієї з державних мов є обов*язковим з початкової школи. Але парадокс в тому, що на практиці в німецькомовних кантонах, де люди мали би вчити французьку, на моє чемне питання: “Говорите ви англійською чи французькою?” – у 90% випадків співрозмовники обирали англійську. Тож в цій країні питання двомовності для мене лишилося відкритим
March 3rd, 2010 at 08:16
Я все таки впевнений, що “культурно-історичні традиції” стоять на другому місці після медійного впливу. Я це бачу по багатьох ознаках: прогрес за останні 20 років, процес адаптації українських імігрантів в Канаді, тощо.
May 5th, 2010 at 04:29
Тільки вчора, на майовці під Одесою, мали конфлікт з одеситами. Головне чим не задоволені одесити – дуже радикальними методами українізації. Як би політика велась не на українізацію, а саме на двомовність, то кофлікт не мав би такої гостроти. Так що, вечір закінчився тим, що одесити дружньо тостували “Жиймо, гей” :)
May 5th, 2010 at 18:14
Elikh, якщо українську зроблять другою державною, вона перестане існувати за рахунок присутності потужного російського впливу з Росії, я про це недвозначно написав в статті. Тому, якщо у українців є бажання зберегти свою мову, то іншого вибору як державна протекція (українізація) не існує. Так, доведеться відстоювати свою мову навіть на маївках.