Продовження. Початок: Епізод 1

****
Дощ несамовито барабанив по вікнах, як наче природа кулаками намагалася достучатися через залізобетон до мішканців міста: “Так, ми з вами домовилися, ми уклали договор про співіснування і баланс інтересів. Так, ви спроектували і класифікували всі мої епохи і катаклізми, від первісного Великого Вибуху до наступного Льодникового періоду. Ви впіймали мене за промені Сонця і запакували дощові потоки з дахів хмарочосів у біо-пакетні турбини електростанцій. Але слухайте, це я, природа, ваша мати, я стукаю у ваші вікна, дахи і стіни, а ви – лише мої обласкані долею діти”. Цей стук дощу був гучним і відчайдушним, природа втратила свою магію і вплив на серця і уяву землян, її не боялися. Її, як погордого ширококрилого птаха впіймали, прорахували і класифікували. У другій половині 21-го сторічча стихли всі гарячі дискусії довкола антропогенного впливу на природу. Кліматична матриця була остаточно добудована і стала настільки ж класичною, як і періодична таблиця хімічних елементів. Увага честолюбивих науковців, великі гроші на грантові дослідження перенеслися десь за іоносферу в космос, у глибини океану та нетрі земного ядра…

Сільвестр відпочивав напівлежачи в кімнаті відпочинку в своєму офісі на 52-му поверсі в самісенькому центрі елітної Бізнес Слобідки на лівому березі Дніпра і слухав гуркіт дощу. Зроблений з чорного дерева масивний орел нависав над ажурним пьєзо-електичним коміном і дратував Сільвестра своєю кондовістю. Але ще більше його дратувала фізична неможливість зустрітися з потрібною людиною сьогодні на вечірці в Українсько-Американському Бізнес Клубі. Він отримав офіційне запрошення, але двері підземної зали Собору Вознесення в якому традиційно відбувалися зустрічи клуба і до якого від офісу десять хвилин пішки для нього сьогодні будуть зачиненими. Величезний старезний орел з деревяною потилецею так і висів на своєму місці, а Сільвестр залишався у паганому настрої.

Після того, як Сільвестр Бротський декілька років тому програв за один рік 36 спірних кейсів Податковій Адміністрації його Особистий Рівень Лояльності (ОРЛ) впав нижче рівня достатнього для проходження в виборні структури, але найбільш неприємне – перед ним зовсім не образно, а фізично закрилися двері багатьої VIP вечірок. Тобто він буквально не міг пройти далі лінії дверей з рівнем охорони всередині вище 2-го. І справа навіть не лише в тому, що він тепер був непрохідний на необхідні для розвитку бізнесу тусовки. Справа ще й в його честолюбивому характері – Сільвестр був не просто підприємцем, а й надзвичайно активною людиною по натурі – якість успадкована від його відомого дідуся, відомого на початку сторічча київського бізнесмена Михайла Бротського.

Лише сполука підприємливості і соціальної причетності дозволяла Сільвестру почуватися серед людей, як в своїй тарілці, бути впевненим у собі. Останні декілька місяців Сільвестр почувався некомфортно, часом депресивно. Ці проблеми з особистим профайлом хвилювали його настільки, що він перестав слідкувати за дієтою і, як результат він помітно додав у вазі.

- Я забув, коли бачив тебе в тренажерному залі, Сільвестр – сказав, зручно вмощуючись у крісло його товариш і партнер по бізнесу Стів Оренчак, канадський експатріот. – Тебе зараз частіше можна зустріти в туалеті ніж в тренажерному залі…

- Ой, пєрєстань, Стів – вибухнув Сільвестр додаючи для експресивності російські слова. Такі слова підкреслювали, що перед вами спадковий жорсткий місцевий бізнесмен. Жорсткі слова часом допомагали поставити крапку в затяжних перемовах з особливо дрібязковими переговорниками. Сільвестр мав переважно бізнес з місцевими постачальниками і споживачами, багато звязків було успадковано від батька. Такі бізнесмени як він тепер у меншості, але бути частиною більшістю ніколи не було в харакреті Бротських. Він вдохнув і продовжив спокійніше – Облиш… Я зараз коли рухаюсь, я відчуваю біль. Ось тут…

Сільвестр припідняв одну ногу і хлопнув себе рукою по сідниці. Він відкинувся у креслі, а потім рвучко підхопився на ноги, так енергійно, що рама крісла протяжно запищала, як колії на повороті. Він взяв з підлоги синтетичну “шкуру ведмідя” яскраво червоного кольору в зелену стрічку і накинув його на голову деревяного орла.

- Щоб я його тут більше не бачив, орла цього. Попроси консьєржа, щоб прибрали, я куплю щонебудь на це місце. Не люблю цю… це агресію минулого. Щось потрібно міняти…

З тих пір, як в 2020-му світовим урядом був прийнятий Zipp закон (Закон Про Персональний Профайл, в народі прозваний ZiPP) у тих, хто як Сільвестр мав проблеми з профайлом, залишився фактично один шлях нагору: через активне само-лобіювання у медіа, розкрутку свого імені у соціальних мережах. Лише високий соціальний рейтинг міг сперечатися з рейтингом лояльності, який кожному мешканцю планети щотижня виставляв пронизаний магістральними тетра шинами супер компютер десь в підземних лабиринтах ССБЛ (Світової Служби Безпеки і Лояльності) на Мальті.

Схожі публікації:

• Помилка
• Темно жовтий настрій
• Меґаполіс 2072
• Я – українець