0:30-4:30 Подяка нашим коментаторам: Данилу і Володимиру
4:30-7:00 Визнання Голодомору в Канаді. Королева підписала закон ще в 2008-му, йде визнання у провінціях. Незгасима Свічка Голодомору в Альберті. Bill 390 – An Act to proclaim Ukrainian Famine and Genocide (Holodomor) Memorial Day
7:00-21:30 Власне розуміння Голодомору, як воно приходило.
21:35-36:55 Гарет Джоунз VS Вальтер Дюранті. Чому рокер не сяде їсти поруч з лабухом. www.garethjones.org
37:05-56:15 Що Голодомор для України і світу. Свічка Памяті.
Схожі публікації:
- Вони Для Мене Важливі
- Відзначення річниці Голодомору у мерії міста Едмонтон
- Голодомор визнали, сталінізм засудили, Україну відзначили
- Свічка в моєму вікні
- Естонський прапор
on 
on 
on 
November 28th, 2009 at 16:42
Як ви далеко пішли, в нас тут ще тільки доводять і сперечаються що це було, до виновків ще не дозріли, хіба що трагедія і кляті совєти, а у вас привильний висновок, повністю підтримую
November 28th, 2009 at 20:30
Дякую, kolobok. Ми далеко просунулися, бо ніколи не зупинялися. Коли людина перестає змінюватися, сприймати сучасну музику, нові тенденції, вона приречена жити старими страхами і комплексами. Зрозуміти Голодомор це дуже важливо на життєвому шляху українця made in post-USSR особливо… що ми і намагалися зробити. Дякую за розуміння.
November 30th, 2009 at 02:06
Тільки от вчора прослухав вас. Добру справу робите. Дякую за цікаві розповіді і думки. Дійсно цікаві. Після читання бруду, який присутній на багатьох форумах і новинах, і навіть не тільки про голодомор, так приємно слухати вас. Приходе розуміння як мало таких людей. З такими судженнями, розумінням і думками.
Я в своєму житті теж “застав” бабусю та прабабусю, у яких дійсно був як-то комплекс з приводу їжі. Дуже малим я не звертав на це увагу, мені було просто не зрозуміло…Трохи подорослішав, думав, що то якісь забобони. Дійсно коли сідали їсти, то особливо прабабуся, розповідала про голодомор. Без усіляких “щось там було”. Я помітив, що у погребі, на горищі постійно ломились полиці. Наприклад запаси кукурудзи, борошна, цукру, якихось сухарів, консервації…А…навіть пам’ятаю декілька пачек з дитячим харчуванням. Вони постійно щось купляли і складували. Навіть у хаті була окрема кімната, яку всі називали “мавзолей”. Де стояли речі, якісь пляшки з горілкою ще старші за мене, сірники, килими…Місце недоторкане. Звичайно все це викликало — посмішку і не розуміння.
І дякую за розповідь Джоунз та Дюранті. На свій сором — про ці події історичні нічого не знав.
З приводу голодомор\геноцид. Як мені здається в Україні голодомор визнають навіть комуністи. А от геноцид — то вже інша справа.
За визначення “лабух” — окрема подяка ) Чомусь здається що лабухів у житті вистачає, і не тільки у музичному світі.
November 30th, 2009 at 12:28
2 Володимир: Про “мавзолей”, визначення яке мене зачепило… У нас в домі не доходило до мавзолею, просто декілька полиць в дальній шафі: крупа, сіль, сірники… Але, який образ! Мавзолеї Голодомору в українських хатах і квартирах, мільйони маленьких мавзолеїв… В Канаді урядові агенції закликають громадян робити такі запаси на 72 години, на випадок стихії: питну воду, медикаменти, тощо. Але дуже мало людей це роблять, немає тієї стресової памяті…
За визначення “лабух” подяка не мені, а лабухам, власне :-) В Україні лабухів журналістів називають новим словом “джинса”.
November 30th, 2009 at 14:54
А от цікаво..Ніколи не чув і не помічав за дідами, котрі б розповідали, повчали про голодомор. Я сам прадідусів не застав. Може тому у мене така думка склалася, чи просто їх насправді мало дожило до наших днів. У пам’яті cпливають тільки розповіді про ВВВ.
November 30th, 2009 at 17:26
Так, цікаво, я також не помічав. Причина певно та ж сама, що і у Вас – з усіх дідів-прадідів я мав щастя спілкуватися лише з одним, інші до часу мого народження або вмерли або загинули на Другій Світовій. Той, що вижив жив у Києві в 30-х, а значить не міг бачити Голодомору зсередини. Але це скоріше сумна закономірність, є свідки Голодомору серед чоловіків, зокрема пан Горлач, що проніс Вогонь Голодомору в 2008-му через всю Канаду.