Пропоную вашій увазі коротеньку розповідь з серії ностальгійних спогадів дитинства, які я час від часу викладаю на сайті однієї чернігівської газети. Село Краснопілля і його околиці, про які я пишу нижче, і де пройшли можливо найромантичніші тижні мого дитинства, знаходиться на кордоні Чернігівської і Сумської областей. По стилю ці розповіді скоріше романтичний дитячий примітивізм. Але саме так мені і бачився світ тоді – більше 30-ти років тому.

***
Ставок у Церковному

В самому Краснопіллі є два великих ставки: Коноплянка і Котонівка. В обох можна впіймати карасів і щучок. Можна ще поїхати на Стару Ферму за село на північ – там, серед яблуневих садів і болот, стоїть стара колгоспна ферма, а поряд з нею ставок Чучівка. Кажуть, що раніше на Чучівці зупинялися цигани табором. Цигани просили у рибалок рибу, притрушували сіллю і… з’їдали її сирою просто перед очима очманілих від такого селян.

Але справжня рибалка для мене, то було на ставку у хуторі Церковному. Там величезний ставок, на якому вітер інколи здіймає такі хвилі, які можна побачити лише на морі. Та то і було моє море. Годинами, днями, тижнями я сидів на ставку в Церковному спостерігаючи не так за поплавком, як за великими пінистими хвилями величезного ставка, мріючи про далекі світи, думаючи про все на світі. Ставок був настільки великий, що навіть коли сюди приїжджали на авто туристи з сусідніх сіл і містечок: Краснопілля, Добротова, Кролівця чи то навіть самого Коропа, і вмикали магнітофони на повну гучність, все одно ставок поглинав цей гамір і зберігав свою величну затишність.

Ставок у хуторі Церковному (за радянських часів називився ще “хутір Червоний Ранок”) був з двох частин: Новий ставок і Старий ставок. Старий виглядав дійсно старим: густо порослий очеретом, з зеленоватою мутною водою, в якій, втім, водилися золоті лини і такі ж золоті карасі. Старий ставок був набагато менше великого Нового. Над північним його берегом хилилися величезні старі верби. Над західним його берегом стелився густий і вологий листяний ліс. В очереті, оточеному вербами і дубами Старий ставок мав дуже тиху воду. Він був більше віддалений від хутора Церковного і все це робило його таємничим і трохи страшнуватим для малого рибалки.

Новий ставок був відразу через греблю і тягнувся від Старого на північ вздовж хутора аж десь до кордонів Сумщини. Він був просто величезного розміру, блищав світлою прозорою водою і ліс на його західному березі був не старий темний листяний, а свіжий хвойний. Світла і енергії повітря на великих просторах Нового було настільки багато, що ні ліс з високими соснами, ні ряди старовинних вербів на його кресах не могли стримати і заспокоїти його хвилювання.

Саме на Новому ставку було декілька піщаних пляжів, і на них приїжджали поплавати і позагоряти найкрасивіші місцеві дівчата. Вони дійсно були красиві: сильні, веселі, натуральні. Дівчата запаморочували своєю красою молодого зголоднілого рибалку, а я не знав навіть як познайомитися з місцевими незнайомками. Тоді я йшов собі геть до родичів на хутір, щоб попити свіжого молока з білим хлібом і повернутися назад на цей великий ставок з надією на нові враження і відкриття.

PS. Вся вся моя лірично-віршована творчість зібрана на маленькому підрозділі форуму Севама.

Схожі публікації:

• Оскар і чушки
• Ось моя палестина