В Канаді можна зустріти не так багато українських брендів. Горілка “Хортиця”, пиво “Оболонь”, літак “Мрія”, трикотаж з біркою “Made in Ukraine”.
Мій знайомий канадець українського походження, який без особливого успіху намагається налагодити якийсь бізнес з Україною, розповідав мені, що в Києві можна домовитися за поставку контейнеру горілки “Хортиця”, але неможливо отримати промо буклети ні англійською, ні українською мовою. Можна російською, але в зах. Канаді це не потрібно.
Минулого року, в горілчаному магазинчику біля української церкви в містечку Сюррей, ми намагалися знайти “Хортицю” в базі данних. “Are you sure it is spelled correctly?” недовірливо перепитував мене власник магазину щодо написання “Khortytsa”. Слово, яке починається на “Kh” не може бути європейського походження подумалося мені тоді. Набагато легше читається і пишеться “Xortytsa” здається мені і зараз.
Колись українці навчаться торгувати з Канадою. Колись продавати українські товари в Ванкувері можна буде так само легко, як, скажімо, польські. Вчитися потрібно всім, і виробникам, і експотрерам і споживачам.
September 7th, 2009 at 00:32
…але неможливо отримати промо буклети ні англійською, ні українською мовою. Можна російською, але в зах. Канаді це не потрібно.
Тобто, щоб якісь буклети друкували у Київі та експортували у Канаду? Не можу зрозуміти, які могли виникнути перешкоди у зв’язку з використанням англійської або, тим більше, української.
?
September 7th, 2009 at 00:40
Мабуть, власникам тогрівельної марки “Хортиця” ринок Канади байдужий. Вони більше на схід дивляться. І це не зміниться доки або їх не поженуть з того ринку тамошні виробники, або цих покидьків (а це дійсно закінчені покидьки – мав, нажаль, щастя мати з ними справу) хтось не приб’є.
Хоча, дуже сподіваюсь, що думковирус “На Заході нас ніхто не чекає, а от на Сході можно продати що завгодно” колись покине тризвивинні мізки українських “топ-менеджерів” (“лапки” доречні).