Початок Кризи
Вже пару років тому я читав в англомовній Мережі жорсткі коментарі, як неправильно, беззастережно видавалися кредити, зокрема під житло. Тому послідуюче падіння real estate ринку було більш меньш зрозумілим і прогнозованим. Потім виявилося, що проблема в фінансовому секторі ширше, всі заговорили про недбалість на Wall Street (вулиця в Нью Йорку з високою концентрацією провідних фінансових установ), а пізніше і про toxic credits (отруйні кредити), які розійшлися всім світом. Почали вливати мільярди, великі мільярди, так звані bailout packages (дослівно “парашютна” допомога) переважно в ту саму фінансову систему. Кажуть, що це допомагає… Я чув. як коментатор BBC саркастично зауважував президенту Міжнародного Валютного Фонду: “але ці парашюти не спрацьовують!”. “Спрацьовують!” – не менш категорично відповідав президент фонду “Без них було б гірше”… Це те, що ми маємо на цей момент.
Що Якщо…
Що, якщо криза набагато глибша? Якщо якщо “токсичні речовини” не лише в фінансовому секторі? Я навіть переконаний, є у мене таке відчуття, що не лише там. Неправильні рішення, викликані надмірно швидким ростом бізнес інфраструктури сучасного світу, неготовністю цієї інфраструктури до швидкості інформаційної ери, вони в _багатьох_ галузях світової економіки. Вільний ринок, структурно здоровий капітілізм просто випльовує ці токсичні речовини… Коли я чув про іновації Walmart щось підказувало мені: “такий підхід до відбору і презентації товару просто вб’є _первинне_ бажання його купувати і виробляти”. Коли я дивлюся північно американську рекламу останніх років я розумію, що рекламісти в гонитві за “вторинним сприйняттям” просто вбивають саме _первинне_ бажання купувати взагалі. Це те лише, що на поверхні. А скільки можливих помилок в глибині бізнес рішень?
Що Робити Сьогодні?
Тож, що ми маленькі і не дуже розуміючи можемо зробити? Переглянути ефективність свого маленького життя. Переглянути витрати і пріоритети витрат і терміново. Що їсть наш бюджет без очікуваного прибутку від цього в перспективі? Компютерні іграшки, чіпси, дорогі аксесуари – до кращих часів. Переглянути опції страхування авто і взагалі маршрут поїздок на авто щодня. Переглянути родинний бюджет, на що йдуть витрати, які можна скоротити без втрати для здоров’я і конкурентноспроможності… Переглянути резюме (!), порівняти його і переконатися, що воно конкурентноспроможне. Це не мої слова. це те, що я зараз читаю і чую зараз в соціально орієнтованих виданнях Канади, США, Британії (СВС, CNN, BBC). Якщо не оптимізувати свій спосіб життя сьогодні то ринок з’їсть вас як слабкого і крайнього…
Тут маленьке питання… А чи не зекономити час на веденні блогу, соціальних статтях і коментарях?.. Щось мені підказує, що “легкі” Інтернет технологіх випливуть і навіть попит на них зросте. Ну і, звісно, остання справа у кризовий час це “забити” на соціальні проекти, соціум відплатить тобі тим самим.
January 29th, 2009 at 15:04
krashche ne rozkydatysya groshyma, a vidkladaty na tak zvanyj 4ornyj den, v period pidjomu… postfactum – troxy girshyj efekt
January 29th, 2009 at 15:27
Так, kahvika, слушна порада відкладати гроши на “гірши часи”, але для цього потрібно навчитися жити в світі, в якому трапляються ци чорні дні… Ми лише вчимося. Це перша світова криза для цього покоління українців (з України).
January 30th, 2009 at 01:21
Поясніть будьласка, що таке “вторинне сприйняття” реклами, і що Ви хотіли сказати цим:
“Якщо не влаштувати собі, своєму бюджету такий собі bailout, то можна легко опинитися поза потребами ринку і, тоді, він виплюне тебе як непотрібне…”?
Якщо не економити, то ринок нас викине, чи навпаки, якщо відмовитись від його (ринку) пропозицій?
January 30th, 2009 at 01:40
Moses, це потрібно бачити… Покупець в сучасній північно американській рекламі дуже часто висвітлюється відвертим бовдуром, сам товар другорядний і нецікавий… Удар йде на асимітричність, на довіру, на товариське ставлення. Розрахунок на те, що слухач задумається, що у нього будуть якісь вторинні асоціації, і т.п. на психологічному рівні. Потім, звісно, мода на демократичність і простоту, яка спрацьовує для стилю одягу, але очевидно не спрацьовує в рекламі. Я вже не перший рік чую, наприклад, що канадійці розчаровані у Boxing Day, а це катастрофа для місцевого ринку, який традиційно продавав у різдвяні дні чи не половину річного обсягу продаж. Я припускаю, що таких помилок як в фінансовій системі, в рекламі, в outsourcing виведення бізнесу і т.д. накопичилося критично багато і ринок, насамперед північно-американський, цього не може переварити.
Ця фраза не є дуже вдалою, вибачаюся. Я хотів сказати скоріше, “Якщо не оптимізувати свій спосіб життя то ринок з’їсть вас як слабкого і крайнього”. З Вашого дозволу я виправлю. Дякую.
January 30th, 2009 at 01:48
Насправді до кризи ніколи не будеш готовий.
Щодо “розвинутого” світу.
Моя фірма співпрацює з декількома великими (на своєму) ринку фірмами. Так от, останнім часом я став помічати, особливо серед американських фірм, таке собі “головокружіння від успіху”. Тобто менеджмент звітував “наверх” і навіть “униз”, тобто дистриб’юторам про те, як все гарно. Але насправді було дуже багато проблем, з якими доводилося постійно стикатися: це і строки поставки, і, що найгірше – катастрофічне погіршення якості приладів, які нам надходили.
Причини для мене і для деяких інших “технічно” освічених дистриб’юторів лежали на поверхні: це суцільна економія на ключових речах, а саме, кадрах, контролі якості. Фірма перевела декілька разів виробництво з старого місця на нове, до основної штаб-квартири корпорації, яка фірму викупила. При цьому фахівців на старих місцях просто звільнили, вважаючи, що легко знайдуть фахівців на новому місці. Я розумію, що США надто розвинена країна, але я б не розкидався так кадрами. Тим більше, що управлінський апарат таки перевели.
Коли я особисто “бив в усі дзвони”, звітуючи про наявні серйозні проблеми як з якістю (кожний другий-третій прилад доводилося повертати назад), так і з конструкцією (в деяких нових приладах було припущено суттєвих помилок, яки вилазили в робочих умовах, але не були видимі в лабораторних) – частіше за все це залишалося без відповіді…
Тепер прийшла криза. Сподіваюся, що хоч вона заставить трошки змінити політику… Хоча, може бути й навпаки: знову почнути економити, причоме не на тому, на чому потрібно.
Чесно кажучи, дуже шкода спостерігати, коли за керівництво технологічною компанією беруться адміністратори з ступенем МБА, які не розуміють особливостей ані ринку, ані технологій, які вони намагаються вивести на широкий загал.
Я знаю, що втратити імідж дуже легко, але потім дуже важко буде відновлювати…
January 30th, 2009 at 11:56
дуже дякую за статтю, якраз під мій кризовий настрій :)
на жаль, поряд з фінансово-економічною кризою з’являються явні ознаки моральної кризи. це як наслідок?
p.s. автору – у першому абзаці є помилка: “Вже пару роів тому” – загубилась “к”.
January 30th, 2009 at 14:37
FredCat, сподіваюся мої міркування щодо цієї кризи якось допоможуть її пережити і читачам і самому мені. І ніякої депресії! Дякую за зауваження з помилкою, виправив.
February 2nd, 2009 at 01:40
Цікаві та “здорові” міркування.