В день інагурації президента США Барака Обами…
Наступний президент України повинен:
- Володіти мистецтвом комунікацій, бути природньо обдарованим комунікатором, вміти розмовляти просто і глибоко. Бути щирим. принаймні виглядати таким
- Знати англійську мову
- Знати і розуміти, що ми всі живемо в а) глобальному світі, б) Інформаційному світі
- Мати персональний блог і своїми пальчиками писати для нього тексти
- Мати гарну освіту
- Не починати прес конференції поки світло не буде падати під потрібним кутом (цьому можна повчитися у президента Саакашвілі)
Президент НЕ повинен:
- Знати (або пам’ятати) імена акторів в фільмі “С льогкім паром”. Принаймні розуміти, що цей фільм про наше учора
- Бути впійманим на відвертому популізмі
Ну і базові речі:
- володіти українською мовою
- не бути засудженим
on 
on 
on 
January 20th, 2009 at 03:48
- Знати і розуміти, що ми всі живемо в а) глобальному світі, б) Інформаційному світі
Дуже влучно.
- Мати персональний блог і своїми пальчиками писати для нього тексти
Мати гарну освіту
Нажаль, дуже відносне поняття. Відніс би цей критерій до другорядних. А ось цей:
- володіти українською мовою
- до першочергових. У мене якось зменшується довіра до політика, який не вивчив українську мову. Або він ледачий, або просто не розуміє й не надає належної уваги українським цінностям, а це усе одно, що чужий. Наприклад, це єдина причина, по якій би я не підтримав Віталія Кличко як політика.
P.S.: На фото Савік?
January 20th, 2009 at 03:59
Той пан був неодноразово спійманий на популізмі. Викреслюємо :)
January 20th, 2009 at 06:50
>в моїй голові з’являється такий образ, як на малюнку зверху :-)
Ойой!..
January 20th, 2009 at 11:23
Сергій, “популізм” за визначенням (див. Вікі) є принадою політиків і чиновників. Савік Шустер (на малюнку) не є ні політиком, ні чиновником, тому його не можна звинуватити в цьому. Яскравий приклад популізму українці могли спостерігати днями в Верх. Раді, коли представники ПР, БЮТ і коммі витратили 30 хв. на політичні звинувачення під час обговорення закону про захист кажанів. Врешті, з цілком нелогічний причин закон не був проголосований. Цей випадок може взяти як класичний щодо визначення популязму.
January 21st, 2009 at 15:22
Політика загравання з народом, яка “характеризується демагогічними гаслами, необґрунтованими обіцянками”, має стосунок до всякого, хто спілкується з народом і має від цього зиск. Тепер мій приклад, підтверджуваний “Телекритикою”: працюючи на Інтері в якості публічної особи, від якої залежить рейтинг=комерційна привабливість телеканалу, згаданий вами образ втягнувся в свідому ідеологічну авантюру під назвою “Відомі українці” із запевне нездійсненним гаслом “Я забезпечу прозорість і відсутність фальсифікацій”. Наслідки нам відомі й мені не хочеться проектувати таку поведінку на можливу потребу прийняття політичних рішень. Савік мені завжди здавався небезпечним цинічним легіонером, рішення якого непередбачувані (зокрема, сумнівна його поведінка під час ліквідації т.з. “старого НТВ” та позиція “зірки на замовлення”, якій непринципово на якому каналі робити інтелігентне обличчя). Отже, не годиться навіть на роль прототипа якого-небудь імовірного невідомого політика, що ти, Станіславе, міг мати на увазі. Хай там що, хочеться довіряти свою долю людям з певними принципами.
January 21st, 2009 at 16:49
radionowave, я не знаю які справжні мотиви рухають С. Шустером і ніхто ніколи не буде знати. Я бачу готовий продукт на екрані який називається Шустер-live Мені цей продукт напрочуд подобається, не гості в студії…. не глядачи в студії, а те, як С.Шустер якраз займається комунікаціями, як йому вдається інколи втекти від совка, я бачу, він намагається втекти від совка у його програмі. Я бачу, що у нього є той авторитет вдалого комуніактора. Це щось унікальне для загалом хаотично депресивного українського телебачення. Це той дар, яким має володіти Комунікатор Країни №1 – президент.