Приїхали щойно з друзями з американського міста Сіетла. Посиділи за столом, поїли різдвяних цукерок. Друзі взагалі не мають телевізора вдома і не люблять дивитися телебачення. Але я почав дивитися українське через Інтернет ну і вони через плече… “Жах, завтра зателефоную мамі у Київ, щоб вона не дивилася цей телеканал… А який це телеканал?” – запитала мене моя подруга. “Інтер” – кажу: “Найпопулярніший телеканал в Україні, а ця програма “Подробиці” це їх популярна підсумкова щотижнева програма”… Програма дійсно була якась жахлива, переповнена старими штампами і зовсім відірвана від реалій сучасного світу. Все одно… З наступаючим Новим Роком і Різдвом! :-) Пійду я спати. Яка дурниця дивитися радянське телебачення на ніч.
on 
on 
on 
December 29th, 2008 at 03:33
Один із засновників та акціонерів телеканалу “Інтер” – Перший Російський телеканал (державний). Близько 15%.
Але контролює Д. Фірташ. Тобто Росукренерго. Тобто Газпром. Тобто Кремль.
December 29th, 2008 at 03:40
І Вас зі святами, Станіславе.
Ящег – зло!
Вимагаю оптимістичного допису про Україну :)
December 29th, 2008 at 08:00
Передивився позавчора фільм пана Гофмана “Україна – Становлення нації”.
Дивіться – і буде вам оптимістичний допис!
December 29th, 2008 at 08:51
Двоє попередніх коментаторів шукають оптимізму? Не там, панове, шукаєте! Я б на місці Гофмана зняв фільм “Україна – прірва холуйства”, а на серці гидко, бридко і паскудно, бо все це реально відбувається у твоїй країні. Потрібно або чинити нову революцію, або утікати в американське місто Сіетл… Довели до ручки, а що далі?…
Цю тему пасувало б розвинути більше.
A. Z.
December 29th, 2008 at 10:11
2 подзвін – це відчувається. хоча у них бувають на Подробицях досить якісні випуски. але останній випуск був… жахливо консервативний.
2 Мозес. Я не писав тут про Україну, а про телеканал Інтер. Думаю… основна різниця між моїми постами і постами середньостатичного укр блогера в тому, що я принаймні намагаюся не узагальнювати, особливо в критиці.
2 Алексбард. Я так зрозумів, Вам сподобався цей фільм пана Гоффмана. Мені також. Він не те. щоб оптимістичний… він залишає враження, що в Україні все йде еволюційним і природнім шляхом. Що є великою правдою, насправді.
2 Андрій. А Ви якраз узагальнюєте і це те, що я не люблю. Тим більше обережніше… Хто холуй? Василь Стус? Вячеслав Чорновіл? Іван Мазепа?.. Олена Теліга?… Та навіть серед свого родичів я знайду людей з дуже незалежним мисленням і вчинками. Повірте, в американському місті Сіетл на середньостатистичного втікача чекає практично те саме, що і в Україні. Холуй знайде собі патрона і в Сіетлі, а малоосвічений нелегал буде так безпросвітно працювати миючи підлоги і бурмочучи собі під ніс нікому не зрозумілою мовою, як він ненавидить “цих американців”.
December 30th, 2008 at 01:03
“2 Мозес. Я не писав тут про Україну, а про телеканал Інтер. Думаю… основна різниця між моїми постами і постами середньостатичного укр блогера в тому, що я принаймні намагаюся не узагальнювати, особливо в критиці.”
Я не писав, що Ви узагальнюєте, тобто що пишете, що в Україні усе погано. Просто для останнього допису Ви обрали тему, де оптимізм зайвий. Останнім часом в українських новинах коїться якась істерія. Слухати або читати (я більше читаю з rss) негатив такими дозами і завжди однаково нормально це сприймати, просто неможливо. Або з глузду з”їдеш, або набудеш імунітет. Зі мною, здається, трапилося останнє. Усе здається несправжнім і неактуальним (здається тут вже я дійшов до узагальнення). Потім дивишся з вікна: світ той самий, навіть, з випадінням снігу, трошки гарніший. Машин через вузеньку вуличку пхнеться стільки, що трапляються затори (років 5-7 тому в моєму невеличкому обласному центрі такого не було), тож люди ще не пообмінювали їх на сухарі, та й гроші на бензин є. В супермаркетах червона ікра, порівняно з незрозумілою мені ціною у 330 грн. піднялася до 550, з нагоди Нового Року, і купують, купують. Це з того, що просто згадалося. І ось сусід-співробітник за плечем депресує, за курсом долара стежить і засмучується постійно. Мені це не зрозуміло, як воно його стосується, але він переконує, що усе погано.
Читав про акцію “Дістали”. Людям так погано, що вони домовилися разом погудіти сигналами авто. А мені сумно від того, що найкращі і найактивніші, можливо, українці не додумалися ні до чого більш цікавого і креативного. Тупо. Це те саме, що задавати Ющенку питання про те, як пропатчити KDE 2 під FreeBSD, після того, як роками раніше воно було задане казахському (чи узбекському) і російському президентам, до того ж з технічної точки зору питання давно втратило актуальність. Мені насправді сумно, коли усяким українським акціям бракує інтелекту.
Але Вас, Станіславе, я ні в якому разі ні у чому не звинувачую. Мої слова слід розуміти виключно як побажання, бо Ваш блог я завжди сприймаю як джерело нестандартного бачення і нестандартної оцінки України та подій, що в ній відбуваються.
December 30th, 2008 at 10:12
Moses, дякую, гарний коментар… Коментар людини, яка вміє бачити і оцінювати. Завжди наголошую – проблема №1 в Україні інформаційна, проблема підбору, подання і сприйняття інформації. Економічний спад, який зараз є і в Україні також має десь на 50% інформаційне підгрунтя, люди, громадяни і чиновники неправильно оцінюють ситуацію, панікують, охоче поширюють паніку . Це так прикро бачити зі сторони, це так відносно просто можна виправити, що просто боляче… Навіть розважальні програми насправді дуже депресивні в Україні, закритість від світових суспільних, інформаційних тенденцій… Історія також мало слугує підгрунтям для оцінок, російська інформаційна машина просто рве український інформаційний простір зі своєї сторони постійно вкидуючи технологічну пропаганду на украхнський медіа ринок… Крок в сторону від понівеченого інформаційного поля – в Україні багато речей якими потрібно пишатися, багато досягнень, нормальний вектор розвитку, правильні стратегічні рішення, йде еволюційний поступ… При цьому всьому Україна якимось чудом фактично залишається закритою (інформаційно!) на захід і українські громади досить залишаються маргінальними. Так, мало, дуже мало креативності і ніхто, схоже, не розуміє наскільки це важливо в сучасному світі. Акція “Дістали” :-) коли я почув її лідера мені стало смішно. Такий 100% лідер люмпенів, тобто креативний люмпен, ми навчилися виробляти навіть таких лідерів! :-) Еволюція продовжується, життя продовжується, в Україні і в Канаді всюди є над чим посміятися і за чим посумувати,… з наступаючими!
January 2nd, 2009 at 09:35
Вперше зустрічав Новий рік без телевізора.
Стосовно того, що російські медіа рвуть український інформаційний простір. У нас вже є цілий прошарок людей,які дивляться виключно ОРТ. Цим вони роблять ведмежу послугу самим собі , бо оманливе враження успішності російської влади спонукає декого перебиратися туди жити і працювати. Дуже швидко з’ясовується, що ОРТ бреше – все далеко не так, а подекуди абсолютно не так. Соціальний захист в Україні, порівняно з російським, – більший, російські можновладці, особливо у віддалених від центру регіонах, нахабніші та жадібніші.
Є багато дрібниць, які ми сприймаємо як даність, помічаючи тільки коли втрачаємо.
Але, попри все, росіяни вважають, що вони живуть краще українців. Їх переконало ОРТ.
І наші, ті хто не скуштував російської дійсності, певні, в Україні все погано.
Влітку росіяни переманили кількох наших спеціалістів. Хлопці б залишились в Україні, але само керівництво, лаючи на всю губу “український бардак”, пророкуючи крах економіки, їх підштовхнуло. Правда, трохи пізніше, лікті кусало, називаючи зрадниками.
Зараз, спілкуючись з одним з виїхавших, бачу наскільки змінився його світогляд, а він змінився настільки, що російське громадянство людина передумала приймати. Жартуємо: “не у той бік треба тікати”
Росія зараз відтворює гірші зразки пропаганди часів Радянського Союзу експортуючи “картинку” сусідам.
Мені, наприклад, складно назвати хоча б один Український телеканал.
January 2nd, 2009 at 12:51
Bingo! як кажуть в Америці. Це саме те, що можна оцінити… лише втративши.
Це найдурніше, що я бачив в цьому світі :-( Це те проти чого я завжди виступаю. Доводиться часто і густо виступати проти такого самознищення.
Я б назвав “24″. Зважаючи на те, що українська стрічка новин народжується з російської з додаванням паніки і депресії, то стандартним шляхом зсередини український телеканал створити практично неможливо. Потрібно міняти якість журналістики.
Доречі, в Канаді, за моїм спостереженням, більшість людей зустрічає Новий рік без телевізора. Хоча телевізор дуже популярний, але не на свята. Радянські традициї можна і повинно сміливо міняти, тому Новий рік без телевізора це скоріш за все правильно.
January 23rd, 2009 at 10:55
Пане Станіславе, відповідаючи Вам на запитання “Хто холуй?”, наведу простенький приклад із життя. Мій добрий колєга зі Станиславова, який дуже любить і вірить в Україну, якось, у кінці 2008-го року, поїхав на програму “Свобоа на Інтері” – то була його давня мрія. По поверненні, він цілковито змінив своє ставлення до всього, що відбувається довкола. Виявляється, перед програмою, провели анкетування авдиторії, і людей, які мають вищу освіту (він кандидат наук) посадили на задні ряди, а на передні – пролетаріїв. Притому, (тоді програму вела Богословська) попередили, що питання політикам можуть задати лише ті, хто сидить не передніх рядах!!!
Вкінці програми, редактори вибрали якогось йолопа – Івана, що спустився з гір, – дали йому мікрофон і він по складах (! ! !) із листочка заледве прочитав запитання (напевне, заготоване редакторами програми заздалегідь – це залишилось невідомим). Під бурхливі кепкування і насмішки політиків, ощасливлений Іван (його ж показали по ТБ), дурнувато поплівся на своє місце.
Так от, тепер я узагальнюю (нехай вам і не подобається): 1. маємо справу з відвертим випадком холуйства, 2. незалежна думка освідчених людей нікому не потрібна, 3. так живе уся країна, нажаль…
A. Z.