Вже два рази в моєму житті мені доводилося працювати разом з дітьми співзасновників (інвесторів) компанії. За моїм спостереженням працювали вони більш… натхненно ніж усередньому інші. Завжди готові до over time (залишитись після роботи), завжди енергійні і, що особливо, в роботі завжди уважні до деталей. Ось це останнє мекі відразу впало в око. Чому дитина власника фірми настільки уважна до деталей бізнесу на роботі? Середній працівник може бути генієм у своєму фаху, може бути вбивче працьовитим, може бути чудовим team player (здатний до командної роботи), може бути природженим project leader, але ІМХО рідко хто такий уважний до деталей бізнесу як син/дочка хазяїна.
Перше пояснення, яке приходить в голову: “Вони просто більш зацікавлені, працюють то на себе”. Це не так, бо всі працівники на підприємстві з сучасним менеджментом (саме на таких я працював) зацікавлені. Зацікавлені показувати кращі результати, у кар’єрному рості принаймні. Тоді я зрозумів, що ще відрізняє працівника який приходить з “цехової родини” та ще й з родини яка знайома з найвищим фінансовим менеджментом підприємства. Вони – обізнані. Діти керівництва компанії, співвласників бачать повну картину, всі інші часто ні, бачать лише якусь ланку процесу. Незрозумілі рухи менеджменту, незрозумілі пріоритети фінансування проектів, а в деяких (дикунських) випадках незнання (непрозорість) фінансового стану підприємства робить тебе працюючим в акваріумі. Відкритий океан бізнесу незрозумілий для більшості працівників. Це призводить до того, що працівник замикається на фаховому розвитку без усякої зацікавленості в бізнес розвитку. Ніякі Performance Appraisal раз на рік, коли менеджер сідає з тобою 1:1 щоб поговорити про бізнес відверто, не врятують ситуацію. Навіть публікація на веб сайті фінансової звітності хоч і крок в правильному напрямку, але недостатньо.
Найчастіше це виглядає так, що працівнику наче трохи привідкривають бізнес, але “не впускають в родину”. То як впустити в родину, як досягти симпатії до “власної” корпорації та так, щоб очі працівника блишали на роботі. Наприкклад один з моїх роботодавців, лідер світового ринку ІТ DELL Corp. заохочує працівників купувати shares (долю в бізнесі). І робить це не лише вигідним (фірма збільшує те, що ти вклав), а й технологічно це просто: на відстані кліку мишкою у Інтранет. Share Management на DELL це насправді настільки просто для працівника, що одного разу неправильно натиснувши мишкою я перевів туди всю свою зарплату за два тижні :-) Досвід був цілком позитивний: зарплату повернули назад але я сам отримав досвід наскільки просто я можу стати співвласником DELL. Також на цій самій фірмі зовсім не зайвими були регулярні мультимедійні приезентації з деталями рішень, які приймаються найвищим менеджментом. При тому, що цей роботодавець був далеко не найщедрішим на зарплату лояльність до нього працівників є доволі високою.
Я думаю, що майбутнє за максимальною прозорістю компаній. Обізнаність рядового працівника з детялями бізнесу має наближатися до обізнаності з ним родини вищого менеджменту компанії. Це неважко донести до працівника за допомогою Intranet. І не лише мовою чисел, але й витратитися на простенький фільм – інтерв’ю з топ менеджментом, якісь інші сюжети, які в популярній формі показують реальний стан речей. Саме реальний стан речей, а не замилювання очей. Тим більше, що намалювати веселкову ідилію для insider практично неможливо.
ПС. Цей текст написаний як гостьовий пост для www.management.com.ua Втім довелося створити нову категорію “Бізнес” на своєму блозі
Схожі публікації:
- Шукаю інформацію, поради про с/г бізнес в Україні
- The Half-Напів епізод №4. Бізнес
- Інженерія бізнес рішень зменшить вірогідність криз у майбутньому
- е-Магазини в Україні: Коротка історія швидкого е-Розчарування
- Якісно про бізнес на укр. радіо
(3 votes, average: 4.67 out of 5)
Loading ...
October 29th, 2008 at 02:07
Українським компаніям, на мою думку, до усвідомлення таких проблем у менеджменті ще рости й рости. Нажаль.
Мене, наприклад, нічого не мотивує робити на моїй теперішній роботі більше, ніж необхідно. Хоча, дайте подумаю… так, абсолютно нічого.
October 29th, 2008 at 07:09
Ну нарешті. Відверто кажучи, я вже зачекався публікацій на цьому блозі. І хоча в рубриці “бізнес” поки що тільки одна публікація, якщо Ви продовжуватимете у тому ж дусі – сама рубрика обіцяє бути дуже цікавою.
Оффтоп: у Вас чомусь неправильно відображаються дати. Наприклад, написано, що ця стаття опублікована у 2007-му році. Мабуть якісь налаштування у адмінці неправильні.
October 29th, 2008 at 08:00
Moses мотивація робітників це світова проблема, не лише українська.
Jarofed, дякую за підказку з датою. Я поки що не розумію, в БД правильний time stamp стоїть. Подивимось.
October 31st, 2008 at 10:22
[...] Погляд на бізнес з того боку акваріуму. Надзвичайно цікава і влучна стаття Станіслава, яку він написав спеціально для публікації на Менеджмент@БЛОЗі. Чому власники акцій компанії завжди поводяться інакше, ніж наймані співробітники і завжди з увагою ставляться до найдрібніших деталей? Чи не тому, що від їхньої діяльності залежатиме благополуччя їхнього ж дітища (а не чужої компанії)? Словом, читайте. Дуже багато цікавих спостережень. [...]
October 31st, 2008 at 10:57
over time, team player, project leader — інтуїтивно зрозумілі і лаконічні терміни. В українській мові таких нема. Не виникає потреби з нашим низьким рівнем.
October 31st, 2008 at 11:58
2 Chugylo: В багатьох мовах світу такі словосполучення лише народжуються, це відносно нові словосполучення і для консервативних мов це “бере час” як кажуть канадійці. Залежить від нас наскільки креативними ми хочемо бути і придумувати, використовувати українські аналоги або вживати оригінальні англійські.
October 31st, 2008 at 12:50
не впевнений щодо over time, але щодо інших:
team player – командний гравець
project leader – лідер проекту
по-моєму цілком влучні відповідники
November 8th, 2008 at 05:44
Так, обызнаність ключове слово, чому родичі більш ефективні працівники. Інше – довіра, яка виникає тільки коли люди довго один одного знають. Далі – з дитинства звичка до певної (родинної) ієрархії. Ну і накінець – безальтернативність. Щоб там не було, але навіть якщо ти йдеш від бізнеса сім’ї, ти залишаєшся в сім’ї.
Багато речей ви визначили правильно, але в одному помилились. Майбутнє не за відкритістю компанії щодо найманого працівника, майбутнє саме за сімейними компаніями. Навіть більше, за компаніями-сім’ями. Відносно невеликими, без найманої праці, високоавтоматизованими сімейними виробництвами.
December 12th, 2008 at 11:55
[...] уже якось звернув увагу в коментарях на блозі Станіслава Настенка, що в [...]
December 13th, 2008 at 07:51
Мабуть таки вставлю свої п’ять копійок.
не впевнений щодо over time, але щодо інших:
Заздрю, бо у нас широко використовується вувалось до кризи російське “свєрхурочниє работи”,
є ще українське “понаднормова праця”, але поки що не прижилося.
Не сказати б зайвого,
Я думаю, що майбутнє за максимальною прозорістю компаній. Обізнаність рядового працівника з детялями бізнесу має наближатися до обізнаності з ним родини вищого менеджменту компанії.
У компанії, яка через офшори ховає прибутки це навряд чи реально :((( , якщо для Канади це буде злочинна діяльність, то припускаю, для України звичайна практики. Знати всі деталі такого бізнесу не маю ні найменшого бажання. Волів би навіть не здогадуватись .
December 13th, 2008 at 12:07
Іванко, в оффшорах пацюють компанії з усього світу, в тому числі з Канади – це легально. Звісно багато залежить від бажання самого працівника знати більше ніж його відповідальність. Але принаймні деякі великі комнанії заохочують знати більше про компанію.