Comments on: “Do You Have Some Potato To Sell?”

By: Андрій Рущак

Андрій Рущак — Sun, 13 Apr 2008 18:49:46 +0000

Станіславе, дякую за відповідь!

By: Kudlatiy

Kudlatiy — Sun, 13 Apr 2008 10:48:13 +0000

З Миколою АБСОЛЮТНО згоден! Don`t worry, be happy! Буде день, буде їжа!

By: Стрєбков Микола

Стрєбков Микола — Sun, 13 Apr 2008 06:35:14 +0000

І ще слово про мову: мова – це інструмент. Не володієш сам – найми когось. В мене є доля в невеличкому сміттєпереробному заводику, директором на якому колишній афганець. Англійської не знає. Але коли потрібно було провести перемови з американцями, жодних проблем не виникло: подзвонив в контору, яка надала професійного перекладача і прийшов на перемови з власним перекладачем.

Короче, не панікуйте :-)

By: Стрєбков Микола

Стрєбков Микола — Sun, 13 Apr 2008 06:11:48 +0000

Станіславе, я абсолютно не бачу причин для паніки :-).

Які мильні опери? В мене (я програміст) пацани в 16 років пишуть складні захищені розподілені системи. В колеги студенти на першому курсі пишуть власні реалізації алгоритмів генетичної оптимізації. За це сьогодні платять непогані гроші люди з усього світу.

Звісно, не всі молоді можуть робити подібні речі. Не у всіх є до цього стимули та бажання. Але таких багато, повірте. Я думаю, Ваша проблема в тому, що нормальних людей в Україні по телевізору не показують :-)

І ще: люди завжди сиділи, сидять і будуть сидіти в кіосках. Молоді там є, але розумних серед них небагато, повірте мені.

By: Станіслав

Станіслав — Sun, 13 Apr 2008 01:54:15 +0000

>Не треба драматизувати

Я не драматизую, Микола. Я панікую! :-) Які перекладачі?.. Які “або ще щось”? Я говорю про реальний світ з його (нарешті) реальними проблемами.

Проблеми, які висвітлюють в російських серіалах – це наше вчора. Я хотів би, щоб по національних каналах, по всіх відразу, вийшов якийсь дядько з обличчам сповненим серйозності і довіри, і прокричав: “Ці рейтингові опери – це вчора! Soit reelle… Be real… Станьте реалістами…”

Подивіться скільки розумних і молодих сидять в кіосках комерційних. Що вони там роблять? В світі повно роботи і грошей, Україна в центрі світу, сполучення по суші, морю і повітрю, та тут має бути другий Сінгапур! Але Сінгапур не в Україні і в Сінгапурі всі знають англійську.

By: alexbard

alexbard — Sat, 12 Apr 2008 22:21:10 +0000

З великим задоволенням прочитав цей допис, але теж маю питання: а що зміниться? Я працюю не в великій фірмі, але кожен день спілкуюся англійською і не відчуваю бар’єру. За плечима вже і встановлення контактів із зовсім незнайомими фірмами з США, Німеччини, Японії, Китаю, Тайваню, Кореї. А також переговори як телефоном, так і особисті. Мене вчили англійській за тими ж самими підручниками, що й інших. Просто в один момент я для себе вирішив, що мені мова потрібна для спілкування. Тепер англійська заважає вивчати інші мови: просто легше і швидше вирішувати проблеми по роботі англійською мовою, якою я деякою мірою володію, ніж, наприклад, німецькою, яку я таки ще намагаюся вивчити…
Щодо успішності та конкурентоспроможності: як і в чому? Однієї мови для успішності недостатньо. Треба ще й бути спеціалістом у своїй справі. А в Україні я зітнувся з тим, що сучасні технології на належному рівні можна опановувати хіба що в сфері ІТ, і то, по більшості в тому, що стосується програмування. Решта – це те, в чому ми відстали більше, ніж на 17 років незалежності, і що доводиться постійно по крихтах виловлювати із закордонних джерел та особистого спілкування. Лише базова класична фундаментальна освіта зараз майже нікого не цікавить, хоча вона й дозволяє швидко опановувати суміжні галузі. Але всі вимагають вже готового спеціаліста…

By: Станіслав

Станіслав — Sat, 12 Apr 2008 22:15:05 +0000

Андрій, мова не лише про СОТ, хоча формальний вступ до СОТ це ознака того, що двері вже привідкрилися. Я не знаю яку пігулку з’їсти, думаю пігулка не допоможе.

Я спробую зайти з іншої сторони. Я бачив зблизька офіцерів польської армії до і після вступу в НАТО. Так склалося, майже випадково, але я з ними перетинався у Польщі наприкинці 80-х минулого сторічча і другий раз минулого року. Припустимо, що НАТО це такий собі військовий СОТ (а так воно по суті і є). ДО це були досить розвалисті особи, які ходили з перевантаженими обов’язком обличчами і робили розумний вигляд намагаючись рівно тримати спину… ЗАРАЗ мені було боляче на них дивитися. У них обличча і поступ важко працюючих людей! І вони дійсно важко працюють. Уявіть, вони в свої 30 чи 45 років вчать англійську з завзятістю, як прищаві студенти на сессії, вони вже не ходять, вони майже бігають. Я не знаю, що там у них відбувається всередині армії, але це зовсім інші люди з зовсім іншою поведінкою.

В принципі, Андрій, Ви мені поставили важке запитання. Відповіддю на Ваше пряме питання мала б бути повсякденна робота соціологів, журналістів і чиновників, які мають професійно перейматися трансформацією пост-радянського суспільства. В вашому конкретному випадку все буде залежати наскільки конкретно ваше підприємство інтегрується, переорієнтується на новий практично безмежний ринок… Але і не це головне. Більше або менше спочатку, скоріше або раніше глибоки зміни торкнуться кожного українця. І повірте, мовне питання стане з новою гостротою. Але це вже буде питання про зовсім іншу мову :-)

By: Андрій Рущак

Андрій Рущак — Sat, 12 Apr 2008 19:20:59 +0000

От я не розумію, що зміниться для мене як найманого працівника із вступом у СОТ. Англійську знаю, але все-одно не розумію. Що мені зробити і яку піґулку з’їсти, щоб зрозуміти, Станіславе?

By: Станіслав

Станіслав — Sat, 12 Apr 2008 16:34:51 +0000

В будь якому разі починати потрібно з себе. От особисто я готовий до України в СОТ :-) або… майже готовий, все одно ще вчу місцевий ринок і його правила. Звісно, в Україні буде своя специфіка, буде національне законодавство, яке захищатиме українську мову на робочому місці і місцевих виробників до певної міри. Подивитися хоча б на той самий Квебек, де при всій його інтегрованості “по вуха” в глобальну економіку і англомовні національні економіки Канади і США, місцеві виборці визначають практитчно все, що стосується мови і національного комфорту.

Мені здається присутності англомовних ЗМІ в кабельних мережах, двомовних теле-проектів, українсько-англомовних радіоканалів було б досить на цьому етапі. Меі здається, що зараз потрібно показати, що “англійська це практично” і що це зовсім не синтетична мова для співання поп музики. Ну і звісно, потрібно самому занурюватися щодня у мову хоч на 15 хвилин і диверисифікувати джерела інформації.

By: Moses

Moses — Sat, 12 Apr 2008 12:59:03 +0000

Вивчити іноземну мову не так просто. Навіть при наявності теоретичних знань які ніби-то дає школа, не бувши у оточенні носіїв тої мови важко перейти мовний бар”єр, коли окремі слова невимушено складаються у речення. У школі я вчив англійську досить не погано, плюс самостійно вивчав. Зараз я можу зрозуміти сенс статті/твору середньої складності, що дозволяє мені користуватись англомовними матеріалами або перекладати з англійської, проте вербально спілкуватись англійською боюся я б не зміг. При наявності часу і бажання з двох сторін, думаю можна було б порозумітись, але це не зовсім розмова. Інша справа, коли ти занурений в середовище, де англійською спілкуються. Гадаю місяць-два і можна було б говорити. Але чи багато в Україні людей мають таку нагоду? Гадаю ні. Тож не думаю що хтось тут буде вчити мову, взявши до уваги європейські тенденції, хоча може це було б і правильно.
Згадав випадок у тему. Мені 10 років і я приїхав у село. Місцеві хлопці мене міського хотіли розвести на цукерки. Так і казали “винеси цукерок”. Оскільки української я навіть ніколи, здається, не чув, то те що вони казали мені було зовсім не зрозуміле. Тож незнання мною одного слова зіграло вирішальну роль у тому, що цукерок від мене ті хлопці тоді так і не отримали :)