Літак перевіз мене через гори за якісь 80 хвилин з засніженого Едмонтону до зеленого Ванкуверу. Цей контраст кольору, контраст між теплом океанських течій і прохолодною правильністю прерій зробив свою справу: я легко закохався у це місто. У Ванкувері дуже приємно бути, недарма він у трійці найкращих для життя міст. Я ходив по його мокрих від дощу тротуарах, робив фото, спілкувався з випадковими перехожими, гладив рукою холодні океанські хвилі… Це вже третій раз в Ванкувері, але вперше ось так, зі снігу в дощ. Я спробую зробити про це черговий подкаст. Продовження буде.
Мої фотографії міста
Загальна інформація про Ванкувер на укр. Вікі
(No Ratings Yet)
Loading ...
Loading ...
March 19th, 2008 at 9:14 am
Ванкувер - дуже красиве місто! Мені теж сподобалось. Не розумію чого від того Сан-Франциска балдіють?
Доречі багато голівудських фільмів знімають саме там.
March 19th, 2008 at 1:02 pm
Іноді важко усвідомити те, як наш настрій, погода, чи є на деревах листя, чи немає та безліч невеличких дрібниць “створюють” наше враження про міста, де ми побували проїздом або недовго. Іноді питаєш себе, а як то провести тут дитинство, життя… Та все що ми маємо - день тлумлень по вулицях, годину в очікуванні потягу, вид із вікна автобуса… стоп-кадр в масовій сцені у нетвоєму кіно.
Не пам’ятаю, чи то якась телепередача, чи то описи з оповідань Ю.Андруховича, але якось мені полюбилося місто Прага. Мабуть це перше місто, яке я б мріяв відвідати. І як мені дивно було чути ремарку одного незнайомого, який щойно звідти повернувся… точно фразу не запам’ятав, але щось було принизливо-невиразне.
А можливо хороші люди бачать гарне, злі - погане.
У Кіровограді сьогодні теж можна було побачити і відчути крупний рясний сніг, дощ, зовсім весіннє сонце, холодний пронизуючий вітер. І все це в одному місті. Поки Ви мандрували через гори, у нас тут мандрує погода.
March 19th, 2008 at 9:02 pm
Так, Moses, мандруюча погода це також явище :-) Але я не вірю в красиві-самі-по-собі міста. Я ось так не можу, наприклад, прочитати і закохатися в місто. Якби не зупинилася дівчинка азіатка біля мене, коли я розглядав якусь будівельну ямку і не запропонувала показати куди перенесли зупинку автобуса, я б вірив тим, хто каже, що “в Ванкувері забагато азіатів”. Якби жіночка, яка проходила повз мене з чоловіком під руку не кинула голосно і весело, так, щоб я почув “А ми тожє с Украіни”, коли я розмовляв українською по мобілці, я б повірив тим ,хто каже, що “в Ванкувері забагато імігрантів”. Якби не було десятка приємних коротких розмов з продвацями, з водіями автобусів, з дівчиною, що співає на вулиці… Ванкувер би ніколи не отримав мого компліменту, нехай би там яка не була погода, природа і архітектура. А так він отримав. Це як моя поїздка у 2001-му до Львова, коли я тікав вночі з цього прекрасного міста, щоб упаси Боже, мені не зіпсували той прекрасний настрій, який мені подарував Львів.
March 22nd, 2008 at 2:58 am
Цікаво. Цього тижня можна було потрапити із (відносно) зеленого Києва до засніженого Києва, не використовуючи ніякого транспорту.
March 22nd, 2008 at 9:10 am
FireOn, напочатку весни хочеться якраз навпаки, щоб зі снігу у зелене :-)
До речі, на podcaster.org.ua вже з”явився мій Подкаст №4 про цю подорож до Ванкуверу.
March 22nd, 2008 at 11:37 am
Станіславе, я згоден, я просто констатую факт.
До речі, подкаст я прослухав навіть раніше, ніж прочитав пост.