Це мій переклад з англійської однієї статті по основам майстерності фотографії, яка мені здалася геніальною у своїй простоті і інформативності. З цією статтею я започатковую новій підрозділ у своєму журналі – “Фото”.

Хоча стаття посилається у прикладах лише на моделі Canon, цю статтю корисно прочитати всім власникам фотоапаратів, особливо тим початківцям фотографам, хто як я прибав свою першу напівпрофесійну камеру. Ще, я додав у дужках від себе деякі коментарі.

Отже, власне і сам переклад статті пана Білла з штату Нью Йорк, яку він опублікував на звичайному форумі фотографів.

Давайте почнемо з початку… з самого початку

Є 4 основних “установки” які виставляються (автоматично чи вручну) коли ви робите будь яку фотографію з будь якою фотокамерою. Найпростіші камери втановлюють всі або майже всі установки автоматично, але якщо у вас Canon DSLR (або подібна камера) то це повнофункціональна SLR камера, яка дозволяє вам вибирати між цілковито автоматичним і цілковито ручним режимом.

Перша установка це ваша фокусна відстань (Focal Length англ.) Цей параметр відповідає за здібність лінзи наближати, або за “zoom”. Є два типи лінз відносно цього параметру. Власне zoom-лінзи, які дозволяють гратися зі збільшенням об’єкту. Візьмемо для прикладу популярну Canon 18-55 лінзу. 18-55 означає, що цілком “відкотивши назад” зум на найширший кут зору фокусна відстань буде 18 мм, а максимально “наїхавши” на об’єкт, тобто зменьшивши до мінімума кут зору ця лінза матиме фокусну відстань 55 мм. Інший різновід лінз, які оцінюються за фокальною відстанню є так звані “прайм” (prime англ.), або “первинні” лінзи, (або в Україні ще кажуть “фікси”, тому, що фокальна відстань фіксована). Є великий вибір “прайм” лінз за фокусною відстанню, але ви не можете гратися з zoom на цих лінзах… Ви маєте або підходити до об’єкта, або відходити від нього, щоб отримати той масштаб в кадрі, якого ви хочете.

Другий параметр це чутливість, або ISO. Йдеться про чутливість числового датчика фотокамери (або плівки у плівочних апаратів) до світла. Чим більше чутливість тим більш фотоапарат готовий до роботи у темноті. Якщо взати ту саму інтенсивність світла, то фотографії зроблені з більшою чутливістю будуть зафіксовані датчиком швидше ніж ті, які зроблені з меньшою чутливістю. ISO на більшості камер Canon DSLR переключається збільшуючись у рази. Це означає, що кожний наступний крок у збільшенні чутливості (100; 200; 400, 800, і т.д.) удвічі зменьшує час, який необхідний для числового датчика (або плівки) щоб увібрати світло від зображення. І навпаки, якщо ви зменьшуєте чутливість залишаючи всі інші параметри тими самими, то кожний крок ISO униз буде вимагати вдвічі більшого часу відкритого затвору камери. Здавалося б тепер, що найпростішим рішенням було б завжди тримати чутливість максимальною… А ні, чутливість у числовій камері нарощується за рахунок накачування енергії у датчик-сенсор і від цього на фотографії можна побачити шуми. (У плівочних камер плівка з більшим ISO дорожча і також, можна спостерігати зменьшення контрастності фотографії завдяки оптичному ефекту розсіювання) . На старих Canon DSLRs можна спостерігати значну різницю у зашумленості фотографії між ISO 200 and ISO 800. Тому для числових камер ідеально використовувати якраз мінімальну чутливість в залежності від того, наскільки освітлений об’єкт зйомки – ви отримаєте найчистіші фотографії з найгладкішими краями.

Третій важливий параметр це Витримка (Shutter Speed, англ.). Витримка це час, на який ви відкриваєте свій датчик для світла з об’єкту. Ви людина, ваше тіло не кам’яне і ваше тіло буде вібрувати під час зйомки. Також об’єкт, чи то буде людина, чи то листя, чи птахи будуть рухатися, поки ви робите знімок. Саме тому, час який ми тримаємо затвор камери відкритим має бути настільки мінімальним, наскільки можливо. Чим швидше затвор відчиняється і зачиняється тим менше ви розмиєте ваш знімок.

Швидкість затвору на вашій камері може бути нанесена у вигляді в секундах (напр. 1″) або долі секунди (напр. “500″ відповадає 1/500 сек). У другому варіанті виходить, що чим більше число, тим меньший час датчик відкритий до світла.

Важливо запам’ятати, що збільшуючи фокусну відстань ви експоненціально збільшуєте амплітуду дрижання камери. Якщо ви коли небуть дивилися у бінокль, то ви спостерігали наскільки чутливі ці збільшуючи зображення пристрої до дрижання в руках. Те саме справедливо і для 300mm лінз, картинка в яких дрижить набагато сильніше ніж у 50mm лінз. Існує одне загальне правило у мистецтві фотографії яке говорить, що ви маєте завжди виставляти витримку більшу, ніж знаменник у дробу 1/фокусна відстань лінзи. Отже, якщо ви знімаєте з лінзою 200mm то ваша витримка має бути як мінімум 1/200 або швидша. Це правило було встановлено давно, ще для 35mm камер. Сучасні числоіф камери, як Canon D30/D60/300D/350D/400D/10D/20D/30D мають “параметр обрізання” (crop factor, англ), про який ви можливо чули. Датчик на числових камерах зазвичай меньший ніж плівочний …. а коли так, то ваш датчик сприймає дещо обрізану частину від того, що пропускає ваша лінза. Подивіться у тех. характеристиках камери, crop factor дорівнює 1.6 у наведених вище напівпрофесійних камер Canon. Професійні камери Canon 1DS і 5D не мають обрізання взагалі. Отже, якщо ви маєте параметр обрізання 1.6 то для 200мм лінзи розрахунок мінімально рекомендованої витримки корегується так: 1/(200 * 1.6) = 1/320 сек.

Загалом, тримаючи в руках (не на штативі) свою камеру намагайтесь не виставляти витримку нижче 1/60 сек* з будь якою лінзою. Часом така швидкість недосяжна при слабкому освітленні… але виставивши витримку 1/10 і випивши пляшку коли не очікуйте чіткого знімку на протязі години. Також, часом потрібно виставляти повільний затвор, якщо застигла картинка це не те, що вам потрібно.

Четвертий параметр це ваша діафрагма (aperture, англ.). Вже поговоривши про контроль того, наскільки камера чутлива до світла, як довго світло падає на сенсор, слід поговорити про контроль СИЛИ світла, що падає на датчик (сенсор). Діафрагма це щось як двері, що встановлені всередині лінзи. Уявіть собі круглі двері в космічному кораблі з дешевого пригодницького фільму, які відчиняються з центру до країв. Інтенсивність світла, яку діафрагма пропускає через камеру виміряється параметром, що називається “F stop”. Чим меньше це число, тим більше відкриті двері. Чим більше F stop, тим меньше дірка в дверях і меньше світла ми впускаємо всередину.

Коли ми говоримо про фото зроблено з відкритою діафрагмою, ми говоримо про те, що діафрагма була відкрита на максимум, з найменшим числом F. Очевидно, що це завжди гарна ідея мати лінзу, яка пропускає якомога більше світла до датчику (сенсора). Це дозволяє виставити найскоршу швидкість затвору (витримку) тому, як на датчик попаде досить світла за коротший час. Також у такому разі не потрібна висока чутливість сенсора і можна виставити низький рівень ISO отримуючи високу контрастність знімку. Тому, тут багато залежить від самої лінзи, скільки світла вона може пропустити по своїй конструкції (яке у неї число F).

Є два різновиди лінз з максимальною діафрагмою. Лінзи з фіксованою діафрагмою (Constant Aperture lenses, англ) … на яких як не змінюй фокусну відстань (zoom) максмальна діафрагма залишається незмінною. Наприклад Canon 70-200mm F4 лінзи тримають F/4 незалежно чи ви виставили фокусну відстань 70mm або 200mm, або якусь посередині.

Інший різновід лінз (залежної діафрагми) змінюють діафрагму зі зміною фокусної відстані. Стандартні лінзи, що йдуть в комплекті з Canon 18-55mm F/3.5-5.6 одні з саме таких лінз. На відстані 18mm найнижча діафрагма, яку можна виставити це F/3.5 … на 55mm найнижча вже буде F/5.6 (лінза пропускає менше світла). Причину у внутрішній конструкції лінзи, що також відбивається на розмірі лінзи і її ціні.

Отже, в ідеалі тримаємо лінзу з відкритою діафрагмою (отримуємо більше світла), тримаємо витримку мінімальною (уникаємо розмитості знімків “завдяки” дрижанню) і тримаємо чутливість ISO датчика якомога нижчою (гарна контрастність). Маємо дві проблеми з такою ідилією.

Перша проблема проста. Лінзи фізично не завжди найкраще працюють з відкритою діафрагмою. Є багато аспектів оптики які впливають на якість картинки, але кожна лінза поводить себе по різному на різній величині діафрагми. Настійлива порада, після того, як ви зрозумієте настройки камери і всі комбінації ціх настроєк, ви витратите час випробовуючи вашу власну лінзу на роботу на різних установках діафрагми опановуючи плюси і мінуси роботи на кожній ділянці її збільшення.

Інша проблема це контроль глибини контрасту (глибини простору що відображається різко). Гаразд, це питання вимагає уваги. Якщо ваша голова вже болить від прочитаного вище зупиніться тут, додайте у Вибране цю статтю, перепочиньте і поверніться пізніше.

Досі тут?

OК. Глибина оптичного контрасту означає відстань від вашої виставленої точки фокусу до точки за нею, яка ще знаходиться “у фокусі”. Тут є чотири речі, які впливають на глибину фокусу.

Найперше це розмір датчику (сенсору) або плівки. З цим просто, бо хіба що ви купите іншу камеру, ви не можете змінити це. Маючи абсолютно одинакові аксусуари і установки 35mm камера буде мати іншу глибину фокусу.

Другий фактор це відстань до об’єкту. Це легко побачити. Подивіться у фото альбом. Знайдіть якийсь пейзажний знімок. Можливо гори, можливо загальний план міста знятий з вежі… неважливо. Якщо це добротно зроблено (без дрижання і не пересвічено) я готовий поставити свої гроші на те, на сотні метрів дерева, трава, будівлі “у фокусі” і тому можуть бути легко розпізнані. Тепер знайдіть іншу фото з обличчам крупним планом, подивіться що там діється за декілька метрів за ним,.. ви можливо навіть не зможете розпізнати що там. Як на ось цій фотографії (натисніть щоб збільшити).

Переконайтеся, що хоча його очі в фокусі, його вуха вже ні. Нехай це фото спеціально підібране, щоб показати як відстань впливає на глибину фокусу але сенс в тому, що навіть, якщо б він стояв у 3-х метрах від мене, а не в 30 см як на цій фото, все одно отримати більшу глибину різкості було б неможливо з цією конкретно лінзою.

Третій аспект, що впливає на глибину фокуса це фокусна відстань лінзи. У двох однакових камер та, яка має більшу фокусну відстань буде мати тонкішу глибину контрасту. Тобто, якщо ви “відкотили” вашу стандартну 18-55мм лінзу на мінімальні 18mm то глибина контрасту буде більшою ніж, якщо ви викрутили лінзу на всі 55 мм.

Ну і знвісно, четвертий аспект, що впливає на глибину контрасту (фокусу) є виставлена діафрагма. Чим меньше число F (тобто чим більше світла) тим тонкішиа глибина контрасту. На картинці зверху я використав “найшвидшу” свою лінзу (швидка означає, що у неї фізична здібність пропускати багато світла) і знімав у режимі з цілком відкритою діафрагмою {найнижче число F для цієї лінзи F/1.8}.

Загалом первинні (prime) лінзи є швидшими (і пропускають більше світла) ніж лінзи з zoom у тому ж самому ціновому діапазоні. Це все пояснюється тим, що ці лінзи мають всередині меньше механіки (меньше механіки = більший простір = більше світла).

Деякі технічні штучки:

Стандартні величини діафрагми такі: F/1.0 – F/1.4 – F/2.0 – F/2.8 – F/4.0 – F/5.6 – F/8 – F/11 – F/16 – F/22. Так само, як кожен крок чутливості (ISO) переключається за правилом х2, схожив чином з кожним кроком стандартної шкали діафрагми інтенсивність світла збільшується або зменьшується вдвічі. Наприклад, інтенсивність світла через лінзу з діафрагмою F/4 є точно в два рази меньшою ніж на наступній ділянці – F/2.8.

Більшість камер Canon DSLR втім здатні переключати діафрагму з точністю х1/3 до стандартних. Наприклад з лінзоб Canon 50mm 1.8 камера Digital Rebel може переключатися так F/2.0 – F/2.2 – F/2.5 – F/2.8…

Подивимось на камеру зверху. Кожен, хто має DSLR і хоче отримати контроль над своїми знімками повинен використовувати камеру в одному з чотирьох (знову чотирьох!) режимів: P, Av, Tv або M (це у Canon, а у Nikon це: P, A, S, M.)

P – програмно керований режим (від Program mode, англ.). Найперше це говорить камерів, що у вас серйозні наміри щодо ручного управління нею. Ви можете встановити ISO чутливість (чого камера не дозволить вам зробити в жодному автоматичному режимі), також можете виставити витримку і діафрагму. Камера не викине вам автоматично екран спалаху, якщо ви її про це не попросите в установках В режимі “P” камера сама підблаштує діафрагму для вас користуючись власною логікою і потім так само витримку. Єдине не буде підлаштовувати чутливість. Натисніть наполовину основну кнопку (shutter) у режимі “P” і камера покаже, яку витримку і діафрагму вона збирається встановити для об’єкту на який вона спрямована. Якщо ви не хочете такі установки, покрутіть валик поруч з цією кнопкою і камера почне перебирати комбінації діафрагма/витримка до тих пір, поки ви не зупинитесь на уподобаній.

Av – режим з визначеною діафрагмою (Aperture priority mode, англ). Встановивши на колесику цей режим ви примушуєте свою камеру працювати з визначеною діафрагмою. Камера ж добирає витримку до цієї діафрагми автоматично. Цей режим найкращий зокрема для зйомки при низькому освітленні і ви знаєте, що найперший спосіб боротися з нестачою світла це якраз зменьшивши показник діафрагми (відкривши її) Також цей Av – режим найкращий, щоб працювати з “швидким затвором”, адже, як зазначалося, найбільша витримка у лінзи з максимальною діафрагмою. Цей режим також найкращий і найшвидший, коли ви хочете контролювати глибину контрасту. Просто повертаючи колесико на декілька кліків вправо і вліво ви вже можете контролювати глибину фокуса.

Tv – програмування відносно витримки (Shutter priority mode, англ). В цьому режимі ви задаєте камері яка швидкість затвору вам потрібна і тепер камера сама добирає відповідну діафрагму. Можливо ви знімаєте баскетбольний матч і, з власного досвіду вам відомо, що найкращий режим, щоб підкреслити на фото траекторію м’яча буде 1/60. Просто встановіть витримку 1/60 і камера сама підбере в режимі Tv потрібну діафрагму. Можливо ви знімаєте автогонку і ви хочете встановити швидкість затвору (витримку) настільки великою, щоб здалося, що колеса авто не обертаються: вам доведеться поексперементувати з витримкою для досягнення правильної швидкості, потім зафіксуйте в режимі Tv витримку і дайте камері підібрати для вас діафрагму.

M – цілком ручние програмування (fully manual mode – англ.). В цьому режимі камера нічого не добирає і нічого не компенсує. Ми мали колись дискусії про переваги про M програмування порівняно з Av/Tv і дійшли висновку, що обидві сторони мають свої переваги. Це дуже цікава дискусія і ви знайдете її тут (англійською).

У двух словах. Візьмемо якийсь окремий об’єкт, поставимо камеру в Av режим, скажімо у вас лінза Canon 85mm F/1.8. Ви хочете досягти мінімального шуму, адже збираєтесь друкувати фото у великому форматі, отже ставите ISO 100. Вам потрібна чітка фотографія, тож ви збільшуєте витримку до F/4. Ви наполовину притискаєте головну кнопку і камера показує вам, що при заданому освітленні вам потрібна витримка, скажімо 1/60 сек (або 1/30 сек, тоді вам слід поставити триногу).

Далі, якщо ви використовуєте 85мм лінзу на х1.6 обрізуючому апараті. Якщо немає штативу, то враховуючи формулу запропоновану вище ви розраховуєте, що в будь якому разі вам необхідна витримка мінімум 1/136 сек (1 / (85 * 1.6)).

Це дуже базове, відверто загальне ознайомлення з технікою фотографії, але інформація наведена тут стосується всіх камер незалежно від їх особливостей.

Білл

* Цікаво перечитати також коментарі англійською до оригінальної статті Білла. Автору роблять зауваження, що він загрубив вимоги до витримки, з руки, наприклад, можна знімати і нижче ніж 1/60, але автор слушно відповідає, що стаття написана для початківців, які не знають як запобігати дрижанню камери.

Схожі публікації:

• Créativité Ukraїnienne – 2
• "Альберта? Та там ведмеді ходять по вулицях…" :-)
• Відзначення річниці Голодомору у мерії міста Едмонтон
• День Після Поразки – Відродження
• Вулиця 50-річча СРСР