“Коли ви вмирали вам сурми не грали” – написано на одній меморіальній плиті у Львові. Я повісив цю фото у вшанування генерала повстанської армії пана Шухевича, 100 років від народження якого якраз сьогодні. Що для мене такі люди як Шухевич? Історії таких людей для мене не стільки героїчні, як драматичні. Їм просто неповезло народитися українцями до появи української держави. А потім було намагання, боротьба зе природнє право залишитися самим собою, що для українців було розкішшю у ті часи. От за цю розкіш залишатися соціально активними українцями вони і платили дорогу ціну. І це була драма і для них і для суспільства.
Ті, хто сьогодні кричить у розпачі, що українцям “нічого не вдалося” подумайте над долями українців часів пана Шухевича. Я б особисто не хотів більше, щоб бути українцем означало жити, як жили вони. Нехай подвиг залишиться героям, а сьогодні ми просто маємо жити і творити. У т.ч. завдяки їх подвигу ми це можемо. Та чи насправді хочемо?.. Але це інше питання.
Схожі публікації:
- Світоглядне
- У суботу в Україні прощатимуться із Джеком Пеленсом
- Тарас Шевченко і Олег Скрипка
- Я – українець
- Як Виростити Дитину Українцем: Пласт або СУМ плюс гарна школа
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading ...
