Сьогдні до мене звернувся мій колега на роботі (англійською)
- Ну розкажи, що там в Україні зараз?
- Все добре – кажу я – Fine.
- ???
- Та все нормально. Пам”ятаєш минулого року тут в Канаді Белінда Стронек перейшла від консерваторів до лібералів, пам”ятаєш скільки розголосу було?
- Ще б пак.
Тре сказати, що мій колега доволі просунутий канадієць лівацьких поглядів, який цікавиться політикою, релігією, комп”ютерними мережами, ставками на біржах… Тож для нього це було не “угу”, а саме “ще б пак” (“of course”).
- Так от – продовжую я, – в Україні не одна Белінда, а щось під 20-ть депутатів перейшли у протилежний табір, до провладної коаліції від опозиції і президент сказав, що тре робити перевибори, бо якого це дідька вони бігають туди сюди.
Мій співрозмовник задумався…
- А що спікер парламенту такий указ не видав?
- Та ото не видав, він у нас не нейтральний, як в Канаді, а сам входить в провладну коаліцію.
- А хто в Україні голова держави?
- Президент.
- Ну так нормально, хай будуть перевибори.
Треба зауважити, що минулого року в Канаді якраз були перевибори. Причина корупційний скандал у владній партії. Висновок комісії – так, факт корупції мав місце. І все було нормально, просто перевибори.
- Так справа в тому, що по букві закону президент може розпустити парламент тільки за певних умов. І там нічого про двадцять депутатів не сказано.
- Ото діла – каже канадієць – і щож тепер?
- Та все буде добре.
PS. Знаєте як Белінда Стронек пояснювала свій вчинок? “Я зробила це задля національної єдності” !!! Що не врятувало парламент Канади від перевиборів…
