У стилі http://community.livejournal.com/interesniy_kiev/249234.html?view=7948434#t7948434
—
Я – українець.
Я народився в Україні, в Києві, але вже не можу себе назвати киянином. Все, я не живу і можливо ніколи не буду жити у місті у якому бути українцем це щоденний подвиг. В принципі до років 18-ти у мене і не було шансу навіть на такий подвиг. Я вчився у російській школі, я дивився радянські фільми і читав газети у яких мене вчили ненавидіти устрій цього світу і поважати “”цінності”", жодна з яких не виртимала перевірки часом. Я – українець.
Я вболіваю за збірну України і за Кличко-політика чи не більше ніж за Кличко-спортсмена. Так, як і Кличко я доторкнувся до західної цивілізацію, щоби зрозуміти її і опанувати найкраще, що вона може дати українцю. Ця цивілізація дала мені багато більше ніж назву вулиці 11155-31 av. і овочі без смаку. Ні, я – українець, і тому знайшов на заході все те, чого не міг дати схід – увагу не стільки до форм, скільки до змісту, повагу до іншої і до інакшої людини, право залишитися собою. Право і можливість залишатися українцем і вивчати українське користуючись всіми найсучаснішими засобами. Для того, щоби пійти до української церкви, до української домівки, клубу, ресторану мені тепер не треба сором’язливо виправдовуватися перед оточенням – я належу до української громади, бо я українець. В моїй шафі, поруч з найдорожчим костюмом висить вишиванка, я радію, коли є нагода її одягнути. Мені не подобається її фасон, але переступати через українофобські стереотипи, це частина мене – я українець.
Я люблю Одессу, Львів, Харків, Київ. Я люблю український степ, ліс і море і гори, і скільки не шукав в усьому світі не можу знайти заміну природі України. Чому я цілком несподівано знайшов заміну так це українцям… Вірніше, з’ясувалося, що не можна належати до 50 мільйонів і навіть до 3-х мільйонів мешканців твого міста, але у будь якому місці Канади, світу можна мати 100 друзів 90 з яких можуть бути українцями.
Мені не сняться квіт соняшників, вони ростуть практично за моїм вікном. І де б не народився мій син – він буде українцем.
on 
on 
on 
