Життя як в кіно
Як в київському кінотеатрі 1985-го
Всі продані квитки
Але все ще можна купити
Квиток біля входу
На фільм, який тобі буде соромно дивитися
Тому, що тут майже все неправда
Тому, що ця мова тобі чужа

Але ти ще цього не знаєш
Ти ще комсомолець
Ти хочеш у армію
Де сподіваєшся знайти справжнє життя.
І ти його там знаходиш
Повертаєшся додому, щоби все це побороти
Всю цю непрвду, повернутися до рідної мови
Спалити комсомольський квиток
І згодом зрозуміти… що нічого не зміниться.

Вірніше змінишся ти, але не ті, хто довкола
І тепер наплювати, що Кока Кола шкідлива
Ти п’єш Кока Колу, ти їдеш за океан
І от нарешті ти спокійний
Але не так, не настільки, як люди довкола
У тебе є другий дім
І Інтернет тебе рятує, будує місток
У тому самому, одному певному напрямку
І інші мости не цікавлять
А те, що за мостом…
За мостом той самий
Трохи перебудований кінотеатр з 1985-го.

Не те, та і сам вже не той
І хочеться вже іншого
Та й то, не так вже сильно…
Старію? Можливо, і це не лякає
Злякало б, якби дізнався
Що те, чого так хотів тоді
Було несерйозно, чи то неважливо
Та ні,.. всі довкола дурні
Майже всі :-)
І вірш цей від буденної втоми
Мій пес виглядає в холодне вікно…
Чому ж я не хочу додому?

Схожі публікації:

Не знайдено